“Два сценарії мають вирішальне значення для війни або миру в Україні” – думки оглядачів
Думки в німецькому виданні Die Welt оглядачів Джеймса Бінденагеля та Андреаса Хайнеманна-Грюдера
Міністр оборони ФРН Крістін Ламбрехт закликає Німеччину взяти на себе провідну військову роль у допомозі Україні. Війна там досі аж ніяк не вважається нашою. Надалі військова перевага Росії не має бути порушена постачанням танків, винищувачів чи ракет, які можуть досягти території РФ.
Хоча український контрнаступ показує, наскільки вразлива російська армія, канцлер Олаф Шольц та Ламбрехт діють відповідно до принципу святого Флоріана: “Святий Флоріан, пощади мій дім, підпали доми інших!”.
Якби Німеччина постачала важке озброєння Україні з 2014 року, або з липня 2021 року, коли Путін заперечував право України на існування, або з 24 лютого 2022 року, то Росію вже зупинили б.
Ні НАТО, ні ЄС, не кажучи про Німеччину, не є воюючими сторонами у війні Росії проти України.
Страх перед російською ескалацією, примат економічних інтересів і уявлення про те, що європейський мирний порядок денний можливий лише з Росією, продовжують сприяти тій м’якості, яка уможливила путінську агресію. Хоча німецькі політики вже не мають ілюзій щодо війни Росії на знищення, залишається незрозумілим, як вони на неї реагують.
Україна б більше не існувала, якби не США та Велика Британія
Україна б більше не існувала, якби не США та Велика Британія. Звісно, Німеччину захищають і в Україні теж. Якщо вона впаде, справа захисту ЄС стане ще більш вірогідним сценарієм. Спеціальний фонд Бундесверу нині найкраще інвестувати в Україну.
Німеччина має взяти на себе ініціативу, швидко доставивши танки, навчивши українських солдатів, створивши безпечні зони, переслідуючи винних за військові злочини та об’єднавши південні держави дипломатичним шляхом. Майбутній статус Німеччини визначатиметься її поведінкою у цій війні.
Путін очікує, що матиме більше сил у війні на виснаження, і що спочатку Захід, а потім Україна здадуться. У нього мало причин відступати, доки показує стійкість.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “В Росії ухилення від мобілізації сягатиме катастрофічних масштабів” Кирило Михайлов
Отже, до літа 2023 року або Захід буде політично і економічно змучений і розпочне переговори про визнання військового статус-кво на умовах Путіна, або Путін виявиться настільки притиснутим до стіни, що у результаті перемога над Україною для нього стане недосяжною.
Стратегічне передбачення означає уявлення про те, що може статися, і знання того, яких цілей хочете досягти і як. Чого насправді хоче Берлін? Повернення у довоєнний 2014 рік? Доведеться зміцнювати Україну в військовому плані. Чи закінчити війну якнайшвидше? Пріоритети зовсім різні.
Німеччина не хоче бути втягнутою у війну, не хоче, щоб її шантажували, хоче стримати глобальні наслідки війни, і не хоче дестабілізувати Росію внаслідок програної війни. Але якого повоєнного порядку, якого миру хоче ФРН? Чи мають Україна і Росія перемогти одночасно, бо не можна допустити, щоб РФ страждала Версальським синдромом? (реваншизм у Німеччині після принизливого миру, підписаного після Першої світової війни, що призвело до приходу до влади нацистів. Gazeta.ua). Від того, до якого сценарію будемо рухатися буде залежати, чи закінчиться війна з Путіним чи без нього.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Війна на виснаження не завершиться остаточною воєнною перемогою” Ярослав Грицак
Сценарій перший поразка українців. У ньому Україна програє. Росія нагнітає війну – з ядерною зброєю, викидом радіоактивних опадів, масовою втечею біженців, планомірною руйнацією української інфраструктури, режимом терору на окупованих територіях, відключенням постачань газу та голодом в Африці як російської зброї.
Росія посилює світову продовольчу кризу. З допомогою своїх агентів впливу виганяє на протести на вулиці західних міст людей, існуванню яких загрожує рецесія. Путінський режим постійно перевіряє, чи є на Заході червоні лінії, які він не може ігнорувати. Кожна межа, яка чітко не встановлена, дає можливість її перетнути.
Будь-хто, хто погоджується на угоду з Путіним за рахунок права на самовизначення України, тільки збільшує ймовірність ескалації війни
Коротше кажучи, будь-хто, хто погоджується на угоду з Путіним за рахунок права на самовизначення України, Польщі, країн Балтії, Молдови чи Грузії, лише збільшує ймовірність ескалації війни.
