“Нині немає потреби вигадувати супергероїв, бо легенди народжуються на очах”

Просити треба багато. Тоді можна буде отримати принаймні половину

24 лютого я катався на сноуборді. Коли повернувся додому, дружина увімкнула новини. Не встиг зняти взуття, як почув звістку про початок війни в Україні. Весь день ми телефонували рідним та друзям, які там живуть. Говорили, що можна зробити, як допомогти. Згодом мати і брат виїхали в Європу, а батько залишився вдома.

З’явилися запити від ­артистів: беріть нашу музику, зробимо патріотичні відео

Ми з дружиною під час Майдану багато допомагали журналістам. Згадали ті часи, й подумали, що зараз можемо робити приблизно те саме. Оскільки працюємо з медійною сферою і маємо багато друзів, які можуть допомогти з проєктами, монтажем відео, графікою, експлейнерами (пояснювальний ролик. Країна), ми запостили публікації в різних соцмережах. Написали: кому потрібна допомога пишіть, а ті, хто готові волонтерити, нумо робити щось спільне.

У перші дні завдання поступово змінювалися. Спершу було багато перекладів. Журналісти писали текстові матеріали для західних медіа, але не встигали робити якісний переклад і добирати ілюстративний матеріал. Ми цим займалися.

Пізніше більшість людей в Україні перебувала в бомбосховищах чи переїхала в інші міста й не мала доступу до монтажного обладнання для відео. Тому в нас побільшало завдань із монтажем. Окрім того, з’явилися запити від ­артистів: беріть нашу музику, зробимо патріотичні відео й такі, де під трек можна передавати хроніку війни. Я відповідав за координацію і поєднання людей.

Поступово зіштовхнулися з новою проблемою: багатьом мобілізованим, людям із тероборони та цивільним у зонах бойових дій не вистачало доброго джерела для вивчення домедичної допомоги. Айтішники, які знаються на цьому, вирішили, що потрібно багато ілюстрацій. Ці малюнки були з різних джерел із фото, відео, старих книжок, поганої якості картинки з інтернету. Весь цей матеріал мусили оформити графічно, щоб це підійшло і для мобільного додатка, і для друкованої методички, і могло бути використане як графіка на ютюбі. Треба було зробити зручний інструмент для навчання на основі американських протоколів.

Американські домогосподарки малюють портрети Зеленського

Перші дні малювали разом із подругою Мариною Маляренко. Думали, як це оптимізувати. Цей проєкт називається TacticMedAid. Нині він існує у вигляді мобільного застосунку і його опублікували в Apple Store. Там є малюнки й навчальні відео, як допомогти пораненому, як надати домедичну допомогу. Також проєкт доступний у телеграм-боті.

Майже 150 людей об’єднались у графічний батальйон. Це така чат-спільнота, в яку люди кидають запити, діляться ідеями різних напрямків. Якщо коротко, її учасники мультимедійні волонтери, які працюють на перемогу України. Уже не встигаю відстежувати, про які спільні проєкти вони домовляються. Робота кипить.

Американська громада Razom for Ukraine найпотужніша. Вона, зокрема, займається гуманітарною допомогою, в них добре побудована логістика. До руху приєднуються відомі у США люди, багато бізнесів і медіа-компаній, просто ефективних американців, які підтримують Україну. Через них мою графіку, що привертає увагу до війни, показують на екранах Таймс-Сквер у Нью-Йорку, а також на білбордах, повз які проїжджають тисячі машин щодня.

Влаштовували акції з продажу футболок. Виручені кошти відправили в Україну. Навмисне робили дизайн і концепт зрозуміло-мінімалістичним, щоб це могли купувати й американці, й люди з інших країн. Їх активно беруть жителі Гонконгу. Кажуть, їм близьке те, що відбувається в Україні.

Кожна згаяна секунда коштує людських життів

Проєкт “Супергерої серед нас” оформився сам собою. Настя Тиха, дівчина, що вивела з окупованого Ірпеня собак, зокрема й з інвалідністю, просила, щоб її намалювали. Я зробив це. Знайшов Настю, ми списалися. Виставив пост із посиланням на її картку. Був радий, що публікацію швидко стали поширювати й користувачі почали робити донати на ліки та корм для її тварин. Турбота про чотирилапих ще більше показує рівень людяності.

