“Половина собак жахливо вили, коти плакали. Всі бояться сирен” – три надзвичайні історії порятунку тварин у час війни
Заручниками війни стали не лише люди, а й тварини. Сотні домашніх улюбленців залишились у критичних умовах на межі виживання через те, що їхні господарі загинули. Деяких тварин хазяїни покинули, поспіхом виїжджаючи з небезпечних територій. Нещодавно українців зворушила історія порятунку кішки, що майже місяць провела у зруйнованому будинку в Бородянці. Завдяки зооволонтерам подібних випадків із щасливим кінцем – багато.
Gazeta.ua поспілкувалася з людьми, які в час війни прихистили і врятували тварин, яких вивезли з окупованих територій або гарячих точок ведення бойових дій.
ХАРКІВСЬКІ КОТИ, КРОЛИКИ Й СОБАКИ
14 евакуйованих тварин із Харкова прийняла волонтерка Анастасія Троцюк із Сокаля Львівської області. Серед них кролики, коти й собаки. Тимчасово в себе прихистила п’ятьох собак і чотирьох коти, решту – влаштувала на перетримку у друзів. Тварини чекають на нових господарів.
– Побачила пост харківського волонтера, що тварини потребують евакуації. Зразу знайшла перетримку в наших дівчат. Кожен взяв додому по тварині, хтось двох, хтось – трьох. У першої партії евакуйованих тварин господарів немає в живих. У другої – власники просто залишили їх у під’їздах. Третю партію тварин покинули в квартирі, у яку згодом влучив снаряд, – розповідає Анастасія. Зооволонтерством займається шість років.
Харківські волонтери рятували тварин та організовували перевезення до Львова. Звідти Анастасія забирала їх до себе.
– Із Харкова їде бус, який ми оплачуємо, заправляємо, допомагаємо фінансово. Цій волонтерці теж пропонували евакуацію, але каже, що вона більше потрібна тваринам у рідному місті, – продовжує Анастасія. – Перші привезені собаки в Харкові ховалися майже два тижні в підвалі. Були виснажені. Із запаленими очима, вухами, в одної була пухлина. В них ми вклали багато часу, зусиль, грошей.
Усім тваринам надали медичну допомогу. Зараз вони прооперовані, вакциновані й оброблені.
Собаки, яких евакуювали, спочатку не розуміли української, вони не знали, що ти від них хочеш і що до них говориш
– Собаки спочатку не розуміли української, вони не знали, що ти від них хочеш і що до них говориш. Половина жахливо вили. Коти плакали. Всі дуже бояться сирен. Якщо гуляєш на вулиці і стаєш на суху палку і та тріскає, ці собаки втискаються одразу в землю і дуже довго трусяться.
Багато тварин довелося називати заново, бо їхні імена невідомі.
– Деякі були на російську манеру. Я не буду на Львівщині кликати песика Кукла. Ми її називаємо Ляля. Друга – Капітошка, я її переназвала Хрюня. Бо вона хропе. І вона прекрасно знає, що вона Хрюня. Всі собаки звикають до нових імен.
Собі залишити всіх тварин не може. Окрім харківських, в Анастасії у двокімнатній квартирі живуть ще троє власних собак і троє котів.
– Щоб залишати собі тварину, то треба для кожної мати достатньо часу. Я його не маю. Коли їду забирати, то пропадаю на цілий день. Те саме, коли пакую гуманітарку, бо, крім тварин, ми помагаємо військовим. Мої коти і собаки не мають такого догляду, який би вони могли мати, будучи одні в сім’ї. Я завжди ставлю інтереси тварин вище за свої.
Анастасія з іншими волонтерами подає оголошення про те, що шукають господарів харківським тваринам.
– Які зараз у мене, то я в кожного вклала душу і час. Тому однозначно хочу, щоб вони жили в хороших умовах, кращих, ніж зараз. Тим людям, які залишили тварин, ми їх не повертатимемо. Один собака вже знайшов сім’ю, решта ще чекають на нових господарів. Просто віддати абикому – цей варіант не підходить. Люди мають пройти співбесіду. Сфотографувати свої умови. На вулицю ми тварин не прилаштовуємо, лише проживання в будинку або квартирі. Всі підопічні стерилізовані, вакциновані. Потенційним господарям озвучуємо правдиві показники здоров’я тварин, про характер і поведінку. Охочих забрати багато, ми шукаємо найкращі умови, – каже Анастасія.
АФРИКАНСЬКИЙ ЇЖАК ДЖАВЕЛІН
Киянин Дмитро Бєндіков прихистив африканського декоративного їжака, якого вивезли із розплідника в окупованому Мелітополі.
– Років п’ять мріяв завести їжака, стежив за розплідником у Мелітополі. На початку квітня виявилося, що тварин вдалося вивезти з окупації. Їх потрібно було влаштовувати в сім’ї. Вирішив, що це чудова нагода забрати собі їжака, бо раніше мене лякала відповідальність за тварину. А зараз подумав – коли, як не під час війни, – розповідає Дмитро.
Власниця розплідника вивезла з Мелітополя 15 їжаків у Дніпро. Дала оголошення, що тварин можна безкоштовно забрати собі.
– У розпліднику були два брати – Байрактар і Джавелін. Перший поїхав у Львів. А другого мали доправити в Угорщину. Але щось там у них зірвалося і мені написали, як запасній людині, що готова була прийняти їжака. Джавеліна з Дніпра відправили пасажирським автобусом. Коли забирав його, бачив, що іншим людям теж відправляли якихось тваринок.
