Книжка тижня: пошуки щастя довжиною у життя в мемуарах Метью Перрі «Друзі, коханки і велика халепа»
Цього року українські видавці балують читачів життєписами відомих людей. Після мемуарів британського принца Гаррі настав час іще однієї гучної новинки – відвертої історії про злети й падіння канадсько-американського актора, сценариста, продюсера Метью Перрі.
Книжка, що в оригіналі вийшла 2022 року, лише на Goodreads зібрала понад 13 000 коментарів та більш як 111 000 оцінок. Якщо професійні літературні оглядачі позитивно відгукнулись про відверту розповідь актора про непросте життя-буття у статусі світової зірки, то звичайні читачі часто критикували автора, який своїми одкровеннями назавжди розділив Метью Перрі та кіношного Чендлера Бінга з культового серіалу «Друзі».
Тож маємо нагоду зробити власні висновки й ближче познайомитись з людиною, яка, не криючись, розповіла про тридцять років боротьби з алкогольною та наркотичною залежністю не заради повчань і пафосних висновків, а щоби зафіксувати зміни у власному житті й порадіти тому, що не здалася.
Оригінальна назва: Friends, Lovers, and the Big Terrible Thing: A Memoir by Matthew Perry
Бекграунд. У 49 років Метью Перрі опинився на порозі смерті. Лише 2% людей виживало, маючи діагнози, з якими він потрапив до лікарні 2018-го. Кома, пневмонія, розрив товстої кишки, семигодинна операція, підключення до апарату екстракорпоральної мембранної оксигенації, п’ять місяців у лікарні – все це передумови виникнення книжки «Друзі, коханки і велика халепа».
«Я це пишу не для того, щоб хтось мене шкодував. Я пишу ці слова, бо вони правдиві. Я пишу їх, бо хтось може впасти в розпач, адже розуміє, що має кинути пити, але не може цього зробити. Ви не самі, брати й сестри».
Так окреслює причину появи своїх мемуарів актор, який десятиріччями намагався вгамувати самотність, страх і напругу за допомогою алкоголю та наркотиків, який витратив сім мільйонів доларів на лікування від залежностей, зривався, знову боровся – й так по колу. Та його нарешті вдалось розірвати, як сподівається сам Метью Перрі.
Видавництво: «Наш Формат», Київ
Загальний наклад: 2000 примірників
Сюжет. Розповідаючи про своє дитинство, Метью Перрі дає зрозуміти, що всі його проблеми родом звідти, хоча й уникає звинувачень на адресу батьків. Син музиканта та королеви краси, ще у перші місяці життя за приписом лікаря він почав отримувати фенобарбітал – препарат, що належить до групи легких наркотичних засобів. Але в 1969 році, вочевидь, нікого ці обставини не турбували, коли йшлося про немовля, яке постійно плакало…
А потім батьки Метью розлучились. Мати почала будувати кар’єру в Канаді, спробувала створити нову сім’ю, народила дитину у новому шлюбі. Тато осів у США, куди з п’яти років Метью літав самостійно як «неповнолітній без супроводу батьків». Йому часто було страшно і дуже самотньо. Потім почався підлітковий вік, а з ним прийшов і перший випитий алкоголь.
Відчуваючи себе чужим поруч з мамою та її новими чоловіками, Метью вирішує переїхати до батька й робити кар’єру тенісиста. Потім буде Лос-Анджелес, нові друзі, тато, який починав ранок з віскі, перші ролі в серіалах і залежність від алкоголю, який «вселяв у мене бажання бути геть іншою людиною».
Метью Перрі дуже докладний у своїй розповіді, вона майже весь час хронологічно рівна, але актору важко обійтися без емоційних ремарок, які збивають послідовність оповіді.
Поступово автор дійде до створення «Друзів». Із захопленням Перрі розповідатиме про своїх серіальних колег, їхні теплі стосунки на знімальному майданчику, про закоханість у Дженніфер Еністон, його власне прагнення бути найдотепнішим актором стрічки.
