“Фінансова допомога Заходу потрібна не менш, ніж військова. Інакше за кілька місяців доведеться друкувати гроші” – економіст Євген Дубогриз

Українська економіка в умовах війни ще тримається, але власних ресурсів у країні недостатньо. Необхідна фінансова допомога західних партнерів. Стукати треба в усі двері, інакше Національному банку доведеться ввімкнути друкарський верстат на повну потужність.

Як держава може допомогти бізнесу, чому іноземні банки досі працюють за правилами до 24 лютого, для чого Російська Федерація запроваджує “рублеву зону” на окупованих територіях в інтерв’ю Gazeta.ua розповідає економіст Євген Дубогриз.

В України запас міцності – на кілька місяців

Що зараз відбувається з економікою в країні? На чому найбільше позначиться прогнозоване падіння ВВП до 35-45%?

Оцінки різні. Мінус 35 відсотків по ВВП – це найбільш оптимістична. За нашими (аналітичного центра CASE Україна – Gazeta.ua) може бути до 60% падіння ВВП. Перша причина війна. Знищені будівлі, об’єкти промислові. Проблеми з посівною. Відсотків на 20-25 буде посіяно менше в цьому році, ніж в минулому. Але більш важлива проблема це те, що руйнується інфраструктура та логістичні зв’язки. Вивезти основні експортні продукти з України зерно, метал, руду стало набагато важче. Цей експорт йшов через порти. Перенаправити все залізницею через західні області дуже важко.

Третя складова невизначеність. Бізнес, коли ухвалює рішення, то планує на місяць, півроку, рік. Що буде, які сценарії, скільки треба грошей. Під час війни горизонт планування у більшості бізнесів звузився максимум до місяця. Незрозуміло що буде, який попит, які логістичні ланцюжки. Чи можна буде купити запчастини, пальне, довезти вироблений товар.

А що ці цифри означають для пересічних громадян?

Треба готуватися до інфляції витрат. Це означає, що ціни зростатимуть через те, що товарів не вистачає на всіх. Економіка менше виробляє, товарів менше, а грошей у людей десь так само. Вже зараз Нацбанку доводиться друкувати гривню.

Інфляція була у березні 13,7 відсотків. Нацбанк дав прогноз до кінця року не менше 20 відсотків.

Друге проблема з працевлаштуванням. Важче знайти роботу в Україні. Складніше запропонувати роботу. Бізнес би й хотів залучити більше людей, щоб виробляти більше. Але фізично не може це зробити.

Не таке велике зростання буде реальних заробітних плат. Раніше за останні кілька років зарплата з поправкою на інфляцію зростала на 12 15 відсотків на рік. У 2022-му точно буде менше. А якщо матиме високу інфляцію, то можливе і падіння.

Тому зростання цін, падіння доходів, невизначеність у плані роботи.

У березні надрукували 39 мільярдів гривень. У квітні – уже 70 мільярдів. Це не дуже гарна тенденція. Питання як це вирішити

За оцінками Мінфіну, для фінансування держбюджету потрібно $5 млрд на місяць. Цих грошей у нас немає. Наші західні партнери поки що теж не знайшли, де взяти ці гроші. Що станеться, коли цього фінансування не отримаємо? Які наслідки для країни? Які програми доведеться скорочувати? За рахунок чого перекривати нестачу?

Найгірша ситуація, що Нацбанк масово друкуватиме гроші, здійснюватиме емісію гривні. Гроші йтимуть на потреби бюджету: армія, соціальні виплати. Бо результат цього інфляція. Сподіваюся, що це не доведеться робити.

Нещодавно Нацбанк випустив прес-реліз, що дуже високі ризики емісійного фінансування економіки. Якщо ми не будемо отримувати у достатній кількості кошти з-за кордону, якщо банки не почнуть за рахунок своїх коштів фінансувати бюджет і не відновляться податкові надходження, то тоді Нацбанк просто буде змушений у великих обсягах друкувати гривню.