Не знаю, куди виведе цей проєкт. Є бажання показати, що прості люди роблять супергеройські вчинки. Вони проявляють надзвичайні риси хоробрість, чуйність і відвагу. Завжди любив історії супергероїв. Але нині немає потреби щось вигадувати, бо легенди народжуються на очах. Треба тільки встигати малювати.

Другий малюнок поштар, який збив ворожий літак. Його син написав, що показав ілюстрацію батьку. Сказав, що йому все сподобалося, передав від нього привіт.

Російсько-українська війна народила багато влучних мемів. Один із найяскравіших насіння в кишені окупантів. Авторка цієї ідеї українка з Генічеська. Саме вона порадила агресорам класти в кишеню насіння, щоб після їхньої смерті з української землі хоча б соняшники виросли.

Є конкретні люди, а є образи, які представлять групу людей, а не одну особистість. Наприклад, конотопські відьми чи Привид Києва.

Шукаю документальне підтвердження історій. Була така, коли жінка привезла у притулок на Сумщині хаскі. Зловила собаку в полі голими руками, бо думала, що пес загубився. А потім виявилося, що то вовк. Насправді це красивий міф, що надихає.

Деякі люди самі надсилають теми. Інколи доходить до смішного: критикують мене, кажучи, кого малювати слід, а кого ні. Мене це тішить, адже означає, що люди дісталися безпечного місця і їм є діло до того, хто кого малює. Отже, загальні важливі потреби вже задовольнили.

Мрію про те, щоб після перемоги у відбудованих містах, звідки ці герої, зробити мурали з їхніми зображеннями.

В американських містах відбувається багато акцій на підтримку України. І щотижня проводять якусь нову. Для США велика рідкість, коли люди одностайні у своїй підтримці. Крім зборів коштів і привернення уваги, у простих людей є можливість звертатися до місцевих політиків, писати їм листи. І це насправді працює. Політики прислуховуються до позицій виборців, йдуть назустріч. Є делегація, яка у Вашингтоні починає працювати з лобістами. Цим займається команда професійних юристів і політиків. Вони чинять правильний тиск, роблять цей рух і бажання людей помітними. Цей тиск як маленькі кроки дитини. Поступово він зростатиме. Якщо вимагати чогось великого й ефемерно описаного, отримаємо мало. Просити треба багато, але конкретні речі та робити це щодня. Тоді можна буде отримати принаймні половину.

У ворога немає жодних шансів

Я бачу по американцях, що на них велике враження справляють виступи Зеленського. Він робить усе у правильній формі людяно, конкретно, без реверансів. Видно, що перестав хотіти подобатися. Ним захоплюються навіть домогосподарки, які займалися крафтовим мистецтвом і не цікавилися політикою. Зараз вони малюють його портрети.

Триває другий місяць війни, але збавляти темпи не можна. Треба продовжувати говорити голосно та стукати в максимальну кількість дверей. Цей момент не можна пропустити, бо кожна згаяна секунда коштує людських життів, можливості щось змінити на користь України.

Увага й підтримка світової спільноти прикута до України. Роль митців нині пояснити світу, чому Україна це важливо і круто, чому зло й путінська імперія мають бути зупинені.

Почуваю велику ненависть до росіян. Лють. Але не хочу її залишати в цій формі, намагаюся конвертувати в дії. Уся ця лють швидко перетворюється на пальне, яке я додаю у свій бак і на ньому можу працювати. Так само заряджаюся від інших. Навколо багато крутих, ініціативних людей, які створюють цікаві речі. А від того, що роблять це спільно, енергія потроюється і виростає ще і ще.

У ворога немає жодних шансів, вони не знають, з ким зв’язалися. Звичайні люди з України перетворюють свої таланти на зброю заради перемоги. Хтось фігуративно, а хтось безпосередньо. Перемога буде обов’язково.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”.