Загроза нового нападу на Україну з Білорусі: реальність чи потенційна небезпека

Росія продовжує розглядати Білорусь як важливий вихідний район для можливого повторного вторгнення до України, як це було зроблено в лютому-березні 2022 року. Так, саме з Білорусі проходять найкоротші шляхи до Києва, Чернігова та північної частини Західної України. Водночас, із Білорусі може бути нанесений удар вздовж західного кордону України з метою ізоляції її від Європи та блокування шляхів постачання зброї до нашої держави.

На відміну від минулого року, Росія не має достатніх сил на території Білорусі для проведення повноцінного наступу на Україну навіть із залученням до нього білоруської армії. Зараз у Білорусі, ймовірно, знаходиться до двох тисяч російських солдат та офіцерів зі складу сухопутних військ, де вони проходять навчання. Принаймні, стільки військовослужбовців було там до їх ротації в липні цього року.

З них може бути сформована мотострілецька бригада або посилений полк. Як відомо, в червні нинішнього року до Білорусі було вислано також близько 6,5 тис. бойовиків. Це розрахунково становить три бригади або посилених полки. Однак, самостійно вони діяти не можуть і повинні спиратись на другі ешелони, резерви та систему логістики. Саме так і було на фронті в Україні, зокрема, у Бахмуті.

Основа збройних сил Білорусі – 31 тисяча військовослужбовців

Основу збройних сил Білорусі становлять чотири механізованих бригади, дві десантні бригади, бригада сил спеціальних операцій, три артилерійських бригади та ракетна бригаду загалом близько 31 тис. військовослужбовців. Дві з механізованих бригад прикривають кордони Білорусі з Польщею і Литвою та фактично не можуть бути задіяні проти України. Кожну з них має підтримувати одна артилерійська бригада. В резерві буде залишатись як мінімум одна десантна бригада, зокрема для придушення можливих антивладних заворушень в країні.

На сьогодні Росія та Білорусь можуть направити проти України з білоруської території не більше, ніж п’ять мотострілецьких і механізованих бригад, десантну бригаду та бригаду ССО, до двох артилерійських бригад та ракетну бригаду. Такими силами може бути нанесений відносно потужний удар лише на одній із ділянок білорусько-російського кордону і то без його оперативного розвитку в глибину України.

Організація масштабного наступу на Україну з північного напрямку потребуватиме від Москви та Мінська суттєвого нарощування їхніх сил

Тому організація масштабного наступу на Україну з північного напрямку потребуватиме від Москви та Мінська суттєвого нарощування їхніх сил. Це може бути здійснено шляхом перекиду до Білорусі додаткової кількості російських військ та розгортання нових з’єднань і частин у складі білоруської армії. Втім, це є досить складним питанням.

За різними оцінками, на теперішній час до війни проти України вже залучено близько 70% сухопутних військ та авіацій повітряно-космічних сил Росії. З тих 30% сил, що залишилися, для нападу на Україну з території Білорусі може бути задіяно не більше чверті, оскільки решта має прикривати Росію на інших напрямках від загроз з боку США/НАТО, витоків ісламського екстремізму з Афганістану і Центральної Азії.

Відкриття Москвою нового фронту проти України потребуватиме також і додаткових людських та матеріальних ресурсів

Тому до Білорусі можуть бути додатково перекинуті максимум до семи мотострілецьких бригад або посилених полків. Але лише перекид військ все рівно не вирішить усіх проблем. Відкриття Москвою нового фронту проти України потребуватиме також і додаткових людських та матеріальних ресурсів. Це озброєння, військова техніка і боєприпаси для поповнення втрат, ведення бойових дій та збереження можливостей стримування противників на згаданих вище загрозливих для Росії напрямках. А, відтак, нова хвиля мобілізації в країні стане неминучою.

