“Багато росіян відкрито підтримують грабежі, вбивства, зґвалтування та геноцид в Україні” – Олександр Мотиль
Думки у виданні The Hill професора політології Університету Рутгерса в Ньюарку, фахівця з України, Росії та СРСР Олександра Мотиля
Недавні розмови про обмеження поїздок для всіх росіян до країн ЄС породили дискусію щодо моральності такого кроку. Чи правильно, що противників Путіна змішують із його прихильниками? Хіба загальна заборона справедлива?
Відповідь у тому, що це залежить від того, чи володіють росіяни колективно якоюсь рисою, яка б виправдовувала такий каральний крок. Очевидно, що це не може бути наслідком простого факту того, що ви росіянин, або розмовляєте російською, або живете в Росії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Ситуація в Херсоні головна інтрига військового протистояння між Росією та Україною” Сергій Згурець
Єдина риса, яка б виправдати колективне осуд, має бути поведінковою. Якби всі росіяни діяли таким чином, що сприяли скоєнню злочинів путінського режиму, або безпосередньо спричиняли їх, то всі росіяни були б винні чи несли колективну відповідальність за ці злочини.
Почесний професор у Школі перспективних міжнародних досліджень Джона Гопкінса Сергій Радченко стверджує, що росіяни не несуть колективної відповідальності за будь-які злочини.
Багато росіян ганебно підтримують огидну агресію Путіна в Україні прямо беручи участь у війні, або опосередковано через відмову засудити РФ або зберігаючи хибну відстороненість, ніби війна їх не стосується
“Багато росіян ганебно підтримують огидну агресію Путіна в Україні прямо беручи участь у війні, або побічно. Наприклад, через відмову засудити Росію або зберігаючи хибну відстороненість, ніби війна їх не стосується. Я судитиму їх по одному і дозволяю їм судити себе, але лише тією мірою, якою вони і я особисто відповідальні за конкретні злочини та провини”, – каже він.
Він наполягає, що колективна відповідальність чи провина це тоталітарне поняття. Незручний факт, але швейцарський психоаналітик Карл Юнг та німецький філософ Карл Ясперс говорили про колективну провину Німеччини за злочини нацизму. Можливо, вони помилялися, але їхні антинацистські та антитоталітарні переконання в іншому бездоганні.
Фактично, більшість німців визнають, що поділяють колективну відповідальність за злочини Адольфа Гітлера.
Як недавно сказав один із провідних німецьких політиків: “Наша колективна відповідальність залишається. Вона поширюється на майбутні покоління і на німців, сім’ї яких приїхали до Німеччини після націонал-соціалізму”.
Загалом, якщо німці могли відчувати колективну провину чи все ще відчувають колективну відповідальність за злочини Гітлера, то росіяни також можуть.
Можна стати співучасником злочину, вчинивши його, підтримавши чи не засудивши
Можливо, вони брали безпосередню участь у вбивстві невинних українців, грузинів, чеченців, кримських татар… Могли також підтримувати вбивство цих людей. Підтримку можна було висловити публічно. Наприклад, взявши участь у демонстраціях на підтримку режиму, проголосувавши за Путіна або намалювавши Z на якійсь стіні. Або це може бути виразити у приватному порядку. Наприклад, у почутті задоволення від того, що Крим знову “наш”, у звеличенні Путіна за те, що “зробив Росію великою”, або у відмові висловити обурення злочинами режиму. Це остання дія, скоріше, її відсутність, важлива. Можна стати співучасником злочину, вчинивши його, підтримавши чи не засудивши. Вчинення злочинів переслідується законом. Підтримувати чи не засуджувати їх не незаконно, але аморально.
Звичайно, сам факт, що окремі росіяни можуть бути морально співучасниками злочинів, ще не означає їхньої колективної провини чи колективної відповідальності.
Німці в переважній більшості підтримували гітлерівський режим і не засуджували його дії в період між 1933 роком, коли Гітлер прийшов до влади, і 1945 роком, коли закінчилася Друга світова війна і нацистський режим впав. Безумовно, нацистський репресивний апарат був ефективним і жахливим. Хоча реальна можливість бути заарештованим за якийсь незначний протест вплинула на те, що німці могли чи не могли робити за гітлерівського режиму, ми, як і раніше, вважаємо їх колективно “занепалими”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Війна з Росією триватиме десятиліттями. Маємо бути готовими” Олександр Хара
Путін та його злочинний режим користуються фантастичним рівнем підтримки в Росії протягом останніх 20 років. Його популярність часто наближалася до 90% і зазвичай залишається у діапазоні 60%-80%. Росіяни раділи, коли він порушив міжнародне право, вторгся на Донбас і анексував Крим у 2014 році. Війна проти України спровокувала перші демонстрації та масові втечі з Росії, але популярність Путіна залишається дуже високою, незважаючи на те, що тисячі росіян гинуть в Україні. Багато росіян відкрито підтримують грабежі, вбивства, зґвалтування та, зрештою, геноцид в Україні.
Якщо 100% всіх росіян мають бути винні в якійсь дії, щоб їхня вина чи відповідальність вважалися колективною, то росіяни не можуть бути колективно винними чи відповідальними. Але й німці не можуть. Якщо послабимо цю вимогу і замінимо 100% на “переважну більшість”, то колективна вина чи відповідальність стануть правдоподібними.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Неймовірні втрати росіян послаблюватимуть Росію, робитимуть її поступливішою” Стівен Бланк
Що ж тоді робити з росіянами? У мужнього російського солдата Павла Філатьєва, який недавно опублікував різку критику війни та режиму, є відповідь. Він проти вибачень перед українцями. Людина вибачається, “коли стає комусь на ногу, а зараз сказати “вибачте” недостатньо”.
Що було б достатньо? Це мають вирішити міжнародне співтовариство та Гаага. Тим часом, росіяни могли б допомогти своїй справі, висловивши колективний сором та обурення геноцидною поведінкою путінського режиму. І сором, і обурення не пов’язані з ризиком, і можуть бути легко виражені переважною більшістю. Вони не покладуть край путінському режиму, але стануть початком морального відродження Росії.
Переклад Gazeta.ua
