Оформила на всіх гусаків авторські права
На одну ляльку йде майже пів подушки синтепону
Я шила і плела завжди. Для себе, для дітей, потім для онуків. Але це був одяг. А про ляльок ніколи серйозно не думала, хоча ляльковий театр подобався. Якось навіть зробила персонажів для вертепу попросили в недільній школі при церкві. Але як справу, на яку можна витрачати весь вільний час, не сприймала. І лише три роки тому, потрапивши на роботі під скорочення, повернулася до цієї теми. Часу вільного багато що робити? Знайшла в інтернеті відео, дивилася майстер-класи, спілкувалася з майстрами на ярмарках. І мене затягнуло.
Жабу доробила вночі, а зранку хлопець її забрав
Спочатку ляльок плела з ниток гачком, потім перейшла на ґрунтований текстиль. Шию на машинці з бавовняної тканини і покриваю ґрунтом клей ПВА з розчинною кавою та водою. Коли все висохло й застигло, поверхня стає твердою і щільною. І тоді вже фарбую та одягаю. Із плетеними іграшками брала участь у виставці “Ляльковий подіум” у Києві. Моя робота здобула друге місце в номінації “Фентезі”. Цього року виставку призначили на початок березня, але війна все змінила.
Ґрунтований текстиль у пріоритеті: можна більше ідей втілити. Хоч і плетені ляльки в мене особливі. Це не для дітей ведмедики, зайчики, а інтер’єрна лялька. Із тканини лялька швидше створюється: форму можна переробити, а переплести неможливо. Щоправда, не до кінця знаєш, що вийде.
Улюблені персонажі Доббі, домовичок Кузя, Баба Яга. Для привернення уваги в них обов’язково має бути щось велике ніс, зуби, очі. Плетені іграшки теж пробую ґрунтувати. Після цього виріб можна розмальовувати, надавати форми й він краще зберігається. Люблю працювати зі шкірою: зробила кілька валіз і маленькі саквояжі 1012 см. А від пластику, що запікається, відмовилася.
Перша лялька була плетена Голлум із “Володаря перснів”. Так сильно вплинув фільм. Діти спочатку дивувалися, що я цим займаюся. А згодом стали підтримувати. Ляльку плела без детальної схеми. Тепер дивлюся: багато помилок. Але подобається, як і раніше. Коли все зібрано, переробити ляльку неможливо. Та в цьому і плюс: кожна неповторна.
Грошову Жабу готувала для ярмарку. Уночі доробила, зранку підійшов хлопець і одразу її забрав. Виставила фото з ярмарку і люди почали просити. Зробила ще три штуки. Дві купили, а третя зависла: сказали, що вона не має такого глибокого погляду, як перша. За тиждень і її обіцяли забрати. Жабки завжди подобалися, але вона в мене як лялька театральна. Зі шкіряним гаманцем, до якого приклеєні монети, лапи рухаються. І одяг святковий.
Коли щось починаю, ніколи не сумніваюся. Найбільше задоволення отримую від створення. Потім виставляю фото в інтернет і тішуся, що хвалять. Навіть якщо лають, мене цим не зіб’єш. Цікаво, коли люди виявляють емоції. Приємно, коли купують. Фотографія не передає тактильних відчуттів від ляльки. Тільки, коли береш до рук, можна отримати максимум вражень.
Майстрів, які роблять птахів і собак, досить багато. Є іграшки схожі на Барбі, лише виготовлені вручну. Шиють гномів, ведмедів. Підкреслено гарних ляльок найчастіше ліплять чи запікають, потім шліфують та одягають. Руки, ноги й голову роблять із пластику, а тулуб може бути м’яким. Волосся красиве, натуральне. А я найчастіше створюю казкових персонажів, які беруть не красою, а характером.
Мої казкові персонажі беруть не красою, а характером
Найскладніше виготовляти взуття. Воно теж із тканини. Потрібно, щоб ніде не перекосилось і підошва була рівна. Більше возишся, ніж із рештою. Також треба створити образ: щоб була не просто млява фігурка, а видно, хто це. Інша складність очі. Стараєшся, щоб вони не косили і відповідали розмірам, а я малювати не вмію. Плетеним лялькам очі клеїла, а ґрунтованим після всіх маніпуляцій треба малювати. Намистинки не підходять: зшита голова покривається клеєм, і після цього вже нічого не прикріпиш.
Виготовлення однієї іграшки займає чотири дні. Коли пошила, треба туго набити синтепоном, на це йде майже пів подушки. Краще одразу робити три-чотири іграшки, тоді виходить швидше. Усіх пофарбувала, висушила, всім одяг пошила. Робочий цикл становить 10 днів. Але все одно, це не на автоматі. Неможливо, як на фабриці, сидіти й весь день штампувати. Та навіть такий помірний ритм роботи вимагає пауз. Нині охочих купити багато, але неможливо шити й фарбувати тижнями.
