Посол Румунії в Україні: «Бізнес має отримати компенсацію за збитки, завдані російською агресією, починаючи з 2014 року»
Після того як 17 липня рф заявила про вихід із «зернової угоди», перед Україною вкрай гостро постало питання щодо альтернативних шляхів експорту вітчизняної зернової продукції. На додаток до цього минулого тижня стало відомо, що п’ять країн – сусідів України – Румунія, Польща, Угорщина, Словаччина та Болгарія – хочуть, аби Єврокомісія подовжила заборону на імпорт української сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи, рапсу та насіння соняшника).
Йдеться про те, щоб обмеження діяли й після 15 вересня 2023 року, коли закінчується термін дії нинішніх. На цьому наголосив угорський міністр сільського господарства Іштван Надь у нещодавньому інтерв’ю газеті Vilaggazdasag: «Щодо обмеження імпорту, Угорщина поділяє позицію Болгарії, Польщі, Румунії та Словаччини, яка полягає у тому, що Єврокомісія має продовжити заборону на імпорт української сільгосппродукції навіть після 15 вересня, оскільки це єдиний спосіб захистити інтереси європейських фермерів». А 19 липня інформаційне агентство Reuters повідомило, що найближчі українські партнери – Румунія, Польща, Угорщина, Словаччина та Болгарія підписали декларацію із закликом продовжити заборону на ввезення українського зерна до 31 грудня 2023 року. І все це на фоні того, що Зеленський заявляв, що в Єврокомісії йому пообіцяли скасувати обмеження на імпорт української сільгосппродукції після 15 вересня…
Про ці проблеми та про те, як почуваються румунські інвестори в Україні, в чому їх інтерес на сьогодні, чи є шанси в найближчому майбутньому наростити співпрацю між нашими країнами, а також про те, що впливає на інвестиційну привабливість нашої держави – розпитав у посла Румунії Александру-Віктора Мікули.
– Як збройна агресія РФ вплинула на інвестиційне співробітництво між нашими країнами?
– До війни ми не були великим інвестором в Україні. Проте виклики, з якими довелося зіткнутися румунським компаніям, такі самі, яких зазнали українські підприємці. Наприклад, значний вплив на роботу наших інвесторів мав дефіцит енергії через російські атаки на енергоінфраструктуру України. Тож зараз насамперед їм необхідно забезпечити безпеку свого персоналу від військових атак та реорганізувати ланцюги постачання та розподілу.
– Якщо говорити про динаміку румунських інвестицій за довоєнний 2021 рік і воєнний 202-й – як змінилися показники?
– До широкомасштабного вторгнення російських військ, в українську економіку було інвестовано близько $30 млн, і цей показник залишився майже на тому самому рівні й сьогодні.
Проте наші очікування знаходяться в контексті імплементації Угоди про асоціацію України з ЄС і майбутніх переговорів про вступ України до ЄС – які, сподіваємося, розпочнуться до кінця цього року. Тоді український бізнес-клімат стане більш цікавим для потенційних партнерів із ЄС та румунських компаній, і інвестиційні показники значно зростуть.
– А куди територіально румунський бізнес інвестував до війни максимум коштів?
– Основна частка інвестицій зосереджена в Одеській області, а саме – супутня логістика, через економічне значення Одеського порту. Те саме стосується Чернівецької облості, де виробництво меблів та одягу пов’язане з економічними центрами Румунії, як-от Ясси та Сучава. Звісно, після 24 лютого 2022 року їм довелося зіткнутися з певними труднощами, але вони продовжують працювати.
– В яких галузях зосереджено максимум румунських інвестицій останніх років?
– ІТ-сфера була цікавою до війни, а зараз вона ще привабливіша. Також логістика. Енергетика була цікавою для наших інвесторів у мирний час, і нею ще більше зацікавилися зараз. Зрештою, існує великий потенціал у контексті «зеленої угоди» (Європейського зеленого курсу), яку просуває ЄС.
– Дійсно, до війни Румунія цікавилася реалізацією спільних масштабних проєктів у сфері логістики й енергетики. Які з них наразі в робочому стані?