У березні надрукували 39 мільярдів гривень. У квітні – уже 70 мільярдів. Це не дуже гарна тенденція. Питання як це вирішити. На цьому етапі є ще ресурс у банків – ті гроші, які у них знаходяться. Туди йде величезний приплив коштів українців, більше 80 мільярдів гривень з початку навали: грошей бюджетників, з є-підтримки, зарплат військовослужбовців. Ці кошти теж можна залучити в економіку. Щоб не Нацбанк купував ОВДП (облігації внутрішніх державних позик України. Gazeta.ua) , а щоб банки це робили за свої вільні кошти. Це зменшує інфляційний тиск на економіку.

Якщо менше отримуватимемо від наших західних партнерів, то декілька місяців буде можливість протриматися за рахунок ресурсів банків та податкових надходжень, які, звісно, зменшилися. Так уникнемо великої емісії. А надалі сподіваюся, що нам даватимуть кредити, гранти, будь-яку фіндопомогу. Інакше ми не витримаємо без емісії.

Перспективи цього року не найкращі: зростання цін, падіння доходів, невизначеність у плані роботи

Які програми доведеться скорочувати? За рахунок чого перекривати нестачу?

У нас зараз фінансуються у повному обсязі військові потреби і соціалка. Скорочувати уже нема чого. Порізали до нуля витрати на довгострокові програми будівництва, науку.

Треба збільшувати надходження до бюджету. Мінфін має або від Нацбанку отримувати гроші, або виходити на зовнішні ринки і розміщувати євробонди. Тут дуже бажані гарантії від уряду США чи від Євросоюзу. Якщо Україна не зможе заплатити сама, то за неї розрахуються. Це нормальний механізм. Ми за цією програмою уже декілька разів залучали кошти. І це для них дешевше, ніж видавати кредити чи давати гранти. Тому я в цьому плані оптимістичний. Впевнений, що наші дипломати, керівництво країни зможе домовитися з західними партнерами. Якщо не дають нам кошти прямо, то хоча б гарантували наші зобов’язання. Це можливо.

Які галузі економіки зараз потерпають найбільше?

Транспортна і контейнерна. Маю на увазі порти. Там майже все зупинилося. Працює один порт. Це менше 10 відсотків з того, що було. Ситуація погана у металургії. Частина підприємств у Маріуполі, як Азовсталь. А ще частина на початку війни зупинилися. І тільки два-три тижні тому почали дуже обережно відновлювати роботу. Наприклад, “Запоріжсталь”, “АрселорМітал-Кривий Ріг”.

З рудою менше проблем. Видобуток йде у Полтавській і Дніпропетровській областях. Звичайно, що обсяги менші через проблеми з експортом.

Проблеми великі у паливній галузі. Саме через те, що зупинився імпорт. Більшу частину завозили з Росії і Білорусі. Плюс уражений Кременчуцький нафтопереробний завод. Це єдиний НПЗ, який у нас працював.

В агросекторі і в харчовій галузі на початку навали були проблеми. Зараз там спостерігається відновлення. Падіння є, але не критичне.

Голод нам точно не загрожує, попри те що багато складів розграбовані або знищені. Запасів в Україні вистачає

Агросектор попри всі прогнози має шанси вистояти?

Дивлячись з чим порівнювати ситуацію. Мінус 15-20 відсотків виробництва, яке ми втратимо, це величезні обсяги, якщо рахувати у тонажі і в грошовому вимірі. Хоча на початку війни прогнози були більш песимістичні або не буде посівної, або половину площ не засіємо. Зараз бачимо, що посівна йде навіть у тих регіонах, де тривають бойові дії, в Харківській області, Сумській. Це називається ситуація погана в абсолютному вимірі. Але з очікуваннями, які були на початку березня і тим, що маємо зараз, то ситуація дуже оптимістична.

Голод нам точно не загрожує, попри те що багато складів розграбовані або знищені. Запасів в Україні вистачає аби без проблем пройти цей і наступний рік. Виробництво буде і, сподіваюся, що буде і експорт.

Як на економіку впливає ситуація з дефіцитом палива?

