“Усе буде збережено: і черешня з Мелітополя, і томати з Каховки, і бички з Миколаєва і Маріуполя”
Українці відгукнулися на російську агресію в соціальних мережах
Євгенія ЧУПРИНА, 50 років, поетка:
“Як проклинати Путіна? Насамперед треба максимально уточнити, про кого йдеться. Вказати ім’я, посаду. Де він знаходиться. Знайти реалістичну аналогію. Вигадати, як знищити те, що є аналогією. Сказати, що так само і щоб Володимир Путін тут у подробицях змалювати, що має з ним статися, щоразу наводячи аналогію. Уточнити, що після того він уже буде назавжди знешкоджений, найближчим часом, нам на втіху та користь. Підтвердити, що саме за сказаним це і станеться”.
Валерій ПЕКАР, 56 років, підприємець, викладач:
“Путін сказав, що російські солдати воюють за те, щоб ніхто більше не забув уроків Другої світової. Я з цим повністю згоден. Тепер ніхто не забуде цих уроків Другої світової, забуття яких призвело до повторення:
Не можна умиротворювати агресора подачками.
Не можна дозволяти агресорові вільну глобальну пропаганду.
Не можна дозволяти імперії створювати “зони виключних інтересів”.
Не можна продавати зброю тому, хто збирається нападати на твоїх союзників.
Не можна залишати злочини агресора безкарними”.
Таня ДАВІДЕНКО, підприємиця:
“Заходиш через два місяці додому в Ірпені, а там всю техніку вкрали… Ми так подумали, побачивши, на перший погляд, що нема ні техніки, ні нічого цінного. Все кидали, як було. Але насправді хтось зайшов до нас додому і поховав цінні речі.
Уявіть, зайшли через розбите вікно, зняли телек зі стіни, поклали його на диван і зверху подушками, щоб ніхто не побачив. Дрібну техніку у дитяче ліжечко і пледом прикрили. Робот-пилосос у шафу. Заклеїли вікна і навіть не взяли продукти з холодильника. Я ще досі не можу повірити”.
Євген КЛОПОТЕНКО, 35 років, шеф-кухар, ресторатор:
“Усе, що можу зараз, тримати в себе в голові та говорити, що Херсон є і він український. Як і інші наші міста. Можу просити вас не забувати. Українці з українцями повинні триматися разом на всіх можливих рівнях зв’язку, хоча б ментальному. Забув викреслив з карти, перестав вірити.
Тому я просто беру й уявляю, як буде перемога і ми всі з вами будемо їсти херсонські кавуни, варити з них пекмез на узбережжі Азовського моря. Це найкращі кавуни у світі. Українські. Бо Херсон це Україна. Пам’ятаємо, повторюємо, тримаємо це все в інформпросторі. Як і інші наші міста. І тоді все буде збережено: і черешня з Мелітополя, і томати з Каховки, і бички з Миколаєва і Маріуполя, і шахтарський торт з Луганська. Україна буде збережена”.
Володимир ГЕВКО, 41 рік, блогер, маркетолог:
“В Ізраїлі є прекрасна традиція у День пам’яті за всіма загиблими у Голокості та солдатами, які загинули у війнах, захищаючи Ізраїль, по всій країні звучить сирена. Після неї декілька хвилин мовчання. Виглядає це до мурашок крутезно. Вся країна зупиняється, люди виходять на вулиці, обгорнувшись національними прапорами, й мовчки стоять. Зупиняються автівки та громадський транспорт. Припиняються уроки в школах. Навіть на пляжах усі встають і мовчки віддають шану. І після того повертаються до своїх справ.
Я хочу, щоби щороку в нашій країні в якийсь день відбувалось щось подібне. Щоб усі покоління українців, які виживуть, і тих, що народяться, завмирали на пару хвилин і в дзвінкій тиші згадували тих, завдяки кому вони живуть і завдяки кому їхнє життя мирне і спокійне. І тих, хто вижити не зміг. Така форма вшанування і нагадування в мільйон разів краща за будь-який пам’ятник чи меморіальний комплекс”.
Олександр Сидоренко “Фоззі”, 49 років, музикант:
“Вдалої тривоги!” написав сьогодні я в повідомленні. Які часи, такі й побажання”.