Дмитро для їжака створив необхідні умови. Купив спеціальне колесо, бо тварина швидко набирає вагу, якщо її не тренувати. А це шкодить здоров’ю.
– Купив йому і кулю, але поки що не дуже подобається. А от у колесі бігає. В ідеалі їжаку потрібен бокс-вітрина. Поки що в мене ще нема. Годую його змішаним кормом для собак і котів, а також даю заморожених комах. Африканським їжакам важливо забезпечити температурний режим. Тому придбав обігрівач, бо за температури нижче 24 градусів йому стає некомфортно, може почати чхати. Поки що не рахував, у скільки обходиться утримання Джавеліна. Але скажу точно – не можна заводити їжака, коли є фінансові труднощі. З екзотичними тваринами складніше, ніж із котами чи собаками. Бо немає достатньо ветеринарів, іноді їм треба рідкісні вітаміни.
Їжаки, в принципі, самітники, спокійно можуть жити без пари.
Ідеальне місце для нього – в кишені якоїсь кофти чи кенгурушки. Всю свою силу Джа витрачає на крутіння колеса
– Джа ще дуже маленький. Йому лише 3 місяці. Спокійно поміщається в долоні. Любить спати в мене під боком чи на колінах. Ідеальне місце для нього – в кишені якоїсь кофти чи кенгурушки. Всю свою силу Джа тратить на крутіння колеса. Вдень переважно спить. Їсть раз на добу. Наїдається і тоді вже бігає по коробочці, постійно міняє дислокацію. Тому жартую, що ім’я Джавелін йому підходить. Його навіть важко сфотографувати, бо весь час бігає. Часто фиркає, цим виражає протест, коли зазіхаю на його територію. Коли в гарному настрої, то навіть не виставляє голочок. Та й вони набагато м’якші, ніж у наших білогрудих європейських їжаків. Джавеліна можна гладити, але якщо в нього поганий настрій – то він прямо стає холодною зброєю. Загрозливо фиркає, показує своє обурення.
Дмитро тримає зв’язок із власницею розплідника й періодично консультується стосовно умов утримання їжака.
– Думаю, може, колись спишемося з власником Байрактара і влаштуємо братську зустріч із Джавеліном у Львові, – каже Дмитро.
65 КОТІВ-БІЖЕНЦІВ
Із початку повномасштабної війни волонтери київського “Котомістечка” вивезли в Європу 65 котів, щоб врятувати від воєнних дій. У цьому притулку на території столичного зоопарку перебували майже 120 бездомних тварин, яких роками зооволонтери рятували від голодної смерті.
– Коли розпочалася повномасштабна війна, то вже біля нас були вибухи. На сусідній вулиці велися бойові атаки. Ми запанікували – що ж буде з тваринами. За себе не було страшно, бо людина може втекти, сховатися чи виїхати за кордон. Тому, коли нам іноземні колеги запропонували вивезти котів у Європу, ми погодилися, – розповідає Ангеліна Яр, голова “Котомістечка”.
Волонтери організували перевезення котів у Польщу.
– Це був дуже важкий переїзд. Закони випрацьовувалися по ходу нашого руху – то можна лише п’ять котів в одних руках перевезти, то можна невакцинованих провозити. У Києві ми не встигли вакцинувати, тому зробили це в Рівному. Коти були місяць на карантині в Польщі. За це вже заплатили наші партнери – 1,5 тисячі євро.
Польський притулок дав оголошення, що можна забрати українських котів.
– Почали з’їжджатися з Німеччини, Польщі, Чехії, Австрії, Бельгії і наших тварин порозбирали дуже швидко. Для евакуації ми вибрали найкращих – пухнастих, із гарних забарвленням. Усі були соціалізовані, стерилізовані. За кордоном є закон, що людина, яка віддає тварину в притулок, вже не має зв’язку з нею. Але там строго екзаменують протягом року того, хто забрав тварину. Віримо, що нашим котам там добре.
Почали з’їжджатися з Німеччини, Польщі, Чехії, Австрії, Бельгії і наших тварин порозбирали дуже швидко
Зараз у “Котомістечку” залишилось пів сотні котів. Але кияни постійно підкидають нових тварин.
– Минулого тижня наші військові принесли нам двох киць, яких врятували із чужих квартир. Там чоловіки пішли на фронт, а волонтери погано справлялися з доглядом, киці два тижні голодували. Зараз вони в пригніченому стані. Ми намагаємося дати їм тепло, але вони не дуже його приймають. Мріють, щоб повернулися господарі. Також одну кицю підкинули під церкву і прихожани принесли її нам. Якось нам підкинули й кошенят. У тих герпес очі повиїдав. Довго їх лікували, врятували, але одне так і залишилось сліпе. Це все потребує великих грошових і часових вкладень. Ми не можемо всіх котів прийняти, нема для цього ресурсу. Але просто совість не дозволяє їх покинути напризволяще, тому закликаємо киян у нас забирати котів собі у сім’ї.
Волонтери приймають благодійні пожертви на потреби тварин.
– Вчора кияни привезли кілька ящиків вологих кормів – для це котів делікатес. Ці люди виїхали із столиці в час війни, а коли поверталися, то не хотіли це робити з пустими руками. Тому привезли корми для котів, – додає Ангеліна.