Треба зрозуміти у нас дефіцит, бо нема палива чи тому що за нинішніх, встановлених державою, цін невигідно його продавати. Подивимося, що буде після 9 травня. Юлія Свириденко (перший віце-прем’єр-міністр – міністр економіки. – Gazeta.ua) анонсувала, що ціни збільшаться, але бензин і дизель будуть.

У банків є гроші. Але вони бояться кредитувати. Працюють за регуляціями мирного часу

Чи йдуть від нас іноземні компанії? Скорочують виробництва?

Можу по іноземних банках сказати свої спостереження. Вони стали менш активні. Менш охоче дають кредити, ніж до прямої війни.

Я ситуацію екстраполюю на компанії реального сектору. Чому це відбувається? Тому що у банків, міжнародних компаній свої внутрішні правила оцінки ризиків, правила роботи на ринках, що розвиваються. Ці компанії живуть за статутами мирного часу. Їхні штаб-квартири бачать, що в Україні війна, великі ризики. Вони не розбираються, що це за ризики їх можна уникнути чи ні. Тому обрубують фінансування, скорочують діяльність: “чекаємо, коли все налагодиться”. По банках бачу, що є дуже сильне скорочення активності. Враховуючи, що їхні клієнти – іноземні компанії, то значить вони теж скорочують обороти. Але це не стосується агрокомпаній. Ті, які постачають насіння, засоби захисту рослин, обладнання для сільгоспвиробників. Там все прекрасно.

Після шоку перших тижнів війни попит відновився. Українці мають гроші, купують харчі, одяг, побутові речі. І це треба виробляти

За рахунок чого ще тримається бізнес, який працює?

Після шоку перших тижнів війни попит відновився. Українці мають гроші, купують щось і це треба виробляти. Є попит харчова продукція, запчастини, побутові речі.

Для прикладу, я у Львові зараз. Днями ходив у магазин і купив хліб з Броварів.

Як зараз держава може підтримати бізнес?

Як мінімум дати банкам стимул до кредитування. Зараз у нас ситуація дуже контраверсійна. У банків є гроші. Але вони не ризикують їх видавати бізнесу. По перше, у бізнесу невизначеність. Тобто, ніхто не може достеменно сказати цей бізнес працюватиме ще багато років, а цей перестане працювати завтра. Друге банки живуть за регуляціями мирного часу. Ведуть справи за правилами, актуальними до 24 лютого. Бояться кредитувати. Держава може, як мінімум, збільшити відсоток кредитних гарантій. За кредитами є гарантії на агропозики до 80 відсотків, на інші до 50. Це просто треба піднімати. Нехай у майбутньому держава за це заплатить більше, але зараз це дозволить запустити економіку.

Також держава має вибивати в Заходу гроші. Це можуть кредити, гранти. Нам важлива не форма підтримки, а гроші.

Третя складова вибивання репарацій. Якщо юридично будемо йти за всіма процедурами стягнення виплат з Росії, то це може затягнутися на 100 років. Останні репарації Німеччина за Першу світову війну виплатила у 2010 році. А нам треба гроші зараз. Тому завдання керівництва країни – “стукати” у всіх: “Давайте заблоковані активи російського центробанку і їхніх олігархів нам зараз. Бо нам уже треба відбудовувати і відновлювати те, що Росія знищила. Юридично вирішимо потім”. І це буде дуже важливий крок у захисті бізнесу завести в країну гроші, інвестиції.

Можна отримати кредит до 60 мільйонів гривень. Це скоріше для малого і частини середнього бізнесу. Треба більші суми. Це єдиний спосіб запустити економіку і наситити її грішми

Урядові програми підтримки працюють?

Так. Програма 5-7-9 набирає обороти (програма підтримки бізнеса, коли держава компенсує відсотки за кредитами та надає часткові гарантії повернення кредитів – Gazeta.ua). Кошти йдуть. Але фінансування можна збільшити. Зараз це відбувається за рахунок державних банків. Але це не дуже ринково. Треба дати всім іншим банкам теж стимул включатися у процес. Тоді програму можна прискорити. Є ще інші програми.