На складах білоруської армії зберігається близько 760 танків та 1,2 тис. бойових машин піхоти

Те ж саме стосується і Білорусі. Рішення Мінська щодо прямої участі у війні Росії проти України також вимагатиме від нього проведення мобілізації в країні. За даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI), мобілізаційний резерв збройних сил Білорусі становить до 290 тис. осіб. А на складах білоруської армії зберігається близько 760 танків та 1,2 тис. бойових машин піхоти. Все це дозволяє розгорнути до семи-восьми механізованих бригад та до двох арилерійських бригад, а також органів їх забезпечення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи небезпечні “вагнерівці” у Білорусі: Наєв пояснив

В результаті загальний потенціал об’єднаного угруповання військ Росії та Білорусі може досягти рівня близько 17 мотострілецьких і механізованих бригад при підтримці чотирьох-п’яти артилерійських та ракетних бригад, що дійсно стане серйозною силою. Але створення подібного угруповання та його дії на фронті знову ж таки будуть пов’язані з низкою суттєвих проблем.

Москва не може досягти рішучих успіхів у війні та все більше потерпає від міжнародних санкцій

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко навряд чи погодиться на пряму війну з Україною. Це призведе до критичного загострення його конфронтації із Заходом. Лукашенко не пішов на це навіть у лютому-березні минулого року, коли швидка перемога Росії здавалася очевидною. Зараз ситуація набула зовсім іншого характеру. Москва не може досягти рішучих успіхів у війні та все більше потерпає від міжнародних санкцій, що очевидно враховується Мінськом у його політиці.

Як показав досвід проведення часткової мобілізації в Російській Федерації восени торік, вона є нелегкою справою. Переважна частина населення намагається ухилитися від неї. Росія не може забезпечити мобілізованих необхідним спорядженням. Зброї та бойової техніки не вистачає навіть для тих військ, які вже діють на фронті. Зокрема, бронетанкова техніка та артилерійські засоби, які знаходились у військах до початку війни у значній мірі знищені в ході бойових дій. А склади довготривалого зберігання озброєнь спустошені як мінімум на третину. При цьому військово-промисловий комплекс Росії втратив здатність виробляти танки та артилерійські системи, принаймні, у необхідних обсягах.

Більшість білоруських військовослужбовців, не кажучи вже про цивільне населення, не бажають воювати проти України

Білорусь все ще може забезпечити процес мобілізації необхідними матеріально-технічними засобами. Однак, більшість білоруських військовослужбовців, не кажучи вже про цивільне населення, не бажають воювати проти України, що показала ще весна минулого року. Тоді особовий склад підрозділів білоруської армії, які Мінськ все ж таки погодився кинути в бій під командуванням російських офіцерів, відмовився від цього. Наразі такі настрої у білоруському суспільстві набули посилення після того як люди зрозуміли те, що становить собою війна Росії в Україні. А тому, мобілізація в Білорусі може призвести до масових заворушень в країні та збройних виступів проти режиму Лукашенка.

Вагомим стримуючим чинником для нового нападу Росії та Білорусі на Україну з північного напрямку є суттєве зміцнення оборони українського кордону. На відміну від минулого року там розміщена достатня кількість Сил оборони України. Збудована потужна система інженерних укріплень, включаючи мінні поля, протитанкові рови та обладнані позиції військових підрозділів.

На користь нашої держави грають також природні умови регіону. України відділена від Білорусі рікою Прип’ять та лісисто-болотистою місцевістю Полісся. Це дозволяє проводити наступ лише вздовж основних автомобільних шляхів. Їх можна перекрити силами нашої оборони, чого, на жаль, не було зроблено до початку війни.

Можлива лише активізація дій Москви і Мінська з демонстрацій військової сили

Отже, на теперішній час нове вторгнення противника до України з території Білорусі є малоймовірним. Можлива лише активізація дій Москви і Мінська з демонстрацій військової сили та посилення прикордонних провокацій за участю бойовиків ПВК “Вагнер”, з метою відволікання Сил оборони України зі східного та південного напрямків.

Повністю виключити новий напад не можна. Однак він потребуватиме здійснення Росією та Білоруссю низки підготовчих заходів, які не зможуть приховати. При цьому такі заходи будуть пов’язані з суттєвими складнощами, а Україна вже має необхідні можливості для відбиття наступу ворога.