Україну приєднують до зони безкоштовного роумінгу Євросоюзу
Четвер, 15 вересня, 16:32
Український військовий натягує сигнальну червоно-білу стрічку навколо братської могили поблизу нещодавно звільненого міста Ізюм на Харківщині. Поруч стоїть дерев’яний хрест із написом: “ЗСУ, 17 осіб, з моргу”.
Приблизно порахували, що тут 2025 людей, хоча написано 17, каже Олег Котенко, 51 рік, уповноважений із питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Закатованих і розстріляних ховали поряд з Ізюмським кладовищем під час російської окупації з 2 квітня до 15 вересня. Відео публікували загарбники. Завдяки цьому поховання вдалося розшукати.
Це одне з найбільших таких поховань. У ньому понад 440 могил, говорить начальник слідчого управління поліції Харківщини Сергій Болвінов. Усі тіла ексгумують і направлять на судово-медичну експертизу. Багато з них залишаються невпізнаними. Номерних могил більше, ніж підписаних. Люди масово помирали, коли були бомбардування Ізюма, є й розстріляні. Ритуальні служби не знали, хто вони, запитати не було в кого, тому ховали просто так на цьому цвинтарі. Але є могили й із прізвищами, датами загибелі
А в цей час:
Ну, давай, шестикласник Владислав Литвин підіймає телефон вище голови, намагаючись знайти зв’язок. Іде вздовж ставка в селі Івківці на Черкащині.
Шукаю інтернет, щоб приєднатися до онлайн-уроку, каже. Зв’язок є тут, на ставку, і на цвинтарі. Якщо ллє дощ, то заняття доводиться пропускати. Удома зовсім не ловить.
Село розкинулося між схилами, тому мобільний зв’язок мають лише ті, чиї будинки на підвищенні.
Надсилали запити, щоб підвели інтернет. У сусідній Медведівці є, каже Василь Литвин, дід Владислава. Там навіть кабельне зробили. Цивілізація ніби йде вгору, є прогрес, а ми тут сидимо ізольовані від світу.
В Івківцях немає жодної державної будівлі, до якої можна провести інтернет, говорить голова громади Андрій Іванченко. До приватної споруди не можемо прив’язатися, бо це кошти держави. Питання вирішую з інтернет-компанією.
10-річна Вікторія Веретюк із міста Волочиськ Хмельницької області складає шпильки для волосся у велику коробку. Напередодні їй відрізали 50-сантиметрову косу.
З мамою побачили в соціальних мережах історію про 12-річну Вероніку з Вугледара, що на Донеччині, каже Вікторія. Вона втратила батьків, отримала важкі поранення внаслідок обстрілу. Тоді я й вирішила обрізати волосся. Вторгованими за них грошима поділюся з тією дівчиною. Хочу допомогти хоча б одній дитині прожити ще один день.
Вікторія звикає до короткого каре. Волосся не стригла дев’ять років.
У нашій родині дівчатам заведено ростити довгу косу. Доньці було важко з нею розпрощатися, каже Катерина Веретюк, мати Вікторії. Але такого вчинку дочки не могла не підтримати. Тата довелося вмовляти.
700 грн Вікторія Веретюк віддала на армію, адже її батько служить у Збройних силах. Решту суми 2,5 тис. хоче особисто передати Вероніці.
87 відсотків українців не погоджуються на жодні територіальні поступки агресору. Такі результати опитування Київського міжнародного інституту соціології. 8% вважають, що для досягнення миру можна відмовитися від деяких територій
Україну приєднують до зони безкоштовного роумінгу Євросоюзу. Не треба буде платити додатково за зв’язок після перетину кордону. Про це заявила глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
У міжнародному автомобільному пункті пропуску “Ужгород” на кордоні зі Словаччиною з 15 вересня закрили піший перехід. Хочуть пришвидшити пропуск пасажирських автобусів і вантажних перевезень.
“Це війна на виснаження, яка не завершиться остаточною воєнною перемогою. Вона радше подібна до Першої світової, ніж до Другої. Така війна завершується тим, хто перший не витримає тягаря. Тобто кому забракне зброї, ресурсів, морального духу”,
Ярослав ГРИЦАК, історик
ЕПІГРАМИ
Він прагнув перемоги,
Та вже виносить ноги
Й кляне аж ледь не плаче –
Життя своє вепсяче.
* * *
Крадуть вагонами начальники,
А рядові пательні й чайники:
Об’єднує ці різні касти
Один рефлекс хоч щось украсти.
* * *
Сезон відкрито: у Москві магнати
Вже з вікон починають випадати.