Раніше повторів не робила. Виходив один персонаж, і починала наступного. Тепер доводиться повторювати, хоча постійно тягне щось змінити. Це може бути нова тканина чи інакше фарбування. Іноді викрійку трохи нахилила, повернула на тканині і поза змінилася. Не завжди свідомо, а через ручну роботу. Можу в інший колір пофарбувати черевики. Тому завжди надсилаю фото готового виробу. Поки що претензій не було.
Нема такого правила: зробила купили. Створюю під настрій, а потім виріб лежить якийсь час. На ярмарок готувалася теж чекають. Багато плела собак, бо онуки люблять пітбулів. За місяць можу зробити чотири іграшки, а потім місяць “порожній”.
з 24 лютого нічим не могла займатися. В ательє знайомої привезли швейні машинки і замість трьох людей, стало працювати під 30. Шили балаклави і бронежилети: строчили, вивертали, прасували, ставили заклепки. Я спочатку серця плела, їх вкладали у плитоноски, потім теж почала шити для ЗСУ розвантажувальні кишені, сумки-аптечки. І так три місяці.
Нині роблю сувеніри на військову тему серця, боксерські рукавички з гербом України. Але найбільший інтерес до бойових гусей. Коли росіяни оголосили гусей нашою біологічною зброєю, ми з дівчатами спочатку посміялися, а потім почали освоювати цю тему. Майстрині плели, а я вирішила шити. Дивилася в інтернеті фото й меми, шукала образ. У результаті народився Бойовий Гусак. Місцеве телебачення зняло про це сюжет, і потім пішло: “Чекаю на сина, а ваша іграшка так піднімає настрій”. Дівчата купували гусаків у подарунок хлопцям. Дружини дарують чоловікам-військовим. Одна жінка для чоловіка попросила зробити гусака-десантника. Я іграшку пофарбувала, а тепер думаю: як її одягати? У яку форму? Раніше берети були блакитні, а потім стали бордові. Зимове взуття чорне, а літні берці світлі.
Якось у магазині побачила пухнасті нитки кольору шампанського. О, зачіска Бориса Джонсона! Приклала до Бойового Гусака викапаний британський прем’єр. Викрійку трохи переробила, пошила штани. Вичитала, що у Джонсона сині очі. О, думаю, синя краватка буде доречною. Довго черевики розглядала, адже є багато фото. Зачепилася за образ випадково, а потім не могла зупинитися. Викрійку просять, але не даю. Майстер має сам це пройти, створити свій образ. Коли робила стоматологів, вигадала великі зуби, і одягнений у халат. В одній руці пінцет, а в другій окремий величезний зуб. Хотіла одеситку Тітку Сару зробити або ювеліра з перснем у руці. А політиків чи акторів нецікаво. Коли виготовила Джонсона, почали писати, що тепер необхідно зробити Макрона й Шольца. Але в англійця є виразна особливість, та ж зачіска, а в тих усе простіше.
Жінка попросила зробити для чоловіка гусака-десантника
Спочатку Бойовий Гусак був один, а тепер уже п’ять видів. Змінювала крила, ноги, черевики, виникли руки. Потім у нього з’явилася подружка і, нарешті, Гусак Джонсон. Якщо робити когось конкретного, треба постійно стежити, щоб був схожий. А хіба це творчість? А так робиш Бойового Гусака і все зрозуміло. А які в нього очі, який у них вираз та поворот голови, вже не має значення. Поки Гусак Джонсон популярніший за Бойового. Була впевнена, що після відставки прем’єра попит на ляльку зменшиться, але інтерес зростає. На всіх Гусаків оформила авторські права.
Люди реагують на ляльок по-різному. Хтось каже: “Фу, як таке можна робити?” Хоч у фейсбуці, хоч на ярмарку. Якось підходить подружжя й дивиться на Доббі. Вона каже: “Ой, який страшний!” А він: “Такий милий! Він же на мене схожий!” Коли бачать Бабу Ягу, часто дивуються, кому таке цікаво. Ставлюся до цього спокійно. Всім не догодиш.
Не беру замовлень. Можу робити лише те, що захоплює. Іноді ляльки лежать по пів року-рік, поки комусь сподобаються. А декого забирали протягом 2 годин. Найчастіше купують жінки.
Лялька має приносити задоволення. Давно хочу зробити Наполеона. У мене є картинка там він гротескний. Велике тіло й голова, а ніжки й ручки маленькі, тонкі. Вже на одяг усе зібрала, і тканина є. Залишилося знайти час.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”
