Економічні проблеми Туреччини змушують Ердогана відвертатися від росії і повертатися в бік Заходу — WSJ
Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган досі успішно зберігав баланс у відносинах між росією та Заходом. Але потреба у розвитку ділових зв’язків із розвиненими країнами, а також удар, який по позиціях диктатора владіміра путіна завдав червневий заколот Пригожина і ПВК «Вагнер», змушують Ердогана змінювати орієнтири.
Джерело. Про це пише The Wall Street Journal.
Після початку війни в Україні Ердоган не підтримав антиросійські санкції і дозволив своїй країні добре на них заробити: Туреччина збільшила поставки в рф власних товарів, налагодила для неї паралельний імпорт, збільшила продаж нерухомості та туристичних послуг росіянам.
При цьому турецька влада частково пішла назустріч США та Євросоюзу, які переконували Анкару скоротити співпрацю з росією – від обмежень у прийомі карток «Мир» до закриття маршрутів реекспорту товарів подвійного призначення.
Але після того, як Ердоган у травні не без зусиль переміг на президентських виборах, перед ним постало питання про необхідність виправляти ситуацію в економіці. За останні роки курс турецької ліри впав приблизно на 90%. Дефіцит рахунку поточних операцій становив 2022 року 5,4% ВВП.
Зростання експорту в росію не допомогло покращити зовнішньоторговельну ситуацію (дефіцит виявився максимальним з 2013 року), і без розвитку співпраці із західними країнами, з якими Ердоган останніми роками конфліктував, йому не обійтися, кажуть експерти.
«Є розуміння того, що Туреччина належить до Заходу і з ним пов’язане її майбутнє», – сказав The Wall Street Journal член парламенту та колишній посол Туреччини в рф Айдин Сезгін.
Ердоган вже призначив міністром фінансів улюбленого інвесторами Мехмета Сімсека (він працював заступником прем’єр-міністра та міністром фінансів у 2009-2018 рр.), а центробанк удвічі підвищив відсоткову ставку. На зовнішньополітичному фронті Ердоган відзначився цілою серією кроків назустріч Заходу:
* після року заперечень погодився на вступ Швеції до НАТО;
* підтримав прийом України, заявивши: «Немає сумніву, що Україна заслуговує бути членом НАТО»;
* зустрівся в Стамбулі з Володимиром Зеленським і без жодних пояснень відпустив додому командирів батальйону «Азов», хоча за умовами обміну військовополоненими з росією вони мали перебувати в Туреччині до закінчення військових дій;
* Туреччина вирішила надати Україні самохідні артилерійські установки T-155 Firtina (перший випадок надання важкої військової техніки, раніше постачалися лише боєприпаси);
* з’явилися ознаки налагодження відносин із США, які відмовлялися продавати Туреччині винищувачі F-16 (це було пов’язано у тому числі зі суперечкою навколо покупки турками російських комплексів ППО С-400).
Радник з національної безпеки Джейк Салліван у вівторок заявив, що Білий дім підтримує продаж F-16, а на зустрічі Джо Байдена з Ердоганом у Вільнюсі останній заявив: «Наші зустрічі перед цією були лише розминкою, а тепер ми починаємо новий процес».
Хоча ще в березні в Анкарі говорили про можливу відмову від покупки F-16 та придбання винищувачів у інших країн, зокрема в росії;
* Ердоган закликав відновити процес вступу Туреччини до Євросоюзу.
Він розуміє, що розширення співпраці з однією росією не дозволить вирішити економічні проблеми країни, пише WSJ з посиланням на людей, знайомих з позицією Ердогана, та аналітиків.
«Є усвідомлення, що у Туреччини серйозні економічні труднощі, і для їх вирішення буде потрібна нормалізація відносин з її торговими та фінансовими партнерами», – каже колишній дипломат Сінан Ульген.
Ердоган вважає, що позиції путіна ослабли після заколоту Євгенія Пригожина, і цим пояснюються деякі з останніх кроків президента, додає Ульген.
Але повністю відвертатися від росії Ердоган все ж таки не буде, вважають експерти. Підтримувати баланс стане складніше, однак «Туреччина намагатиметься знайти спосіб зміцнити зв’язки із Заходом, не відмовляючись від своїх особливих відносин з росією», – вважає колишній високопоставлений дипломат Гульру Гезер, який працював у росії та США.
Бекграунд. Нагадаємо, Ердоган заявив, що “бунт” Пригожина міг призвести до великої гуманітарної катастрофи в Україні.