Сценарій другий поразка Росії. Великі держави часто зазнавали поразки, незважаючи на ядерну зброю і матеріальну перевагу. Стратегічне використання ресурсів, високоточна зброя далекого бою, припинення постачань російських енергоносіїв, партизанська війна, кібератаки і санкції можуть переломити ситуацію на користь України. Провісники цього вже є у російській військовій машині.
Ідея відмови від лояльності до путінському режиму може здатися прийняттям бажаного за дійсне, але народ і путінські придворні налаштовані опортуністично. Останній український контрнаступ уже неможливо приховати в російських ЗМІ. Зухвалий голова Чечні Рамзан Кадиров різко розкритикував військове керівництво РФ. Якщо Кадирову вже модна критикувати міністра оборони, то не виключено, що інші спробують.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “На окупованих територіях Росія ставить небезпечний психологічний експеримент” Вікторія Романюк
У Санкт-Петербурзі кілька депутатів хочуть звинуватити Путіна в державній зраді. Депутати округу Москви вимагають відставки Путіна. Стають очевидними перші тріщини у лояльності до режиму.
Критика походить від тих, хто вірний Путіну, а не від опозиції, яку вже посадили чи відправили на заслання. Санкції неминуче спричиняють збільшення ціни війни, а щойно оголошена часткова мобілізація тим паче. Тисячі вчених, журналістів, комп’ютерників та інженерів вже залишають країну. Війна в Україні може стати провісником кінця режиму.
Путін може стати настільки паралізованим, що йому доведеться обирати між перемогою в Україні та збереженням режиму вдома
Беззастережна капітуляція Росії з Потсдамською угодою держав-переможниць ілюзорна (капітуляція Німеччини у Другій світовій війні Gazeta.ua). І все ж Путін може стати настільки паралізованим у військовому, економічному, зовнішньополітичному та масовому психологічному відношеннях, що йому доведеться обирати між перемогою в Україні та збереженням режиму вдома. Щоб перемогти Путіна, будуть потрібні можливості для військових контратак, міжнародна ізоляція, накладання на Росію репарацій та постійне технологічне ембарго для неї.
Навіть партнери Росії відчувають її слабкість, включаючи Туреччину, Іран, Китай, Саудівську Аравію, держави Центральної Азії та Єгипет. Путіну тепер навіть доводиться просити зброю з Ірану та Північної Кореї. Ахіллесова п’ята російської армії жорстка ієрархія.
Ризик підвищення ставок в Росії нині вищий, ніж в її противників. Путін втратив домінування в ескалації. Запобігання поразці – це вже його самоціль.
Досі війна не продумана остаточно. “Негативний мир”, тобто припинення військових дій, буде можливим лише за наявності майбутніх гарантій безпеки України проти майбутньої агресії Росії. Здатність Москви проектувати військову міць має бути різко ослаблена внаслідок війни.
Міжнародній спільноті доведеться ефективно гарантувати мир України в майбутньому, чого вона досі не хотіла робити. Росію доведеться приборкати демілітаризованими зонами, охороною українських гуманітарних конвоїв, вільним доступом для спостерігачів та міжнародним контролем на російсько-українському кордоні.
Якщо Рада Безпеки ООН не дасть мандату, ЄС може дати мандат на миротворчу місію за участю широкої коаліції охочих. Поки Путін думає, що може домовитися з Заходом про гарантії нейтралітету України заради миру, він не нав’язуватиме собі жодних обмежень.
Після путінської війни відмова України від членства в НАТО більше не може бути виправдана інтересами безпеки Росії, а лише відмовою членів НАТО гарантувати безпеку України
Після путінської війни, відмова України від членства в НАТО більше не може бути виправдана інтересами безпеки Росії, а лише відмовою держав-членів НАТО гарантувати безпеку України.
Єдиний шанс припинення бойових дій у повному розгромі російської армії. Поразка Путіна єдиний шанс для Європи та Росії.
Тільки в результаті поразки режим зміниться, відкриється і зустрінеться віч-на-віч зі своїм імперіалізмом, мілітаризмом і культом насильства. Путінській Росії потрібно не стратегічне співчуття, а стратегічне передбачення, що дозволить побачити кінець війни.
Мирна угода з Путіним уже неможлива. Режим, який він репрезентує, структурно нездатний до миру. Замороження війни можливе лише у випадку, якщо Путін не матиме іншого вибору, а міжнародні гарантії безпеки для України будуть надійними.
Переклад Gazeta.ua