Чимало уваги автор приділяє стосункам із жінками. З цим, зрозуміло, у Метью Перрі теж все складно. Епізод з коротким романом із Джулією Робертс – кумедний і сумний водночас. Актор розповідатиме, як на піку популярності знімався в кількох проєктах водночас. Подолати напругу й втому допомагали, як йому здавалось, наркотики. Потім будуть «Дев’ять ярдів» і робота з Брюсом Віллісом після трьох місяців у реабілітаційному центрі…
Загалом немає сенсу переказувати зміст книжки, яка побудована за принципом злетів і падінь. У ній буде багато знаменитостей, але ще більше – одкровень автора, який часто-густо приправляє їх сарказмом, бо, вочевидь, йому легше бути відвертим через сміх над собою.
Вам сподобається, якщо: ви любите чесні автобіографії, написані не тому, що вже час підкреслити соціальний статус, а тому, що того просить внутрішній стан; знаєте напам’ять численні жарти Чендлера Бінга з «Друзів» і хочете переконатись, що актор, який зіграв улюбленого персонажа, такий само кмітливий і дотепний; потребуєте підтримки у подоланні власних життєвих труднощів.
Вам не сподобається, якщо: ви вважаєте Метью Перрі ще одним багатієм, якому закортіло попіаритись на власних хибах; переконані, що деякі сторінки життя краще тримати при собі; не хочете всіх тих кар’єрних подробиць, коханок і халеп, бо нащо розчаровуватись, якщо на екрані можна побачити чудового Чендлера – і байдуже, під якими наркотиками його грав Метью Перрі.
Головна причина прочитати: мемуари Перрі цікаві рівнем відвертості. Сучасний світ, зациклений на історіях успіху, карколомних проривах та інших речах, створених, щоб викликати у людей комплекс неповноцінності, лише повертає у бік щирості. Якщо в американців є шоу на кшталт розмов зірок з Опрою Вінфрі, з яких можна дізнатись про неприємні сторінки біографії знаменитостей, то в Україні й нині панує культ інформаційної цнотливості й дотримання вибраного образу. У цьому контексті мемуари Перрі видаються ще й суперсміливими.
У тому ж дусі:
Браян Джонсон «Життя Браяна. Мемуари соліста AC/DC»
У назві цієї книжки ключовим є словосполучення «життя Браяна» і лише потім, з великим відривом, «соліста AC/DC». Зрозуміло, що перше нас би не цікавило взагалі, не будь Джонсон причетний до легендарного гурту. А дарма. Написані без помічників і таємних співавторів, мемуари всесвітньо відомого артиста є чудовою книжкою – щирою, з гумором, але й мудрою та напрочуд реалістичною.
Браян Джонсон створив портрет повоєнних десятиліть у Великій Британії – часу багатьох труднощів і бідності. Автор пише про те, як залишив навчання у школі, щоб знайти роботу. Згадує своїх численних дівчат і таку ж незліченну кількість музичних гуртів, у яких встиг взяти участь до AC/DC. Потім – доросле життя, власні діти, і нарешті, у 33 роки, справдження найбільшої мрії…
«Життя Браяна. Мемуари соліста AC/DC» – це як розмова із хорошою людиною десь у пабі за пінтою смачного пива, коли слухаєш співбесідника, смієшся і сумуєш з ним разом, сподіваючись, що його монолог триватиме ще дуже довго.
Марк Менсон, Вілл Сміт «Will. Вілл»
Біографія актора, музиканта й продюсера Вілла Сміта аж ніяк не в дусі книжки Метью Перрі. Вона, скоріше, є її протилежністю за настроєм та атмосферою. Сміт зі своїм співавтором взяли за мету створити історію успіху, тому з перших сторінок на читача чекатиме оповідь про те, як слід йти до мети, долати перепони – цеглина за цеглиною будувати стіну, цінуючи процес, а вже потім результат. Так Вілла навчив батько. І ця мудрість залишиться з ним назавжди. Але не все так веселково радісно в автобіографії зірки. Сміт згадуватиме про жорстокість батька, про страх покарання й невміння виявляти слабкість. Автор не надто заглиблюватиметься в психологічний аналіз того, що з ним відбувалось, аж до фіналу книжки, коли порине у духовні практики та роботу із психотерапевтом.
«Will. Вілл» – приклад того, як тримати марку у всьому, якщо ти вже став зіркою.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Щомісячна підтримка у 196 грн Допомогти проекту одноразово
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
