Українська снайперка розповіла, про що думає, коли бачить ворога

Українська снайперка Ольга не мала ні військової освіти, ні досвіду, коли пішла на фронт.

Зате, розповідає, було величезне бажання боронити Україну від ворогів, повідомляє АрміяInform.

Після широкомасштабного російського вторгнення Ольга відразу ж пішла до військкомату.

“Для мене війна почалася 8 років тому, а не 24 лютого. Я довго думала ще до широкомасштабного вторгнення над тим, що потрібно йти до війська. Єдине, що мене стримувало, мій неповнолітній син, якого я не мала права залишати одного. Однак, 25 лютого я була у військкоматі, а 26-го зарахована в частину, де розпочалася підготовка та навчання”, розповіла снайперка.

Ольга каже, що доклала чимало зусиль, аби в центрі комплектування та соціальної підтримки її почули. І зробили все від них залежне, аби вона стала частиною ЗСУ. За словами снайперки, жінкам дуже складно потрапити в армію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Перемогти чи понюхати?” снайперка кинула виклик співачці, яка збирає гроші на заставу для чоловіка-наркоторговця

“Хто намагався це зробити, той мене добре зрозуміє. Брали здебільшого з певним бойовим досвідом, з медичною освітою, або тих, хто хотів займатися діловодством. Медичної освіти в мене нема, діловодство теж не моє, а ось стріляла я добре. Проходила снайперські курси ще до 24 лютого. Вільний час проводила в тирі. Я цілеспрямована, якщо чогось захочу, то досягну. Тож мене і взяли”, розповіла Ольга.

У лавах ЗСУ жінка працювала на рівні з усіма й докладала всіх зусиль, аби якомога швидше стати на захист країни.

“Куди хлопці, туди і я. Ніколи не демонструвала, що жінка. Навпаки, завжди старалася бути на рівні з іншими. Кожній жінці це під силу, якщо вона зробить вибір і піде на війну. А потім так вийшло, що потрібні були снайпери, тож обирали не лише тих, хто добре стріляє, а й за іншими показниками: витривалістю, виваженістю, кмітливістю, вмінням швидко приймати рішення та працювати в парі”, каже Ольга.

Навчання, за її словами, було цікавим та складним. Як виявилося, класний снайпер має бути посидючим та добре знати математику.

“Оскільки я активна та рухлива людина, то для мене складно всидіти на одному місці. Важко з математикою, постійно потрібно рахувати показники. Щодо гвинтівки, то до неї ставлення, як до людини. Її треба любити й знати від А до Я. Є, звісно, правила лежати потрібно так, стояти так, а стріляти так, але це все має бути налаштовано під конкретну людину, щоби було зручною та комфортно. Зрештою, я щодня продовжую навчатися”, каже жінка.

Перший вихід на бойове завдання снайперка запам’ятала назавжди. Тоді вона потрапила під обстріл. Це було першого ж дня, як тільки приїхали на позиції.

“Я почула свист, присіла. Кулі летіли над головою. Мені було страшно, але ступору не було. Тим, хто говорить, що їм не страшно на війні, не повірю. Страшно всім, просто кожен по-різному переживає це відчуття. З часом звикаєш до всього, і до шуму, і до обстрілів, але страх не зникає, його просто можна навчитися контролювати”, каже снайперка.

Звісно, розповідати про бойові завдання вона не може. Але зауважила, що під час роботи ніколи за себе не хвилюється.

“Я переживаю, щоб не підвести друзів та побратимів, переживаю, аби в мене все вдалося. Лише це хвилювання присутнє. А ще буває, коли стаю до виконання завдання й маскуюся, то думаю, а що, якщо навпроти снайпер маскується, як я, і бере на приціл. Але це, швидше, як гра. На війні про смерть мало думається, принаймні я про це не думаю, бо інакше буду в постійному стресі”, розповіла снайперка.

Момент, коли в її оптиці з’являється ворог, вона називає здоровим адреналіном. Каже, забувається все навкруги. Є ціль і робота, яку треба виконати, здійснити мрію багатьох українців.

Українські військові змусили противника тікати з Харківської області та спонукали Кремль до відкритого визнання поразки у війні. Раніше офіційна Москва ніколи не визнавала поразок навколо Києва чи, згодом, на острові Зміїний в Одеській області. Про це повідомив американський Інститут вивчення війни (ISW).

Президент Володимир Зеленський повідомив, що українські військові вже звільнили близько 8 тис. кв. км нашої території від російських окупантів. На звільнених територіях затримують колаборантів та видають пенсії за п’ять місяців. Через наступ ЗСУ в Харківській області окупанти тікають вглиб тимчасово захоплених територій. Частина з них намагається перейти кордон з Росією і виїхати у Бєлгородську область, повідомляв український Генштаб.