“Пора наші Сили оборони перейменувати в Сили оборони й троха нападу”
Українці відгукнулися на російську агресію в соціальних мережах
Ігор ЛУЦЕНКО, 43 роки, журналіст:
На фронті легко здичавіти. Тут інші, вільніші стандарти щодо одягу, тут їжа, машини і житло з’являються за простими правилами. Тут лише два вороги, з якими доводиться боротися, вогонь ворога і побут. Якщо з тих чи інших причин перестаєш надто хвилюватися щодо першого і звикаєш/перемагаєш друге, то життя стає нестерпно безтурботним, як у дитинстві. Ти граєшся у велику гру, а про все інше турбуються “батьки”.
Оксана ЛЕКСЕЛЛ, психологиня:
Ще в березні на одній із сімейних здибалок до мене підійшов родич мого чоловіка. Американець, офіцер у відставці, який провоював близько п’яти років у В’єтнамі. Я тоді була в стані ступору. Я була чорного кольору і не могла ворушитися. Чувак побачив мене, підійшов і сказав:
Запам’ятай, що я тобі скажу. Ще не народилася така у світі армія, що могла б перемогти народ, який бореться за свою землю. Ми прийшли у В’єтнам із найкращою військовою технікою, озброєні до зубів. Перша армія світу. В’єтнамці воювали з нами палицями, в солом’яних капелюхах і на босу ногу. І ми нічого не змогли з ними зробити за дев’ять років. Ми їх убивали, палили напалмом, а із землі, із трави, із повітря виростали нові в’єтнамці і йшли на нас із голими руками. Ми повернулися додому ні з чим. Мені досі соромно за ту війну. Я розплатився за неї психічним і фізичним здоров’ям. Запам’ятай мої слова: українці в цій війні переможуть, тому що б’ються за свою землю. Це такий закон природи. Путіна погубив hubris. Це також закон природи. Якби в цього гопника був інтелект, він би вчив “матчасть” і не ліз своїм рилом туди, де його чекає тільки загибель. Оце такі мої тобі слова підтримки.
Оце таке він мені сказав і пішов собі пити своє пиво. Розумію, що війна ще не скінчилася. Але знаю на 100 відсотків, що українці в ній уже перемогли.
Тарас СТАДНИЦЬКИЙ, 39 років, актор:
Здається, пора наші Сили оборони перейменувати в Сили оборони й троха нападу.
Андрій ЖОЛОБ, 41 рік, лікар:
На евакуаційну точку привозять пораненого з відкритим осколковим переломом передпліччя. Хлопець сам собі правильно наклав турнікет, запам’ятав час накладання. Хтось із побратимів зробив йому підтримувальну пов’язку звичайним прозорим скотчем.
Ще не народилася армія, що могла б перемогти народ, який бореться за свою землю
Ми з Терапевтом накладаємо йому шину, попускаємо турнікет. Збоку Хірург набирає у шприц знеболювальне. Пацієнт дивиться на той шприц і з серйозним виразом обличчя виголошує:
Пацани, але я мушу вас про щось попередити…
Бачу очі Терапевта, який явно в голові прокручує таке ж, як у мене в голові, можливе продовження отого попередження: “У мене гепатит/СНІД/алергія на якийсь медикамент/гемофілія/лейкоз…”
Поранений, витримавши театральну паузу, завершує:
У мене родове прокляття мене знеболювальні не беруть.
Знову дивлюся на Терапевта, в якого не смикнувся жоден м’яз на обличчі. Обидвоє розуміюче угумкаємо на таку інформацію, Терапевт додає:
Ми зробимо так, шо тебе візьме.
За мить машина від’їжджає на лікарню. Ми з Терапевтом залишаємося у хмарі пилу з-під коліс медичного “хаммера” і псикаємо від сміху, як збовтані пляшки кока-коли, які хтось невчасно вирішив відкрити.
То сахар, а то баба якась. Та ще й з Коврова
Віктор ТРЕГУБОВ, 37 років, громадський діяч:
Спроби вражати енергетичну мережу це терористична тактика з відчаю. Особливо якщо зважати, що вони почали робити це до початку опалювального сезону, що навіть із терористичної точки зору фальстарт. Розходувати ракети, яких у них на цьому етапі й так уже обмаль, на такі цілі вкрай незграбно й у військовому плані лише їх послаблює. Вони хочуть налякати, бо налякані самі. Але і тут їх чекає певний облом.
Віталій ЧЕПІНОГА, 53 роки, політик:
“В элитной дивизии имени Дзержинского выявлены огромные хищения продовольствия…” То там здавна таке. Я там служив колись. У перші дні був у наряді на кухні і спи*див пачку цукру-рафінаду. В кубіках. Смакота!
Якийсь час був дуже заможний. Що мені тільки не пропонували на обмін за той сахар. Але мені нічого, крім сахару, якраз було не нужне на той момент. Один руський сослуживець даже хотів виміняти в мене пару кусків сахару на фотокарточку своєї дівчини з города Коврова.
Ти дурак? питаю. То сахар, а то баба якась. Та ще й з Коврова. Нахера вона мені здалася?
Не дав.
Катерина МІХАЛІЦИНА, 40 років, перекладачка:
Дісталась нарешті до Вільнюса. Намагаюся зібрати голову докупи після 27 годин в автобусі. І тут за вікном моєї на місяць квартирки починають лунати дзвони з-над Брами світанку давніх воріт, що ведуть до старого міста. Живі дзвони, яких уже, здається, сто літ не чула, з 24 лютого точно.
А тоді друг присилає фото: глянь, каже, це литовці, які звільняли Вовчанськ. І потім оце, з відео десь у пабліках: “Вовчанськ вдома”. Голова болить адськи, але таки усміхається.
Всеволод ПОЛІЩУК, 43 роки, маркетолог:
Путін здох ментально. Все, кінець
Курча, знову купа коментів, що хороші росіяни це ті, які чітко й відкрито проти Путіна. Ні! Це не війна Путіна, це війна Росії.
Хороший росіянин той, який доб’ється відведення військ, виплати репарацій, передачі воєнних злочинців у Гаагу та демілітаризації Росії. Саме доб’ється, а не просто десь напише у твіттері зі Швейцарії, поміж дописами про те, що Достоєвскій вєлікій пісатєль і що Росія нє виновата, виноват только Путін.
Коли доб’ється молодець, можемо дискутувати, хоч бої навкулачки. Борщем нагодуємо! А поки не добився, то нема про що говорити.
Тарас ТОПОЛЯ, 35 років, музикант:
Знаєте, путін уже помер. Ще пару місяців тому він був декласований повністю з п’єдесталу альфа-самця, а тепер помер як персонаж. Здох ментально як символ, як пацан із пітерського підворіття, як лідер узкого міра. Все, кінець.
Морда й оскал ботоксного діда, як та мертва засушена ведмежа тушка на стіні мисливця, ще лякає самих упоротих, але дехто вже штрикає її палкою. Летить труха й пилюка. Скоро ця ментальна смерть перейде у фізичну. Це фізика Всесвіту, так це працює. А далі на росію чекає переворот і військова диктатура або рознос на шматки, парад суверенітетів і громадянська війна. Нічого хорошого чмоням не світить.
А що ми? А ми пришвидшимо і денацифікуємо, як книжка пише.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”
