Контрнаступ: удар по знахабнілому агресору та історичні паралелі
“Коли Україна розгорне контрнаступ у повну силу, він стане однією з найбільших військових операцій в Європі після Другої світової війни” – саме так нещодавно писала авторитетна газета New York Times.
Хоча історичні паралелі не завжди є цілком слушними. Доречніше згадати деякі моменти з найбільшої у світовій історії морської десантної операції – висадки союзників в Нормандії в червні 1944 року. І тим самим спробувати з’ясувати для себе всю вагу, складність і непередбачуваність військової операції подібного масштабу.
Самій операції передувало накопичення у Великобританії до червня 1944 року понад 2 млн військовослужбовців з більш ніж 12 країн, неймовірної кількості військової техніки, озброєнь і боєприпасів.
За кілька тижнів перед вторгненням авіація союзників почала нещадно і масово бомбити мости, склади, вокзали, радіолокаційні станції на прилеглій до можливого місця висадки території. Була значно активізована підривна діяльність сил Опору на французькій землі, що почала здригатися від чисельних актів саботажу і диверсій.
У день самої висадки – День Д, сили союзників складалися в основному з військ США, Великої Британії та Канади. Але там були й австралійські, бельгійські, чеські, голландські, французькі, грецькі, новозеландські, норвезькі, родезійські і польські морські, повітряні та наземні служби підтримки.
Операція передбачала захоплення союзниками північно-західної Франції
6 червня 1944 року збройні сили союзників висадилися на узбережжі Нормандії, здійснивши таким чином вторгнення на територію Франції. Це було першою частиною стратегічної операції “Оверлорд”, що передбачала захоплення союзниками північно-західної Франції.
До кінця того дня в Нормандії, попри погану погоду і запеклий опір німецьких військ, висадилися 156 тис. солдатів і офіцерів. Всього протягом Дня Д в англійському й американському секторах висадились п’ять піхотних, три повітряно-десантні дивізії й танкова бригада. Їм вдалося захопити берегову смугу глибиною від трьох до п’яти кілометрів. Плацдарми же повністю звільнили від противника тільки 7 червня.
Висадці сприяла ретельна півторарічна підготовка
Висадці сприяла ретельна півторарічна підготовка. Кілька разів аналізували навіть склад піску і ґрунту на пляжі, щоби спрогнозувати хід важкої техніки, зокрема танків. І детальне планування: передбачався морський трубопровід для належного забезпечення військ пальним, спеціально розроблені розбірні гавані для суден і ще багато чого. Забезпечили надзвичайну секретність операції. Також було все зроблено, щоби німці сподівались на десант союзників саме через протоку Па-де-Кале, а не на узбережжі Нормандії. З цією метою провели складну операцію з дезінформації нацистських спецслужб і армійського командування.
Однак, навіть за цих умов, у багатьох аспектах справи йшли далеко не так, як хотіли союзники.
Завданням десантників на керованих планерах було взяти під контроль мости і важливі транспортні вузли
Перші союзні війська висадилися у Нормандії незадовго після півночі 6 червня 1944 року. Це були десантники на керованих планерах. Їхнім завданням було взяти під контроль мости і важливі транспортні вузли й надіслати світлові сигнали для повітряних військ. Але план не спрацював: сильний вітер відкинув їх далеко вглиб материка і тільки їх десята частина прибула вчасно до фронтової зони. Дехто приземлився прямо на німецькі позиції і був знищений. Утім, така розпорошеність десантування мала несподівано позитивний ефект, адже німці не могли визначити справжню мету операції. Між тим, лише одна десантна операція захоплення мосту через Канський канал може вважатися повністю успішною.