Остап Дроздов, 43 роки, журналіст:
“Мені часто кажуть, що треба конкурувати з російською мовою. Що це наче змагання в дусі ринкової економіки. Що це вільне суперництво. Я з радістю готовий конкурувати. Але за однієї умови. Спочатку ми 300 років позабороняємо русязик, порозстрілюємо руспоетів, пересадимо в тюрми русписьменників, видалимо русязик з освіти й діловодства, ліквідуємо рускникодрукування, заберемо русязик із церковних літургій, знищимо рустеатр, позвільняємо всіх русмовних учителів і піддамо нещадним репресіям усе руске.
Все те, що я перерахував, це список дій російської імперії щодо нашої мови за останні століття. Тому розмови про “конкуренцію” блюзнірські. Так, ми охоче поконкуруємо через 300 років. Після того, як із язиком зробимо все те, що він робив із мовою”.
Євгенія КУЗНЄЦОВА, 34 роки, письменниця:
“Цікаво, а рускі питають, нащо таблички міняти на окупованих територіях? Що краще б дороги зробили спочатку? Що пенсії краще б добавили замість того, щоб на таблички витрачатись? Що треба постєпєнно і ласково міняти, по букві в рік”.
Ірина ЦІЛИК, 39 років, режисерка:
“Маленькі красиві речі, які бачила і чула сьогодні в Києві:
Цівікання серпокрильців за моїм вікном.
Літня жінка, яка знайшла в метро на підлозі 100 грн (я бачила момент) і бігла до ескалатора, голосно вигукуючи: “Хтось загубив гроші! Перевірте, хто загубив гроші?!”
”Класики”, намальовані крейдою на асфальті. Такі довгі, аж до цифри 34.
Осяйна усмішка продавчині в м’ясній крамниці, чий манікюр я похвалила (жовто-блакитний).
Звук саксофона, Summertime, що наростав із глибини темного обідраного переходу на Шулявці.
Немолода незнайома жінка в капелюшку, яка сказала мені: “Ви така красива!”
Дуже, дуже акуратні газони та клумби з ідеальними квітами, які хтось підстригав, садив, доглядав у місті, куди час від часу прилітає…
Трохи радості. Щоб не забути”.
Сергій КИСЛИЦЯ, 52 роки, дипломат:
“Новина для російської делегації: всі сучасні люди походять від африканської популяції Homo sapiens, яка поширилася з Африки близько 60 тисяч років тому. Я пишаюся тим, що я один із них. Досить робити із себе посміховисько, російські дипломати!”
Влад ЯКУШЕВ, 46 років, письменник:
“Це абсолютно інша війна. У 20152016 роках ми були в Мар’їнці, тоді це була одна з найгарячіших точок. І вважали, що бачили вже все. Але інтенсивність боїв зараз просто божевільна, неможливо порівняти з тими боями, що були раніше. Масове застосування танкових військ, авіації, артилерії з обох сторін. Тобто це дуже багато техніки, я не міг собі такого уявити. Важко, психологічно важко особливо тим людям, які потрапляють без бойового досвіду. Це пригнічує. Масові артилерійські обстріли, росіяни використовують білий фосфор, касетні боєприпаси. Усе, що було заборонено, зараз використовується “по повній програмі”.
Пилип Духлій, 42 роки, військовий:
“Знаєте, що роблять українські солдати, коли є вільний час? Перуть. Гріють воду чи у холодній воді. З милом або порошком. В тазику, в тісному приміщенні. Дня не проходить, аби хтось щось не прав. Завжди повно одягу, що сушиться. Все завішано труханами, футболками, термухою, штанами.
Вдягти чисту білизну на брудну сраку? Немислимо. Тому прання завжди супроводжується купанням. Так само в тазику, у холодній чи нагрітій воді. Прийти спітнілим із завдання і не помитись? Такого бути не може. Хто не миється в тазику обов’язково приймає ванну з мокрих серветок.
Стрижка раз на два-три тижні. А як це постригтись і не помитись? А як це вдягти брудне на чисте тіло? І все, цикл повторюється.
Це війна помитих з немитими. Чистих із брудними. Підмитих із засраними.
Цивілізаційна війна”.
Віктор ТРЕГУБОВ, 37 років, політик:
“Сталінград нам повторюють зараз в Харкові, Лисичанську, Маріуполі. Повторюють ті люди, які так свято берегли пам’ять про перемогу над фашизмом, що самі перетворилися на фашистів. Їхня канонізація “Великої Вітчизняної” не тільки не запобігла їхньому повторенню усіх її помилок вона йому значно посприяла. Сюрприз, курча! Бо ту війну, найстрашнішу трагедію людства, треба не канонізувати, а осмислювати. Не “увічнювати в пам’ятниках”, а вивчати, як так сталося і що пішло не так”.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”
