Поезію Калитко хочеться витатуювати

Найцікавіші події вересня

24 вересня

Вірші останніх двох років увійшли до збірки поетеси, 40-річної Катерини Калитко, “Люди з дієсловами”. Презентація відбудеться першого дня цьогорічного літературного фестивалю Meridian Czernowitz.

 Коли я надіслав кілька текстів зі збірки Калитко подрузі, вона сказала: “Мене ніби викрутили, як мокру білизну”, говорить проєктний менеджер Meridian Czernowitz Микита Москалюк, 19 років. Калитко вміє писати про біль, любов і внутрішні метаморфози так, що її рядки хочеться витатуювати на собі й носити як нагадування, як гімн і молитву. Тож зовсім не дивно, що поезії Катерини про війну відлунюють особливо глибоко. Нехай допоможуть нам усвідомлювати, проживати і ставати сильнішими.

Загалом на заході заплановано 24 події. У програмі читання за участі поетів з Австрії, Німеччини, Швейцарії, Ізраїлю та України, презентації книжок Андрія Любки, Ірени Карпи та Люби Копоть, публічні інтерв’ю “Діалоги про війну.”

XIII Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz, Чернівці

Літературний целанівський центр, вул. Кобилянської, 51

Центр культури “Вернісаж”, вул. Кобилянської, 53

Зал “Медіа” готелю Central Magnat Cinema, вул. Кобилянської, 36

Вулична сцена, вул. Кобилянської, 36

Онлайн-трансляція на сторінках Meridian Czernowitz у фейсбуку та ютюбі

48 вересня

Три концерти відбудуться в рамках “Днів української музики” у Варшаві.

 Лауреат багатьох світових конкурсів, піаніст Дмитро Чоні з Києва гратиме багателі композитора Валентина Сильвестрова, розповідає польський диригент, засновник та артдиректор фестивалю Роман РевАкович, 64 роки. Варшавський камерний ансамбль Chain Ensemble під диригуванням польського віолончеліста Анджея Бауера виконуватиме твори Леоніда Грабовського, Олега Безбородька, Юрія Ланюка й Олександра Щетинського. У фінальному ораторіальному концерті візьмуть участь хор та оркестр варшавської Національної філармонії зі знаменитими солістами сопрано Тамарою Калінкіною, мецо-сопрано Наталкою Половинкою та баритоном Губертом Запіуром. Звучатиме музика Олександра Шимка, Золтана Алмаші, Богдани Фроляк.

Виступи присвячуємо Україні, яка захищається від російського агресора. Головна мета донести до поляків інформацію про високу українську культуру в умовах майже повної відсутності українського репертуару в місцевих культурних закладах.

Восьмий фестиваль “Дні української музики у Варшаві”

Польща, Варшава

Концертна студія Польського радіо імені Вітольда Лютославського,

ul. Zygmunta Modzelewskiego, 59

Концертний зал Національної філармонії, ul. Henryka Sienkiewicza, 10

Онлайн-трансляція на ютюб-каналі Fundacja Pro Musica Viva

6 вересня

 Його пам’ятають фанати київського “Динамо” як одного з найкращих тренерів команди. Проте його ім’я звучить не так уже й часто, каже журналіст, 74-річний Семен Случевський. Працював над сценарієм документального фільму про футболіста і тренера Олега Базилевича. Улюбленець уболівальників, нападник Олег Базилевич, міг таким і залишитися в історії українського футболу. Але він вирішив стати тренером. Розпочалася нова сторінка його життя. Завжди порівнював свою роботу з мистецтвом режисури. Разом із Лобановським досяг найвищого успіху й міжнародного визнання. Але раптом Базилевич залишився без роботи і друзів.

Згодом Олег Петрович очолив ташкентський “Пахтакор”. Керуючись настановами молодого тренера-науковця, команда здійснила нечуваний стрибок у класі. Але незабаром уся загинула в авіаційній катастрофі. Базилевич, який летів іншим рейсом, єдиний вижив.

Життя Олега Базилевича схоже на пригодницький роман із карколомними злетами, страшними падіннями, екзотичними подорожами й майже детективними пригодами. Проте про Лобановського зняли 18 фільмів, а про Базилевича жодного. Ми спробували ліквідувати цю несправедливість.

Українська прем’єра документального фільму “Базиль”, реж. Роман Ширман

17:30, Київ, Будинок кіно, вул. Саксаганського, 6

Що ж виходить, убивати можна, а називати злочинця вбивцею ні?

До 9 вересня

25 живописних творів художника і графіка Юрія Химича та 40 керамічних робіт скульптора й майстра декоративного мистецтва Юрія Рубана увійшли до виставки “Колір і форма”.

 Об’єднали двох київських митців у своєрідний діалог двох шляхів різних за видом і технікою та спільних в умовах і часі створення, каже мистецтвознавиця Галина Скляренко, 67 років. Працювали в епоху соцреалізму 1960-х поза ідеологічними канонами тогочасного мистецтва.

