“Жоден регіон не має по яскравості такої іграшки” – Яворівські забавки стали надбанням культурної спадщини
Минулого тижня до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України внесли яворівську забавку. Це дерев’яна іграшка з яскравим розписом, часто з рухомими елементами, які видають гучні звуки. Назва походить від слів забавляти, бавити, заспокоювати. Мистецький витвір галицьких умільців вперше увійшов до списку нематеріальної спадщини.
Традиції створення яворівської забавки сягають ХVІІІ ст., хоча деякі дослідники стверджують і про 500-річну історію. Колись їх виготовляли цілими сім’ями. На початку минулого століття у Яворові було 96 родин, які займалися цим промислом. Але з розвитком фабрик та заводів ремесло занепало. Друге життя яворівській забавці дали на початку ХХІ ст., коли майстри Яворівщини почали відроджувати традицію виготовлення цієї іграшки.
Яворівські забавки здобули особливу популярність 2011 року, тоді ними прикрасили різдвяну ялинку у Ватикані. Серед забавок були ангели, пташки, дівчата з віночками тощо. Також яворівськими кониками-гойдалками була вбрана ялинка на Софійській площі. А 2019 року Національний банк України випустив пам′ятну срібну монету “Пташка”, присвячену яворівській забавці.
Gazeta.ua розпитала місцевого майстра Василя Яремина про яворівську забавку та традиції її виготовлення. Майже 50 років чоловік викладає мистецтво різьби по дереву у Художньому професійно-технічному училищі ім. Йосипа Станька у смт Івано-Франкове на Яворівщині. Є одним із авторів книжки “Творці яворівських забавок”.
“Багато чого з народних промислів зникає, бо нема на то запиту. Ніхто не подає пошанівку тому. Одна справа зберегти старі зразки, а інша виконувати щось на їх основі і продовжувати тому життя. Щось нове творити, дофантазувати. Яворівська забавка почала відроджуватися 2008 року. Тоді ми провели першу окрему виставку, бо раніше ці вироби презентували на виставках різьби. А тоді представили понад 300 робіт чотирьох майстрів. При виготовленні забавок ми дивилися на старі зразки, відтворювали їх і додавали щось своє. Базувалися на тому, що робили Василь Прийма і Юлія Прийма відомі яворівські забавкарі”, розповідає майстер.
Забавка заспокоює дитину, але має ще й виховне і пізнавальне значення
З метою популяризації забавки уже кілька років у Яворові на День міста проводять фестиваль “Яворівська забавка”, щороку у заході бере участь більша кількість майстрів.
“Яворівська забавка особлива тим, що екологічно чиста, розписана акриловими фарбами. Вона яскрава і провадить діалог із дитиною. Малюк бере її в руки, крутить і та починає тріщати, пищати, свистіти. Забавка заспокоює дитину, але має ще й виховне і пізнавальне значення. Дитина дивиться, як пташка біжить, крильцями б′є, чи на коників, які тягнуть воза. Воно все зроблено в мініатюрі, але пов′язано із життям. Це наше українське. Майстер, який виготовляє забавку, сам бавиться перший раз. Пробує, як то краще гратися”, – каже Василь Яремин.
Традиційно яворівські забавки вирізали з осики. Вважалося, що це дерево має властивість відганяти усе лихе.
“Підходить осика, липа. Ця деревина на сонці аж випромінює, такий відблиск має. Дерево несе тепло, його приємно взяти в руки. Може бути й вільха, але вона жовтява. Деревину на забавки замовляли тільки в тих, хто мав коні. Бо тільки так могли привезти дерево з лісу. Метрові бруси розрізали, кололи і на весні розставляли під вікна і воно сохло. А тоді кололи на дощечки і вже тесали. Забавку розфарбовували у жовтий, червоний і зелений. Гармонія тих кольорів і яскравість притягує дітей. А вони відчувають колористику краще, як дорослі. Жоден регіон не має по яскравості такої забавки”, говорить майстер.
Гармонія тих кольорів і яскравість притягує дітей. А вони відчувають колористику краще, як дорослі
Для розпису Яворівської забавки здавна використовували три кольори: зелений – символізує траву та листя, червоний плоди та ягоди, синій небо та воду. А початку ХХ ст. почали брати четвертий колір жовтий.
“Пензлик робили із шерсті хвоста кота. Там був один довгий волосок. Тому Яворівський розпис має видовжений листочок і дуже тоненький кінець. Зразу йде пухкий, як крапля, а потім тягнеться”, додає Яремин.
Каже, що створення музею яворівської забавки сприяло б розвитку промислу.
“Думають відкрити музей, вже й наче приміщення виділили і навіть міністр приїжджав. Те, що забавку внесли у список спадщини, це добре. Воно допоможе зберегти традицію її виготовлення”.
Крім яворівської забавки, до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини увійшов яворівський пиріг та жовківська звізда. Для реєстрації їх скерували ще 2020 року. Загалом у список внесли 21 елемент культури.
“Мистецтво створення яворівської забавки, приготування яворівського пирога і традиція різдвяної звізди села Мацьковичі Жовківської ТГ передаються з покоління в покоління та відіграють важливу роль у збереженні ідентичності Галичини. Вони є своєрідними культурними магнітами нашого краю”, заявили у Львівській ОВА.