Один американський підрозділ втратив до 90 відсотків свого особового складу
Висадка проводилася в п’яти секторах Нормандії зі сходу на захід під кодовими назвами “Юта”, “Голд”, “Джуно”, “Сорд” і “Омаха”, де втрати виявилися найбільшими. Саме там було вбито і поранено близько 4 тис. військових. Є дані, що один американський підрозділ втратив до 90% свого особового складу. Американський наступ на плацдармі “Омаха” взагалі ризикував закінчитися провалом: багато солдатів страждали на морську хворобу, тому були мало боєздатними і ставали легкими мішенями для німецьких кулеметників. Вторгнення союзницьких військ на цьому відрізку берега узагалі було під загрозою провалу. Вважається, що у День Д канадці та американці зазнали найбільших втрат за всю Другу світову війну.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нова загроза з Білорусі чи початок розвалу Росії: чотири сценарії для України після бунту Пригожина
Первинний хаос у багатьох місцях спричинив втрати у тисячі життів. За деякими даними, сам День Д коштував Об’єднаним націям як тоді часто називали учасників антигітлерівської коаліції 11 тис. вбитих, поранених і зниклих без вісті. Багато з них потонули у їхньому важкому обмундируванні, через те, що апарель десантних кораблів відкривалася зарано. Танки, що мали бути підкріпленням для наземних військ, тонули у морі до того, як досягали берега.
Головний опір у більшості бункерів на узбережжі був зломлений десантними військами, що наступали
Виявилося, що потужний обстріл узбережжя з союзних кораблів був невідповідно коротким по часу. А бомбардування з повітря завчасно побудованих і добре замаскованих берегових укріплень не завдало їм значної шкоди. Утім, у німців поступово почали закінчуватися боєприпаси. Тому, згодом головний опір у більшості бункерів на узбережжі був зломлений десантними військами, що наступали.
Між тим, далі на союзників очікували ще більші труднощі.
Відомий британський історик Норман Дейвіс писав: “Операція “Оверлорд” розвивалася дуже повільно. Коли вермахт оговтався від несподіванки, опір був якнайзатятіший. Американці три тижні не могли взяти Шербур головний пункт на узбережжі, де стався напад. Британці, що мали увійти до Кана у День Д, пробивали собі дорогу ще 34 дні, вступивши до міста 9 липня”.
Більшість солдатів союзників були лише призваними до війська громадянами, які прагнули одного: якнайшвидше закінчити війну
Ентоні Бівор, автор ґрунтовної історичної праці “Друга Світова війна”, пояснює, чому саме так сталося: “Будь-які припущення про те, що німці змирилися з поразкою у війні, розбилися вщент об їхню ефективну оборону, під час якої вони вдавалися до усяких смертоносних хитрощів, яким навчилися на Східному фронті. За винятком елітних підрозділів на кшталт парашутистів і рейнджерів, більшість солдатів союзників були лише призваними до війська громадянами, які прагнули одного: якнайшвидше закінчити війну. Хіба ж могли вони зрівнятися в заповзятості і шаленстві з бійцями, які з дитинства всотали в себе кодекс воїна-нациста і яких тепер геббельсівська пропаганда переконала, що коли вони не втримають Нормандію, то їхні сім’ї, домівки і батьківщина будуть знищенні навіки? Найбільш фанатичною була 12-а дивізія СС “Гітлерюгенд”. Її офіцери пригрозили своїм підлеглим перед боєм, що будь-який боєць, який здасться не будучи важко пораненим, буде вважатися зрадником”.
Німці з добре замаскованих 88-мм гармат легко знищували британські танки з відстані 2 км
Місцевість же в тій частині Нормандії мала погану видимість, на шляху траплялася велика кількість кам’яних стін, ровів та чагарників, що робило її ідеальною засідкою для німецьких снайперів. Союзні дивізії просувалися з великими труднощами, адже німці з добре замаскованих 88-мм гармат легко знищували британські танки з відстані 2 км. Прикрою несподіванкою виявився й новий танк “Тигр”, що за багатьма компонентами переважав американські і британські машини. Резонансний розстріл полонених вояками 12-ї танкової дивізії СС “Гітлерюгенд” викликав справедливу лють в лавах союзних військ. Спричинив те, що обидві сторони майже перестали їх брати під час цієї фази війни.
