Міський голова Миколаєва: «Найближчого місяця у місті знову з’явиться питна вода»
З весни 2022 року, майже одразу після початку повномасштабного збройного вторгнення рф в Україну, місто Миколаїв постійно зазнавало масованих обстрілів з боку російської армії. Понад 400 багатоповерхових житлових будинків пошкоджено. А 12 квітня 2022 року в результаті бойових дій було зруйновано станцію водозабору біля р.Дніпро. Відтоді місто залишилося без централізованого водопостачання. Наразі у миколаївців є лише технічна вода, що подається зі свердловин. Питна – досі відсутня, і це найгостріша проблема міста на сьогодні. Про це нагальне питання, а також про будні прифронтового міста – майже повну зупинку виробничих потужностей й закриття бізнесу, підготовку Миколаєва до зимового сезону, стан бомбосховищ та допомогу іноземних донорів у питанні відбудови міської інфраструктури – Mind поговорив із мером Миколаєва Олександром Сєнкевичем.
– На початку червня стався підрив Каховської ГЕС. Які наслідки й збитки від її руйнування зазнав Миколаїв?
– Дозвольте спочатку трохи пояснити, як у нас усе влаштовано. Миколаїв знаходиться біля річок Південний Буг та Інгул. Але воду ми беремо з річки Дніпро. Коли було окуповано Херсон, наше місто залишилося без головного ресурсу питної води – росіяни підірвали дві труби діаметром 1,4 м і довжиною 73 км, через які подавалася вода з р. Дніпро.
Після деокупації Херсона ми відремонтували їх, але внаслідок обстрілів з лівого берега Дніпра була знищена наша станція водозабору і, власне, зупинено водозабір.
З 12 березня 2022 р. у Миколаєві відсутня питна вода. А цілий місяць місто було взагалі без води. Розуміючи, що обстріли можуть повторитися, ми почали бурити свердловини. Наразі у Миколаєві є майже 180 точок, де відбувається очистка води завдяки нашим міжнародним партнерам. Ми ставимо осмотичні установки очистки води і роздаємо містянам воду безкоштовно. Вода, яка зараз закачується в систему – технічна (не питна), ми беремо її з Південного Бугу. Нею можна користуватися для побутових цілей, але не для приготування їжі.
Після руйнування Каховської дамби рівень води у Миколаєві піднявся на 1,05 м. Та це не завдало великих проблем: підтопило деякі приватні будинки та берегову зону. Зараз вода опустилася і повернулася майже до попередніх показників. Проте, рівень води на водозаборі піднявся до 7 м – в результаті затопило нашу і без того зруйновану станцію водозабору. Тому, на сьогодні Миколаїв не качає воду з р. Дніпро – і це найбільша проблема міста.
– І коли зможете розв’язати її?
– Коли ЗСУ звільнять лівий берег, аби була змога відремонтувати водозабірну станцію й побудувати нову – встановите нове обладнання тощо.
– Якою є якість води, що її зараз отримують містяни?
– Щодо виявлення у річковій воді холерної палички – це не є загрозою, бо наразі місто не вживає воду з р. Інгул. А ту технічну воду, яку подаємо містянам, ми обробляємо коагулянтами й рідким хлором. Тому вона не є небезпечною.
На точках роздачі води жителі міста можуть безкоштовно взяти потрібну кількість очищеної води. Її перед вживанням ми радимо кип’ятити, особливо зараз, коли надворі спека. На сьогодні це єдиний спосіб забезпечити людей питною водою, аби вижити в нинішніх складних умовах.
– Як ви бачите відновлення мережі водопостачання у місті в найближчому майбутньому фінансово й технічно?
– У нас є декілька планів.
Коли був звільнений Херсон, ми вже почали давати містянам питну воду – відремонтували труби й почали качати. Миколаївці дуже зраділи, що з’явилася вода, розповіли про це всім. Росіяни дізналися – і зруйнували наш водозабір. Тому було вирішено, що коли в місті знову з’явиться вода – ми не будемо це розголошувати. Можу сказати, що приблизно за місяць до руйнування Каховської ГЕС нам вдалося розпочати процес подачі питної води. І про це ніхто не знав.
– Як це вдалося?
– Завдяки місцевій владі було збудовано додатковий водозабір. Ми перебудували нашу систему й почали качати воду з р. Дніпро. Проте, руйнування Каховської ГЕС внесло негативні корективи.