– В енергетичному секторі в нас були проєкти, які почалися ще до війни, і вона їх лише прискорила. Ми розпочали синхронізацію наших електромереж: процес закінчився навесні 2022 року. Завдяки цьому розпочато імпорт та експорт енергії між Румунією і Україною в червні 2022-го. З українського боку в проєкті бере участь «Укренерго», з румунського – енергетична компанія Transelectrica. Ми почали роботу з 300 Мвт, потім перейшли до 1000 Мвт. Зараз намагаємося вийти на 2000 Мвт. Цей проєкт має і стратегічне значення, оскільки допомагає збалансувати українську електромережу під час відключень.
Тепер щодо логістики. Румунія є країною – членом ЄС, яка відкрила найбільшу кількість нових пунктів пропуску на кордоні з Україною. У листопаді запрацював автомобільний пункт пропуску Красноїльськ (Чернівецька область). З румунського боку – це Вікову-де-Жос (у повіті Сучава). Пасажири, маленькі автомобілі та порожні вантажівки можуть перетнути цей пункт пропуску.
У січні, завдяки співпраці «Укрзалізниці» та румунської компанії «Чефере» відкрито залізничний пункт пропуску «Ділове» на Закарпатті – використовуємо його для пасажирів поїздів, що сполучають наші країни. А в лютому запрацював ще один дорожній пункт пропуску в Дяківцях Чернівецької області. Такі інфраструктурні проєкти, як згадані, дозволяють нашим приватним компаніям легше взаємодіяти та вести спільний бізнес.
– Назвіть три найбільших румунських компанії, що працюють в Україні, та три галузі, які цікаві румунському бізнесу попри війну?
– В Україні працюють здебільшого малі та середні компанії. Переважно у сфері логістики та IT-сектору. Також є текстильні й меблеві фабрики. Але я не можу озвучити назви цих компаній, бо посольство не займається їх маркетингом.
Найбільша румунська інвестиція останніх років в українську економіку – зі сфери логістики. Територіально – це регіон Одеси.
– Яка кількість наразі румунських компаній в Україні?
– Гадаю, близько сотні. Але це малий і середній бізнес. Великого румунського бізнесу в Україні немає.
Проте я можу навести цифри щодо стану українських інвестицій у Румунії. На сьогодні зареєстрована 1751 українська компанія. А станом на 30 квітня 2023 року Україна інвестувала в румунську економіку $138 млн. Це становить 0,71% від загального обсягу іноземних інвестицій у Румунії. Отже, Україна посідає 32-ге місце в рейтингу наших іноземних інвесторів.
– Які галузі є найбільш привабливими для українців у Румунії?
– По-перше, ІТ-сфера й логістика – українці створили в Румунії кілька логістичних центрів. Також відкривають магазини продуктів, що виробляються в Україні. І звісно, сфера послуг – це послуги для готельної, туристичної індустрії, а також для автомобільної промисловості.
Це теж малі та середні підприємства. Про «великих українських гравців» на нашому ринку поки що не йдеться.
– Чи є галузі румунської економіки, де чекають українських інвестицій?
– В Румунії великий потенціал для інвестування. Це країна – член ЄС. Ми маємо вигідне географічне положення для ведення торгівлі з Північною Африкою, Близьким Сходом, Кавказом і Західною Європою. Тому, поки іноземні інвестори сумлінно сплачують податки – їм скрізь раді.
– Були прецеденти, коли українські підприємці ухилялися від оподаткування в Румунії?
– Не обов’язково йдеться про український бізнес. Просто в ринковій економіці іноді зустрічаються компанії, у яких дуже короткий строк існування…
– А чи є труднощі для заходу українців на румунський ринок?
– Я вважаю, що найбільшою перешкодою є культурна різниця. Наша мова є однією з найбільш відмінних від української серед усіх сусідніх країн. Якщо ви їдете до Польщі, Словаччини, Чехії чи Хорватії, то у вас немає великих проблем у спілкуванні. А у випадку з Румунією, щойно перетинаєте кордон – мова зовсім інша, алфавіт інший. Тому, щоб ознайомитися з нашим законодавством, слід докласти більше зусиль, ніж в інших країнах зі слов’янською мовою.