За 5-7-9 можна отримати кредит до 60 мільйонів гривень. Це скоріше для малого і частини середнього бізнесу. Треба більші суми. Щоб банки кредитували, держава має взяти частину ризиків на себе. Під час мирного часу – це нонсенс. Бо держава не повинна брати на себе ризики приватних установ. Але під час війни – це єдиний спосіб запустити економіку і наситити її грішми. Якщо наші банки почнуть кредитувати, це буде дуже гарний сигнал на Захід. Дивіться: “Банківська система працює, кредитує, вона жива. Не бійтеся давати гроші. Ми ж не боїмося”. Бо там є сприйняття , що українська банківська система лежить. Маємо показати, що вона працює не тільки через державні банки, а взагалі.

За даними ООН, близько 9 мільйонів українців понад 20% усього населення були змушені залишити своє житло. З них 5 мільйонів перебувають в межах держави, 4 за кордоном. Як це вимушене переселення міняє країну?

Для бізнесу це означає, що він має шукати нові місця для виробництва. Проводити релокацію. Шукати людей. Для бізнесу, який пов’язаний з торгівлею, поставками, це виклик змінити логістичні потоки, підходи до складського господарства.

Є поки незрозумілий один момент. Скільки людей із внутрішньо переміщених повернуться назад. Поставте себе на місце підприємця. Я знаю, що в умовному Львові зараз приїхало плюс п’ятсот тисяч людей і вони лишаться надовго. Тому будую склади, магазини, інфраструктуру з урахуванням такої кількості громадян. Якщо з них половина чи дві третини повернуться назад, то тоді нічим таким займатися не буду. Працюю з коліс. Тому треба оцінити, скільки з вимушеної міграції перетвориться на постійну.

Про міграцію за кордон теж не можемо зараз говорити. Є різні оцінки. Одні кажуть, що з тих людей, хто виїхав, більша частина не повернеться. Інші говорять навпаки майже всі приїдуть в Україну.

Багато розмов про перехід економіки на військові рейки.

Економіка уже перейшла на військові рейки. Скоротили до мінімуму всі державні видатки, крім армії і соціалки. Всі державні інвестиції йдуть у військові підприємства. Не технології, а саме в поточну роботу. Державні закупівлі переорієнтовуються найперше на потреби армії. Це й військове обладнання, амуніція, запаси продовольства саме для війська.

Ніхто з-за кордону не буде інвестувати в постраждалі регіони, якщо не побачать, що це робить держава. Їм треба сигнал

За рахунок чого будуть жити регіони, які постраждали найбільше?

На перших етапах – лише державна підтримка. А це як каталізатор. Ніхто з-за кордону не буде в ці регіони інвестувати, якщо не побачать, що це робить держава. Спершу маємо дати сигнал і гроші на відновлення, особливо житлової інфраструктури і якісь стимули для бізнесу, який інвестує у відновлення зруйнованих регіонів. Це може бути звільнення від податків чи вільні економічні зони, інші преференції. Умовно інвестуєш у Сумську область мільярд і ще мільярд на справу отримуєш від держави. Питання, де брати гроші Україні на це. Реально – нема де, крім як у західних партнерів та за рахунок заморожених російських активів.

У нас до війни була певна зональність економіки і специфіка регіонів, як по промисловості, так і по агровиробництву. Зараз південь, який забезпечував овочі і пшеницю, потерпає від бойових дій. Промисловий схід теж стримує наступ. Як це все міняє розподіл секторів у відносно мирних регіонах?

Підприємці зараз шукають можливості. Оцінюють ситуацію. Багато бізнесів, які мали потужності на півдні і сході, релокувалися в західні області і запускають виробництва.

Чим займатися – бізнес сам визначить. Уряд дає непрямі вказівки. Нещодавно була вказівка сіяти більше жита та соняшника. Але на регіональному рівні фермери самі вирішать, що їм більш вигідно. І так всі підприємці що сіяти, що добувати, що виробляти. Головне тимчасово знизити податки, як це було на прикладі ФОПів. Це треба впровадити і для великого бізнесу. Також спростити дозвільну документацію. Щоб можна було отримати всі документи, дозволи, приєднання до енергомереж за кілька днів. Це матиме величезний ефект, ніж якісь державні стимулюючі програми.