На сьогодні в нас є альтернативний план. Думаю, що найближчого місяця в Миколаєві знову з’явиться питна вода. Першочергова наша мета – запустити саме питну воду в систему.
Потім візьмемось за ремонти труб, бо солона вода, яка використовується у якості технічної, руйнує наші трубопроводи. Через значну кількість поривів іноді ми іронічно називаємо Миколаїв «маленькою Венецією».
Тобто, підсумую: перед нами стоять два головні завдання – запуск питної води й налагодження нормальних процесів водопостачання.
– Дійсно, ще наприкінці 2022 року гендиректор КП «Миколаївводоканал» Борис Дуденко повідомляв, що через вплив солоної води у місті розпочався процес корозії, і слід замінити 250 км труб (збиток складає мільярди гривень). Який кілометраж труб вже замінено і скільки грошей витрачено з міськбюджету?
– Ми постійно замінюємо труби, і цей процес дуже довгий. Якщо ви зараз приїдете в Миколаїв, побачите багато розкопаних ділянок – відбувається санація каналізаційних колекторів і труб водопостачання. На сьогодні працюємо з іноземними спеціалістами у цих питаннях.
Щодо кілометражу труб, то з початку війни «Миколаївводоканал» замінив близько 20 км труб різних видів й діаметрів. Стосовно витрачених на це грошей, то ми робимо все силами комунального підприємства, а труби отримуємо від іноземних партнерів. Наші партнери контролюють використання технічної допомоги, а ми контролюємо якість виконання робіт.
– А в якому розмірі виділено фінансову допомогу партнерами?
– З першого дня співпраці з міжнародними партнерами я заявив, що не хочу працювати з грошима. Тобто ми не отримуємо жодної копійки від наших донорів, а кажемо, що потрібно, – і вони доставляють, привозять труби, насоси тощо.
Більше того, коли говорити про Данію, то данці намагаються привозити нам продукцію, яка виробляється в їхній країні. Так вони інвестують у свою економіку. Нас це влаштовує, бо нас цікавлять не гроші, а результат – у даному випадку, труби. До того ж, це мінімізує корупційні й будь-які інші ризики і дозволяє партнерам розвивати з нами більш довірливі стосунки.
– До кінця 2023 року скільки плануєте ще поміняти кілометрів труб?
– Поки відбувається процес проєктування. Наприклад, зараз великі магістральні труби плануємо замінити за програмою, на яку виділяє кошти український уряд. Думаю, що близько 600 млн грн ми зможемо використати цьогоріч для заміни труб.
– У медіа час від часу з’являється інформація, що городяни невдоволені тарифами на технічну воду. Чи можливий тут компроміс?
– Річ у тім, що технічна вода, яку ми надаємо – коштує навіть дорожче, ніж питна.
Щоб довести її до рівня технічної, нам слід використати більше хімії, коагулянтів, рідкого хлору. У людей є дві опції: якщо вони вважають, що ця вода з якоїсь причини їм не підходить, – не використовувати її або ж користуватися мінімально. Але не платити за неї – неможливо.
Несправедливо не платити за надану послугу – тим паче, що мерія дотує «Миколаївводоканал» на 25 млн грн щомісяця, аби він працював і подавав хоча б таку технічну воду людям. Тому ми фактично дотуємо жителів міста, які беруть технічну воду з трубопроводу. А якщо хтось хоче безкоштовно отримувати воду, то очищена вода завжди є на точках роздачі по місту – без обмежень. До речі, на це мерія теж витрачає кошти – адже осмотичні установки очистки води потребують заміни мембран тощо.
– Також у ЗМІ були повідомлення, що «Миколаївводоканал» доволі агресивно «комунікує» з користувачами щодо боргів за воду – заблокувати банківський рахунок/картку можуть навіть за 200 грн несплати. Прокоментуйте це, будь ласка.
– «Миколаївводоканал» інформує жителів про наслідки несплати. Але підприємство не блокує картки і не стягує ніякі кошти. Це робить Державна виконавча служба. Тобто якщо у людини назбирався великий борг, КП подає інформацію до суду, і саме він ухвалює рішення про ті чи інші дії. Далі працює ДВР.