Щодо самого законодавства – воно не надто відрізняється від законодавства інших держав – членів ЄС. Відмінності проявляються в місцевих програмах стимулювання інвестицій. Наприклад, місцева влада може схвалити звільнення від локальних податків на певний період залежно від того, скільки складає іноземна інвестиція чи надати доступ до індустріальних парків. Взагалі, місцева влада в Румунії досить активна щодо залучення інвесторів.
– А чи є приклади румунського бізнесу, що опинився на підконтрольних РФ територіях після 24 лютого 2022 року – які перспективи репарацій/компенсацій?
– У посольство не зверталися румунські компанії, щоб вказати на щось подібне. Але, може є якісь дрібні бізнеси. Можливо, частину малого бізнесу було конфісковано росіянами ще 2014 року, коли вони окупували Донбас. Були скарги, що втрачено інвестиції рівня готель/ресторан, але ми нічого не знаємо про компенсацію.
Наша позиція із цього приводу базується не на конкретних компаніях, а на принципах. Бізнес, незалежно від національної приналежності, має отримати компенсацію за збитки, завдані російською агресією, починаючи з 2014 року. Тому ми підтримуємо ідею створення Міжнародного реєстру збитків, який аналізуватиме агресію рф проти України. До речі, Румунія є одним із засновників claims registry, який нещодавно створили для приймання скарг від компаній, що постраждали від російської агресії. Його започатковано під егідою Ради Європи, на саміті в Рейк’явіку у травні 2023 року.
– Давайте поговоримо про український бізнес-клімат. Що бентежить румунських підприємців окрім війни?
– Ми – невеликі іноземні інвестори. Лише нещодавно почали інвестувати в інші економіки. Останні 30 років румунські інвестори були одержимі побудовою ділових зв’язків із Західною Європою, і 75–80% наших контактів відбувається із Заходом. Румунські інвестори дуже впевнені в цьому бізнес-середовищі, і їм дещо важко вийти із зони комфорту, адже вони знають як вести бізнес у Західній Європі. Тому іноді важко переконати їх освоювати інші шляхи підтримки своїх інвестицій.
Проте за останні 10 років деякі румунські підприємці зрозуміли, що не зможуть продовжувати розвиватися, якщо не інвестуватимуть за межі ЄС. У Румунії не було великого досвіду на українському ринку до початку масштабного вторгнення. Але, думаю, ми можемо мати хороший потенціал для інвестицій наступними роками. По-перше, тому що тепер усі знають, де розташовується і що собою являє Україна, бо для більшості румунів Україна раніше була загадкою.
Зараз вони починають цікавитись українською економікою. Тому, коли український бізнес-клімат буде адаптовано до норм ЄС – це стосується модернізації податкової системи, а також модернізації у сфері стандартів на продукти й торгівлю, наші інвестори більше залучатимуть сюди коштів. Крім того, Україна звертається до «зеленої» енергетики, створюючи таким чином можливості. В Україні є нові лінії технологій, які екологічно чисті та споживають менше енергії. Якщо законодавчі реформи останніх 2 років триватимуть, румунські інвестори будуть зацікавлені розвивати свої ділові зв’язки з українськими партнерами.
– А Ваші підприємці не скаржаться на рейдерство, хабарництво, несправедливі суди, митницю тощо?
– Наразі посольство не має конкретної інформації про такі випадки. Це не обов’язково означає, що таких прецедентів не існує. Можливо, вони з’ясовують всі питання безпосередньо з українською владою чи місцевими партнерами.
Більшість скарг, які ми маємо на сьогодні, пов’язані з війною і тимчасовими обмеженнями, які українська влада запроваджує через вплив війни на українську економіку. Наприклад, вводяться тимчасові обмеження на експорт.