У Вашингтоні та Лондоні поступово почало наростати невдоволення повільним, на думку політиків, наступом військ. Яким лише наприкінці червня вдалося взяти портове місто Шербур, що стало базою для поповнення постачання. Поповзли чутки про можливе звільнення британського командувача Бернарда Монтгомері, який наступав доволі обережно, прагнув уникати великих втрат і вимагав потужної підтримки з повітря.
За день дві британські дивізії на двох втратили понад 200 танків
Намагаючись зламати подальшу оборону нацистів, 18 липня 1944 року 2600 британських і американських бомбардувальників скинули більше 7500 т бомб на ділянку фронту у 7 км. Однак без якогось особливого успіху для просування операції. Наступ союзників виявився дуже малоефективним і обійшовся їм великою кров’ю та знищенням великої кількості техніки. Зокрема, за день дві британські дивізії на двох втратили понад 200 танків.
Упродовж усієї операції союзники мали беззаперечну перевагу у повітрі. Не в останню чергу завдяки нищівним бомбардуванням заводів по виробництву авіапального. Навіть дозволяли своїм літакам влаштовувати полювання на окремі ворожі цілі. Під час однієї з таких атак 17 липня 1944 року був серйозно поранений Ервін Роммель – один з найкращих німецьких воєначальників, командувач військами країн Осі у ході Африканської кампанії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін добряче прорахувався, але агресивна Росія не зупиниться
І лише тоді, коли союзним командуванням були детально сплановані, а військами були здійсненні дійсно потужні обхідні маневри, які у середині серпня отримали додаткову допомогу у вигляді висадки 150 тис. військових у Південній Франції, справи нацистів почали повертати на гірше. Невдовзі союзники розпочали скоординований наступ на ворожі позиції, а німці почали швидкий відступ. 24-26 серпня 1944 року після майже трьох місяців із початку вторгнення.
Повністю взяли під контроль Париж і цей етап війни в Європі стали вважати у цілому завершеним
2-га французька бронетанкова дивізія та 4-а американська піхотна дивізія повністю взяли під контроль Париж і цей етап війни в Європі стали вважати у цілому завершеним.
За деякими оцінками, на кінець серпня 1944 року німецькі армії на Заході втратили 500 тис. військових. Половина з них потрапила у полон, а також величезну кількість танків, артилерії і вантажних автомобілів. Однак війна була ще дуже далека від свого завершення та й союзники також понесли великі втрати.
Цими днями, 3 липня 2023 року, відійшов в інші світи, мабуть, один з останніх учасників висадки союзних військ у Нормандії Леон Готьє. Він вступив до французького флоту одразу після початку Другої світової війни, перебрався до Британії в 1940 році після поразки Франції, вступив до руху “Вільна Франція”, воював в Конго, Сирії і Лівані. Пройшовши спеціальну підготовку в горах Шотландії, приєднався до підрозділу, відомого під назвою “Коммандос Кіфлера” і взяв участь у бойових діях, що розпочалися на французькому узбережжі 6 червня 1944 року. У ході битви в Нормандії його підрозділ втратив більш ніж половину від 177 своїх хоробрих бійців.
Військова операція значного масштабу часто не йде по запланованому графіку
Військова операція значного масштабу часто не йде по запланованому графіку, стикається з непередбачуваними обставинами. Дуже залежить від моралі військ, а також, на жаль, може приносити болючі втрати.
І, вочевидь тисячу разів праві ті, хто вказує на мудрість вищого командування Збройних сил України. Бо намагається уникнути дійсно великих втрат і шляхом постійного тиску, активної розвідки та розумно спланованих операцій знайти слабкі місця у завчасно збудованій обороні супротивника. Завдати потужного удару знахабнілому агресору.
А за цим ударом неодмінно будуть й інші, які неодмінно проведуть нас до нашої омріяної перемоги.