Вартість води не така велика – 34,044 грн/куб.м і кількість води, яку використовують мешканці, – теж не значна. Тобто, суми в платіжках на воду не є непідйомними. Проте, вони важливі для існування «Миколаївводоканалу», особливо, з огляду на умови, в яких працює компанія.
Значні суми підприємства виділяються на утримання мережі водопостачання – ліквідації поривів, ремонти тощо. Тому, аби вода в місті взагалі подавалася, людям слід сплачувати ці маленькі суми – 180-250 грн/місяць.
– Це зрозуміло, але йти на такі кардинальні кроки як блокування банківських карток у важкий для людей час…
– Так працює система. Наприклад, якщо людина не сплачує аліменти, штрафи за порушення ПДР, адміністративні правопорушення, теж відбувається блокування банківських рахунків. Взагалі, «Миколаївводоканал» не подає до суду на громадян, які мають борг у 200-300 грн. Бо судові стягнення обійдуться набагато дорожче. Ми намагаємося з усіма домовитися. Але якщо йдеться про 3-4 тисячі гривень і люди не реагують, підприємство змушене реагувати.
– А наскільки багато «злісних» неплатників у місті, і якою є найбільша сума боргу?
– У Миколаєві неплатників за воду – приблизно 20%. Це багато.
– Від води логічно перейти до питання опалення. Які ваші прогнози на майбутню зиму?
– Одразу після закінчення минулого опалювального сезону розпочалася підготовка до наступного. На початок липня наші тепловики вже підготували до наступний зими 34 котельні, 69 центральних та індивідуальних теплових пунктів, провели гідравлічні випробовування на понад 97 км теплових мереж.
Окрім того, за допомогою партнерів з Данії та за державною програмою було закуплено 13 невеликих мобільних котелень на альтернативному паливі (біомасі, щепі тощо), які можна використовувати у разі відключення окремих мікрорайонів. Загальний бюджет проєкту – понад $18 млн.
– А як триває процес відновлення інфраструктури, і чим допомагають міжнародні донори/інвестори?
– Процес відновлення можна розділити на декілька параметрів. Якщо говорити про руйнування – це, насамперед, критична інфраструктура. Мережі таких підприємств, «Миколаївобленерго» і «Миколаївгаз», ремонтують майже одразу після прильотів. «Миколаївводоканал» займається аварійними ремонтами.
Що стосується тепла й води, то у нас є стратегічний план відновлення мереж, зруйнованих обстрілами й пошкоджених через використання солоної води. Це окремий проєкт, згідно з яким ми рухаємося з данськими партнерами, а також USAID, UNDP, UNOPS.
– Можна детальніше про цей проєкт?
– Сьогодні Миколаїв і Харків є двома пілотними містами, якими опікується ООН, а саме – Європейська економічна комісія Організації. Війна закінчиться, і аби не витрачати час, ми вже почали займатися розробкою нового майстер-плану. Наше місто працює з італійською архітектурною компанією OneWorks, яка є генпідрядником і роботу якої оплачують донори.
Данія надала нам можливість співпрацювати з компанією СOWI, що займається підземними комунікаціями (вода, опалення, каналізація, управління твердими побутовими відходами). Нашим досвідом роботи над цим проєктом потім можуть скористатися й інші міста.
Підкреслю, що йдеться не про генплан міста чи містобудівну документацію, а про конкретний план розвитку Миколаєва, який окреслить певні економічні показники, плани розвитку, створення окремих житлових районів і зелених зон тощо. Це велика комплексна робота.
– Ви неодноразово говорили, що Миколаїв за час повномасштабного вторгнення рф втратив близько 90% великого бізнесу, і в місті майже немає виробництв, вони закрилися або релокувалися. Ця цифра актуальна і станом нам зараз?
– Так. Можна сказати, що всі великі підприємства закрилися чи релокувалися в інші регіони. Майже 90% середніх підприємств закрилося. Залишилися сервіси, сфера обслуговування, торгівля – тобто, працює малий та мікробізнес. Також мережеві супермаркети, але вони й працювали майже всю війну.
– Тобто, виробництва у місті немає зовсім?
– По-суті, ні, окрім виробництва продуктів харчування.
Але врахуйте, що ми в принципі стараємось не розголошувати такої інформації: бо порадіємо, що працює, наприклад, завод із виробництва взуття, і туди може прилетіти ракета. А Миколаїв, нагадаю, бомбардують по всій території.