Юрій Химич знайшов власний стиль у дослідженні міст і старовинних споруд, майстерно та трохи казково передавав побачене на папері. Як майстер архітектурного пейзажу популяризував у творчості об’єкти духовної спадщини, щоб зберегти для майбутніх поколінь унікальні пам’ятки історії та культури. Зображував їх як своєрідні портрети, які давали змогу відчути душу місцевості. Зокрема, в серії робіт різних періодів передавав мальовничість, енергію та велич Києво-Печерської лаври, на території якої розташовувалася його майстерня.

Саме завдяки Химичу в радянські часи розширили перелік споруд, зокрема церковних, які мають важливу історичну цінність, та доповнили новими об’єктами, над якими виникала загроза можливого знесення.

Юрій Рубан скульптор-анімаліст із широким просторовим діапазоном. Його монументальні твори прикрашають вулиці міст України, як-от “Зубр” та “Леви” біля входу до Київського зоопарку, громадські споруди, зокрема будівлю Верховної Ради України та ВДНГ, а скульптури невеликих розмірів експонують на виставках, і вони входять до багатьох приватних колекцій.

Виставка “Колір і форма. Юрій Химич та Юрій Рубан”

12:0018:00, Київ, Аукціонний дім Goldens, вул. Леоніда Первомайського, 4

До 10 вересня

10 млн грн зібрала у прокаті й отримала національну кінопремію “Золота дзиґа” за найкращий фільм трагікомедія “Мої думки тихі” режисера Антоніо Лукіча, 30 років. Світова прем’єра його другої повнометражної стрічки “Люксембург, Люксембург” відбудеться на цьогорічному Венеційському міжнародному кінофестивалі у другій за значущістю конкурсній програмі “Горизонти”.

Протилежні за характерами брати-близнюки дізнаються, що батько, який покинув їх у їхньому дитинстві, помирає в Люксембурзі. Микола вирішує відвідати його, тоді як Василь воліє ухилитися від цього знайомства й робить усе можливе, аби перешкодити брату поїхати в іншу країну. Несподівано для самих себе герої вдвох вирушають на зустріч із батьком, за сюжетом.

Головні ролі виконали учасники реп-гурту “Курган і Agregat” Раміл та Аміл Насірови.

 У часи війни важко оцінити важливість потрапляння стрічки на фестиваль класу А, каже Антоніо Лукіч. Це мала перемога, адже українську культуру визнають. Ми робили це кіно для наших людей, щоб якомога більше змогли подивитися в кінотеатрах та отримати емоцію. А фестивалі хороший початок подорожі фільму. В мирні часи це могло б запаморочити голову та змусити пишатися, а тепер це привід бути почутим у всьому світі мовою кіно.

У Венеції також покажуть драму ізраїльської режисерки, 46-річної Міхал Вінік, “Валерія виходить заміж” спільного виробництва Ізраїлю та України. Ще презентують картину американського документаліста, 49-річного Євгена Афінеєвського “Свобода у вогні: Боротьба України за свободу”, зроблену в копродукції США, Великої Британії та України. Серед інших прем’єр нові роботи американця Даррена Аронофскі, данця Ларса фон Трієра, ірландця Мартіна Макдони, мексиканця Алехандро Ґонсалеса Іньярріту, італійця Луки Ґуаданьїно.

79-й Венеційський міжнародний кінофестиваль

Італія, Венеція

25 вересня

Двічі за “мову ворожнечі” інстаграм видаляв допис про музичну виставу для дітей “Цап-ка-цап”. Створена за мотивами української народної казки “Коза-Дереза”. Зайчика з хати вигнав нахабний пройдисвіт Цап. Допомогти власнику почергово збираються сусіди Лисиця, Вовк і Ведмідь. Але нічого не можуть або не хочуть удіяти і пропонують утікати. Тоді боронити дім Зайчика приходить Рак-козак у формі Збройних сил України, за сюжетом. Це перша прем’єра воєнного часу у столичному Молодому театрі.

 Український фольклор джерело мудрості й натхнення. Ми звернулися до впізнаваних казкових образів, щоб переосмислити актуальні історичні події сьогодення, каже режисер Андрій Білоус, 46 років. Вистава постає у двох вимірах. Дитячий вибухова суміш гумору та пригод із ненав’язливим висновком: за свій дім варто боротися. Дорослий алюзія на сучасну політичну арену світу. Глядачі впізнають як підступного північного сусіда, так і стурбовану європейську спільноту.

Абсурдність ситуації з блокуванням допису в тому, що Росія вже шостий місяць спалює наші землі, руйнує українські міста, вбиває військових і мирних жителів, дітей, але мова ворожнечі вбачається в дитячій казці, що на сцені проводить виразні паралелі із жорстоким сьогоденням. Що ж, виходить, убивати можна, а називати злочинця вбивцею ні?

Прем’єра вистави “Цап-ка-цап”, режисер Андрій Білоус

12:00, Київ, Молодий театр, вул. Прорізна, 17

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”