Без хибних надій: про що говорити з дітьми військовополонених
Полон або зникнення безвісти це не лише розлука з людиною, а й постійне відчуття невідомості та безпорадності, яке супроводжує її рідних.
У таких випадках важливо чесно говорити з дитиною і не давати хибних надій, пише УП.
“Дитина може питати “чи точно мама повернеться”? Можна сказати “я не знаю, ми не на все можемо вплинути, але ми маємо робити все, щоб наближати перемогу”, каже психолог Роман Зіненко.
Зовсім маленькі можуть не розуміти, що таке полон, але діти старшого віку або підлітки дізнаються багато інформації з інтернету бачать травмуючі відео, тривожні новини.
“Війна принесла нам розуміння, що є дуже жорстокі люди. Це війна не просто з ворогом, а з величезним злом. Коли ми чуємо про тортури в полоні, умови, які були для наших військових, у нас виникає відчуття жаху, шоку, що таке може бути. Нам дорослим це дається важко, а дитині не вдається взагалі.Чим більше дитина буде отримувати любові і тепла від тих, хто поруч, тим більше у неї буде надії і віри в людей”, пояснює психологиня Анна Покровська.
Перша допомога дати дитині можливість сформувати і проговорити почуття.
“Нам важливо дати острівець надії. Розповідати, що про це піклуються зараз дорослі, розповідати про процес.
Наприклад, ми пишемо листи до міністерства, нам відповідають, що є спеціальна група, яка проводить перемовини, і ми робимо все, щоб повернути тата/маму з полону.
Ми даємо дитині формулу, що ми не просто сумуємо і у відчаї, а щось для цього робимо”, наголошуєє психологиня.
Важливо допомогти дитині почуватися більш ефективною: малювати військовими малюнки на фронт, разом плести сітки.
Якщо дитина фізично може і хоче бути на якомусь мітингу, батьки можуть брати її з собою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як допомогти дитині впоратися зі стресом
Ще одна ідея, як подолати таку розлуку писати листи, повідомлення або щоденник для батьків, які в полоні.
Розповідати усе хороше й цікаве, що сталося за день, щоб не забути розповісти це, коли рідна людина повернеться додому.
“Це хороша ідея, бо дитина ментально звʼязується з татом або мамою. Вона може поділитися думками і відчуває свою потрібність”, вважає Роман Зіненко.
Військовий медик з Маріуполя Мар’яна Мамонова, яка, будучи вагітною, побувала в російському полоні, розповіла про те, як перебувала у в’язниці в колонії Оленівка, де росіяни утримують українських військовополонених.
У полоні Мар’яна пробула півроку. Їй доводилося спати на підлозі, доступу до здорової їжі у неї не було, як і до свіжого повітря. Умови полон були жахливі.
На допитах росіяни говорили їй, що відправлять в табір у РФ, а якщо в полоні у неї народиться дитина, його відберуть.