Наприклад, торік було введено тимчасове обмеження на експорт деревних палет після посилення російської атаки на енергетику. Деякі з румунських підприємців імпортували цей продукт з України і скаржилися, що через це контракт не може бути виконаний. Однак такі скарги не переросли у формальний протест, оскільки румуни добре розуміють підґрунтя та необхідність таких рішень.
Свіжим прикладом є обмеження експорту цукру з України. Експорт українського цукру зріс на 440% порівняно з попереднім сезоном. Але, щоб уникнути проблем із забезпеченням місцевого ринку цукром, українська влада встановила тимчасову заборону на експорт цукру – з 5 червня до 15 вересня 2023 року. Є румунська компанія, яка внесла передоплату за 15000 тонн цукру – $2 млн. Вона отримала 8000 тонн до введення обмежень, і ще чекає на 7000 тонн.
Ми розуміємо нинішнє українське становище, але вважаємо, що це обмеження не повинно стосуватися даної компанії – адже договір було підписано ще до введення обмежень. До того ж, з румунського боку оплачено суму всієї поставки ще до запровадження обмежень. І, фактично, необхідна кількість цукру вже була підготовлена для доставки в Румунію. Але процес зупинили.
– А є якесь розуміння, коли ці 7000 тонн Україна відправить до Румунії?
– Румунська компанія просить про поставку вантажу сьогодні. Цукор, який мав бути відправлений, наразі перебуває у Вінниці, до кордону він не доїхав. Отже, тепер Румунія вимагає від української влади погодити виконання відповідного контракту в цілому.
Як член ЄС, наша країна передала скаргу до Європейської Комісії, тому що справа стосується зовнішньої торгівлі. І Європейська Комісія вже обговорюватиме ці проблеми з міністром економіки України.
– До речі стосовно заборон. Наразі діє заборона на експорт зерна, кукурудзи, ріпаку й соняшнику з України до Румунії. Розкажіть, які були передумови для її впровадження?
– Зазначу, що з країн – членів ЄС, які є сусідами України, найбільше продовольства експортується саме через Румунію – 60% ліній солідарності.
Через такі великі обсяги на румунському ринку відбуваються певні перекоси. Попри це, ми не вживали національних односторонніх заходів щодо обмеження українського експорту до Румунії. Відповідні рішення були прийняті на рівні Єврокомісії на основі конкретних даних і на наш запит. Зараз ми співпрацюємо з Єврокомісією та українською владою, намагаючись знайти рішення, прийнятні для всіх. Для нас важливо продовжувати сприяти транзиту сільгосппродуктів через Румунію, але при цьому не створюючи серйозних економічних труднощів для румунських фермерів.
Раніше в Румунії не було маршруту для українського експорту – він з’явився на початку 2022 року. Тому зростає тиск на румунську інфраструктуру. А представники державної влади обох країн намагаються забезпечити певні інвестиції для збільшення обсягів перевезень вантажів автомобільним, залізничним та дунайським коридорами.
Інша проблема – силоси (для зберігання зерна). Сама Румунія є важливим виробником зерна. Тобто, з урахуванням величезних обсягів зерна, що надходять з України і нашого власного виробництва, інфраструктури для зберігання зерна вже недостатньо. А ми повинні намагатися експортувати зерно якомога швидше, щоб існуюча інфраструктура зберігання зерна відповідала потребам українських і румунських виробників. А також будуємо нові силоси.
Ще одна проблема в тому, що ми маємо кілька випадків продажу українськими фірмами зерна на румунському ринку за дуже низькими демпінговими цінами. Як правило, такі компанії не платять податки українській владі. Звісно, це впливає і псує ціни на румунському ринку – і румунські фермери незадоволені.
– А які масштаби збитків румунських фермерів через потоки дешевого українського зерна?
– Дуже значні. Наприклад, в одному випадку українське зерно продавалося по $0,2/кг, тоді як міжнародна ринкова ціна становила $0,47/кг.