Проблема бізнесу, особливо малого, це величезна кількість різної дозвільної документації. Мовою економіста транзакційні витрати. Якщо їх знизити, спростити, звести до мінімуму, то буде економічний бум.

Зараз РФ постачає свою продукцію на реалізацію у окупованих районах. Ввели розрахунок також і в рублях. Для чого це роблять?

Це політика. Хочуть інтегрувати регіони у свою економіку, щоб показати і Україні, і світу, що це вже їхнє. За мірками центробанкінгу як такого, це одна з найбільш неетичних речей на території іншої держави вводити свою валюту. Це те, за що Центробанк Росії має бути не просто виключений з усіх організацій, а й з усіх можливих двосторонніх відносин. Це харам (гріх. Gazeta.ua) у світовій практиці центробанків. Набіуліна (голова Центробанку РФ. – Gazeta.ua) мала повне право від таких вказівок відмовитися або подати у відставку.

Санкції уже працюють. Але казати, що Росія перестане воювати через них – неправильно

А яка економічна ситуація в РФ? Зважаючи на всі санкції, вони мали б гуманітарку розвозити по своїх регіонах. Чи ще не прийшов час?

Санкції уже працюють. Щоб це зрозуміти, варто почитати місцеві сайти в регіонах РФ. Десь там в Калузі, Челябінську, Тагілі, на Далекому Сході. Там проблеми з усім побутовою хімією, технікою, запчастинами, одягом. Санкції це не ракета, яка прилетіла і більше нічого нема. Це поступове скорочення економіки, споживання, відмова населення від звичного комфорту. Це проходить повільно. Тому не завжди помітно. У РФ дуже професійні дві організації Центробанк і Мінфін. Вони змогли зупинити паніку там наприкінці лютого. А також розтягнути вплив санкцій у часі. Тому пересічний росіянин бачить, що в нього все гірша і гірша ситуація. Але це йде так повільно, що він встигає звикнути. Тому сказати, що Росія перестане воювати через санкції – неправильно. Але у перспективі кількох років у них будуть проблеми з усім, крім енергоносіїв і грошей.

Світ потерпатиме не тільки через відсутність на ринку нашого зерна. Та ж автопромисловість у Європі до 20 відсотків складників виробляє в Україні. Чи рахували, які наслідки загалом для світу будуть від війни?

Крім агропродукції ми не є чимось незамінним. Запчастини, напівпровідники, якісь деталі для айфонів є де виробити чи купити. Це трохи збільшить ціну. Єдина глобальна проблема зниження обсягів поставок агропродукції з України. Світ на це звертає увагу. Пшеницю чи соняшникову олію з України замістити не можна. Тому всі оцінки стосуються впливу на агросектор. Але є й в цьому розбіжності. Хтось каже, що буде масовий голод в країнах Близького Сходу. Хтось навпаки, що впораються. В Україні є для себе запаси. І те, що виростимо, будемо насамперед самі споживати.

Наше завдання – робити тут так, щоб українці мали стимул повернутися

А Європа витримає більше біженців з України?

Вони і хочуть більше. У нас є люди, які їдуть туди і готові сидіти на допомозі. Але більшість українців, які поїхали в Європу і збираються там лишатися, дуже активно інтегруються. До війни багато українців працювали там. Наших людей там знають. І притік таких біженців – це плюс, а не мінус для тих, хто іх приймає. Їх ще будуть намагатися утримати. Бо альтернатива біженці з Африки чи Близького Сходу. А вони менш адаптовані, інтегровані і більш вибагливі. Тому для нас буде виклик, як повернути наших людей. Там матимуть дешеву і кваліфіковану робочу силу, яка буде робити те, що вони самі не хочуть. Плюс отримують айтішників, фінансистів. У Німеччині – величезний дефіцит спеціалістів у фінансовій і бюджетній сферах. Вони їх залучають з усього світу. А тут притік людей. Європі треба відкривати кордони і витрачати гроші на швидшу адаптацію наших людей. А наше завдання – робити тут так, щоб українці мали стимул повернутися.