– Як тоді наповнюється доходна частина міського бюджету?
– За рахунок податків на доходи фізосіб-військовослужбовців. До війни Миколаїв був одним із наймілітаризованіших міст України. В нас зареєстрована значна кількість військових з’єднань на рівні бригад і зараз вони платять податки на доходи фізосіб.
Коли зайшла мова про скасування цього податку, то ми виступили проти – адже тоді у Миколаєва не залишилося б грошей для існування, навіть щоб заплатити за воду чи випустити на маршрути автобуси. Зі свого боку, ми також підтримуємо армію. Нещодавно на сесії з міського бюджету було виділено 400 млн грн на допомогу військовим, із них 200 млн грн на техпідтримку – дрони тощо.
Також діє програма для закупівлі квартир військовим за формулою: скільки у відсотковому відношенні частини перерахували податків у міськбюджет, стільки квартир їм виділяється. Але зараз ми дещо переробили програму – виділяється компенсація на придбання житла.
– Скільки у «живих грошах» принесли міському бюджету військові?
– СБУ заборонила озвучувати цю інформацію.
– Тоді чи є сума збитків, скільки недоотримав бюджет через зупинку роботи бізнесу в місті?
– Немає.
Але разом з Київською школою економіки і проєктом «росія заплатить» ми зробили на нашій геоінформаційній системі (ГІС) – яку, до речі, мали ще до війни і вона є однією з найрозвиненіших в Україні – додатковий шар і нанесли там всі руйнування, що наразі є в Миколаєві. Плюс додали знімки з дронів й американських супутників Maxar, і вирахували за їх формулою суму. Вийшло майже €800 млн збитків, завданих бомбардуваннями.
Проте, ця сума стосується саме відновлення обʼєктів по балансовій вартості. Якщо говорити про реальні цифри, вони будуть набагато більшими.
– Якщо бізнесу в місті майже не залишилось, то де можуть працевлаштуватись городяни?
– Миколаївці можуть знайти роботу в комунальних підприємствах – там велика нестача працівників. Потрібні буквально всі – від водіїв до прибиральників вулиць. Тобто, робота є. Але те, що вона офіційна і ми подаємо всю інформацію до ТЦК, а простіше кажучи воєнкоматів, значно впливає на набір персоналу. Тому що не всі чоловіки мають бажання передавати про себе інформацію в ТЦК.
– У травневому інтерв’ю Mind посол Данії Олє Егберг Міккельсен наголосив, що на довгострокову реконструкцію України у 2023 р. Данський фонд підтримки України виділив €160 млн. І значна частина їх спрямована на відновлення й економічний розвиток Миколаєва з яким у Данії особливе партнерство. Передбачалось, що гроші виділятимуться на енерго- й соціальну інфраструктуру, системи водопостачання тощо. Які суми від Данії наразі виділено місту й під які саме проєкти?
– Частина з проєктів стосується відновлення, ремонту шкіл і лікарень, інші – систем очистки води, труб, техніки.
Ще один напрямок – збільшення автобусного чи будь-якого іншого комунального громадського транспорту. Для Миколаєва наразі це велика проблема – бо половину автобусів міста забрали до армії, а з того, що залишився, багато знищено бомбардуваннями.
Частина грошей пропонується данцями як кредити для бізнесу – обговорюється 7% в євро, з яких 3,5% – кредитна ставка, а залишок – страховка. Ведуться перемовини, аби 3,5% страхування взяв на себе уряд Данії, бо кредити під 7% в євро це все одно задорого в наших умовах.
Проте, є підприємства з агросектора, які вже працюють з Данією та розглядають можливість брати кошти в кредит.
– А по енергопроєктам у чому суть співпраці?
– Проєкти стосуються опалення, заміни труб і котлів, а також оптимізації системи теплоенергопостачання Миколаєва. У нас є два підприємства – ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» і комунальне «Миколаївоблтеплоенерго», що має майже 100 котелень. Наразі приймаємо рішення про підключення окремих регіонів до ТЕЦ, що буде вигідніше для містян і відокремлення окремих тупикових гілок ТЕЦ, аби збудувати нові котельні, які зроблять централізоване опалення більш економічно вигідним для окремих категорій населення.