Тому спільно з Європейською комісією ми розробили механізм покриття збитків, понесених румунськими фермерами через викривлення ринку та різке зростання витрат. З іншого боку, через поточне тимчасове обмеження експорту на ринок Румунії «гра з демпінговими цінами» сьогодні складніша. Наразі ми маємо лише транзит через Румунію в порт Констанци і дунайські порти – щомісяця через нас проходить 2,4 млн тонн українського зерна.
– А які ціни на зерно в Румунії?
– У нас є деякі обмеження щодо генетично модифікованих організмів, тому, зазвичай, румунське зерно вважається преміум-класу, і воно дорожче. Днями наше зерно (пшениця) коштувало близько $185 за тонну.
– На вашу думку, чи буде після 15 вересня продовжено/скасовано заборону на експорт української сільгосппродукції в Румунію? Наприклад, деякі країни ЄС уже зараз просить Єврокомісію продовжити заборону до кінця 2023 року.
– Говорити поки що рано: жнива в наших країнах лише почались. Подивимося, чи зіткнемося з логістичними проблемами та чи зможемо впоратися з ними.
Сьогодні ми намагаємося розробити спільну платформу для нашої митниці для обміну інформацією, в тому числі з Республікою Молдова, оскільки певна частина українського зерна надходить до Румунії через Республіку Молдова. Якщо ця платформа запрацює, то час, необхідний для проходження митного контролю вантажівок зменшиться – і тоді зменшаться черги на кордонах. А коли ми побачимо, що час, який втрачається на черги, зникне – то й витрати на транспортування можуть знизитися.
Але зараз ми в липні, і зараз у нас ще є невизначеності щодо обсягів зібраного врожаю. Тож чекаємо обсяги цьогорічного врожаю, потужності його зберігання, а також ціни на транспортування. Водночас нам потрібно дочекатися, коли стануть відомі загальні вимоги щодо фінансової компенсації від румунських, польських, словацьких та угорських фермерів, і краще зрозуміти виклики, з якими вони стикаються.
– Президент Зеленський заявив, що на відновлення України після війни необхідно понад трильйон доларів. Зараз в Україні розробляється система, яка дозволяє країнам-партнерам «взяти шефство» над регіонами, містами/підприємствами. І вже є інтерес із боку низки країн ЄС. Над ким Румунія готова взяти шефство?
– Тема відбудови України обговорювалася в Лугано, Берліні, Парижі та Лондоні, з нашою присутністю на всіх цих зустрічах. Зусилля Румунії здебільшого будуть спрямовані через ЄС. Але ми також хотіли б мати деякі проєкти реконструкції під прапорами Румунії. Оскільки ми не маємо досвіду в проектах такого масштабу, ми створили консультаційну платформу з приватним сектором, який бажає підтримати уряд Румунії у допомозі у відбудові України. Наразі ми отримуємо пропозиції й аналізуємо їх, щоб побачити чи зможемо реалізувати ці проєкти реконструкції, і коли саме – зараз чи після закінчення війни.
І все ж основний наш внесок у відбудову України зараз зосереджений на розвитку інфраструктури на нашому кордоні, на збільшенні кількості пунктів пропуску та їх пропускної спроможності, а отже, на покращенні сполучення між нашими країнами. Наприклад, ми побудували тимчасовий міст на кордоні з Республікою Молдова, щоб українські вантажівки із зерном і продуктами могли їхати до Румунії та інших ринків.
– Ви сказали, що за деякі українські проєкти відновлення Румунія візьметься під своїм національним прапором, а не під крилом ЄС. Що це за проекти, в яких галузях?
– Наразі рано говорити, але наш попередній непоганий досвід – це модернізація шкіл і дитсадків. У минулі роки ми робили кілька невеликих проєктів у Луганській та Донецькій областях, на підконтрольних Україні територіях.
Зараз ми будуємо міст через річку Тиса – між Сігетом і селом Біла Церква на Закарпатті. Вартість проєкту 34 млн євро: він фінансується коштом Румунії та Європейської Комісії. Влітку на річці вже стоятимуть стовпи, а будівництво плануємо завершити 2024 року.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Щомісячна підтримка у 196 грн Допомогти проекту одноразово
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