Ердоган виставляє Путіна на посміховисько
Ердоган суперпрофесіонал у вставлянні ножів у спину. Не минуло й тижня, як підтримав Путіна у його зерновому шантажі. Заявивши, що зернову угоду можна переглянути і вона не працює так, як прогнозувалося. І для Ердогана не важливо, що зернова угода дуже потрібна Україні.
А потім Збройні сили України провели блискавичну операцію у Харківській області. Російська армія посипалась. І Ердоган вирішив, що це найкращий час для його удару. Азербайджан розпочав атаку на Вірменію, яка є членом ОДКБ. А Росія не може собі дозволити ще одну військову ганьбу. “Могутність” її армії нині всім помітна і Анкарі, й Баку, і Єревану. І Ердоган одним ударом виставляє на посміховисько не тільки Путіна й російських генералів, а й ОДКБ. Конкурента його впливу в Середній Азії.
Тож якщо знов побачите, що Путін якось криво сидить за столом, то можете бути впевнені: сидіти йому заважає ніж Ердогана.
Сергій ФУРСА, інвестиційний банкір
Режисер комедій узявся за “Бучу”
Те, чого побоювалися в кінотусовці, сталося. Зустрічайте, трейлер до ігрового фільму “Буча”. Зйомки стартують за кілька місяців. Ще всіх тіл не ідентифікували, а ми вже знімаємо.
Але не це найгірше. Фільмують це режисер і продюсер, які раніше подарували нам комедії “Побачення у Вегасі” та “Продюсер”. Останню критикував навіть виконавець головної ролі Олексій Дурнєв.
І ось ці люди вирішили взятися за таку неймовірно складну й делікатну тему. Хоча майже в усіх режисерів нині на неї табу. Знімаємо лише документалістику, а з ігровим чекаємо, ще рано. Навіть хороші автори не знають, як туди підступитися.
Уже з тизера фільму “Буча” цілком зрозуміла його подальша якість. Така ж, як і в попередніх роботах. Включно з “неймовірною” грою акторів.
У пресрелізі сказано, що вони цією стрічкою хочуть розповісти світові про Бучу. Але розкажуть лише те, що в Україні вкрай слабкий кінопроцес.
Лєна ЧИЧЕНІНА, артоглядачка
Помітила, що чоловік почав меншу зарплату приносити. Коли запитувала, незграбно виправдовувався. Дрів у вогонь підкинула сусідка. Каже, бачила мого чоловік з якоюсь жінкою. Я влаштувала істерику, а потім стало соромно. Виявилося, допомагав дружині побратима, з яким в Афганістані воювали. Той загинув на фронті в березні. Разом із сином пішли добровольцями. Матері самій важко утримувати двох дітей-студентів й піклуватися про старшого на війні.
Світлана КАШИНА
Усе життя мені говорили, що маю зайву вагу. Якщо хочу бути гарною, вийти заміж, то повинна схуднути. З’явилися комплекси, почувалася бридкою свинею. Роками сиділа на дієтах. Вдалося скинути 25 кілограмів. Днями зустріла давніх знайомих. Поцікавилися, чи не хворію, бо надто худа. Так не має бути. Плюнула й знову почала нормально харчуватися. Все одно всім не догоджу.
Олеся КОСУН
Коли почалася війна, пішла у волонтери. Возили харчі на схід. Не всі місцеві люди нам раділи, особливо пенсіонери. Багато хто з них чекав на Росію. Якось одна жінка зробила мені зауваження через українську мову. Посварилася з нею і не залишила гуманітарки. Через місяць зустріла її в Запоріжжі. Тікала з окупації. Коли мене побачила, попросила вибачення.
Ніна ТЕРЕМКО
Зібрала вдома всі російські книжки, щоб здати на макулатуру. Свекруха не пустила. Кричала, що виросла на цих творах, вони її вчили жити. Не очікувала такої позиції від рідні, бо завжди підтримували Україну. Потім сказала, що вона в тих книжках ховала гроші, але забула, в яких. Коли знайшла заначку, дозволила викинути все.
Олена ЦОПИК, 25 років, Київ
Син вирішив стати програмістом. Покинув університет і записався на дорогі курси. Я був злий, бо син відмовився від диплома й віддав усі свої заощадження, що їх збирав на машину. Постійно через це сварилися. Дійшло до того, що з’їхав на орендовану квартиру. Не спілкувалися нормально років два. Потім приніс 2 тисячі доларів. Сказав, що це перша зарплата, можу витратити на себе.
Борис МЕЛЬНИК, 55 років, Житомир
Рідний брат служить у білоруському війську. Мій чоловік теж військовий, воює проти Росії. Постійно чую новини, що білоруси можуть зайти в Україну. Щоразу, коли говорю з братом телефоном, кажу, щоб їхні військові набралися сміливості й пішли проти Лукашенка.
Анна ЛИМАНЧУК, 25 років, Тернопіль
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”