– А є спільні проєкти з Данією, які вже завершено?
– Короткострокових проєктів майже немає.
Наприклад, на початку війни місту потрібна була фанера, аби забивати нею на зиму вікна домівок, що постраждали від бомбардувань. Нам потрібно було насосне обладнання на водоканал – данці доставили. Тобто, якщо говорити про закупівлю окремих видів товарів чи послуг, то ці проєкти вже закінчено. Стосовно глобальних – таких як відновлення водопостачання, енергопостачання, то вони довгострокові.
– Як на практиці відбувається така співпраця – наприклад, як організована А закупівлі окремих видів товарів і послуг ?
– Є спеціальний комітет, куди входять віцепрем’єр Олександр Кубраков, міністр у справах міжнародного розвитку Данії Ден Йоргенсен, Миколаївська ОДА і мерія міста. Ми обговорюємо, що нам зараз потрібно й обираємо те, що Данія може зробити, а також домовляємось про терміни.
Але загалом, Данія розглядає Миколаїв як потенційного партнера для майбутнього відновлення й інвестування. Під час свого червневого візиту до Копенгагена я провів зустрічі в офісі Confederation of Danish Industry з данським бізнесом, потенційними інвесторами. Домовилися, що будемо відкривати у Миколаєві Офіс підтримки данського бізнесу. До речі, зараз вони допомагають нам у створенні проєктного офісу, який займатиметься питаннями відновлення. А ще Данія відкриває своє консульство у Миколаєві.
– Нещодавно у Києві був гучний скандал зі станом столичних бомбосховищ – значна їх частина виявилась непридатною, до того ж були виявлені факти зловживань на рівні районів. Яка ситуація у Миколаєві з бомбосховищами?
– Розкрадань на облаштуванні укриттів у нас немає. Але проблеми з бомбосховищами наявні, це не унікальна проблема Києва чи якогось іншого міста.
Взагалі, бомбосховища є трьох типів: повноцінні, протирадіаційні укриття і найпростіші, до яких найчастіше відносяться підвали багатоквартирних будинків. Щоб вважатись бомбосховищем, у приміщенні обов’язково повинні бути вентиляція, туалет, вода і два виходи. З огляду на ці параметри у Миколаєві під час останніх перевірок найбільше, до 90%, проблем виявлено в найпростіших укриттях тобто підвалах багатоквартирних будинків.
Зараз робимо кошториси й обраховуємо, скільки грошей знадобиться на облаштування туалетів, других виходів тощо. Хоча, насправді, цим повинні були займатися працівники ОСББ й ЖКГ.
Якщо говорити про класичні бомбосховища, то в Миколаєві їх близько 300 і вони в нормальному стані. Разом всіх укриттів у місті майже 800.
Загалом за час повномасштабної війни місто спрямувало на облаштування укриттів 9 млн гривень. Але потреба, звісно, набагато більша. Тому ми намагаємось залучати і наших партнерів. Так, у нас цього року 35 укриттів у багатоквартирних будинках допомогла облаштувати Норвезька рада у справах біженців – вони займались електрикою, комунікаціями і т.д.
– На початку року ви анонсували, що у Миколаєві для депутатів з’являться особливі секретні бомбосховища, де завжди буде електрика й доступ до інтернету. Що це за проект і яка його вартість?
– Це не секретні, а звичайні бомбосховища, які були раніше. Ми просто облаштували там інтернет – придбали Wi-fi роутери, це обійшлося бюджету в копійки. А секретними я назвав їх тому, що місце збору депутатів на сесії під час воєнного стану не розголошується. Ми виділили по два таких бомбосховища в чотирьох районах міста.
Зрозуміло, що з міркувань безпеки «за пропискою» ми збиратись не можемо – будівлю міськвиконкому ми залишили на другий день повномасштабної війни. А будівля Миколаївської ОДА, як відомо, постраждала від ракетного обстрілу. Тому, депутати працюють онлайн з дому чи інших місць.
– До речі, будівлю облдержадміністрації планується відновлювати?
– Розглядаються різні варіанти. Це може бути меморіал, зона відпочинку, готель… Чи збудують нову обладміністрацію – миколаївці вирішать після війни. Сьогодні це пам’ятник тероризму рф.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Щомісячна підтримка у 196 грн Допомогти проекту одноразово
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
