Влада захотіла докорінно змінити життя сіл: дата

Постанову про ознаки куркульських господарств, до яких має застосовуватися Кодекс законів про працю, видали в СРСР 21 травня 1929 року. 6 вересня аналогічний документ ухвалили в Харкові столиці УСРР.

До куркульських господарств зараховували ті, в яких господарі постійно використовували найману працю на полі, підприємствах або ж ручних промислах. Також ті, які мали власний млин, або ж маслобійню, круподерню, вовночесальню, шаповальню, сушарню для картоплі, плодів або городини, цегельню чи інші промислові установки, здавали в найм механічні сільськогосподарські машини, приміщення чи підприємства.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Не штовхайтесь, будь ласка! Це вам не вісімнадцятий рік”: як з’явилися радянські буржуї

Якщо люди торгували, жили з лихварства, торгівельного посередництва, були служителями культу та мали інші “нетрудові” прибутки то їхнє господарство теж вважалося куркульським. Однак для цього розмір доходів такого господарства мав становити по 300 руб. на одну особу, але не менш як 1,5 тис. руб. на господарство.

Під такі ознаки можна було підігнати майже будь-якого селянина заможного чи бідного. У часи колективізації з їх допомогою визначатимуть та ліквідовуватимуть “куркулів” та “куркульські” господарства.

4 лютого 1930-го в секретній інструкції Президії ЦВК СРСР наказувалося виселити найбагатших куркулів і напівпоміщиків у віддалені місцевості, а інших куркулів розселити в межах району, в якому проживали, але за межами колгоспних господарств. Їхню землю передавали колгоспам.

Чекісти розпочали операцію з розкуркулення у 29 округах УСРР 18 лютого 1930 року. Мали відібрати та передати державі найродючіші селянські господарства та “надлишкові” запаси продукції.

Заможних селян, яких вважали найбільшою загрозою для пролетарської диктатури, убивали, відправляли до Сибіру чи виселяли з власної землі.

До 10 березня каральні органи ОДПУ за допомогою партійного активу змогли виселити до 19,5 тис. господарств – близько 93 тис. осіб. Залучали до акції і місцевих жителів сіл, незаможних селян, розпалюючи ненависть всередині громади. Змушували дітей публічно зрікатися батьків-куркулів, обіцяючи не депортувати чи не виселяти.