Незломлений. Історія Джейсона Кідда

Незломлений. Історія Джейсона Кідда
"Сльози котилися з очей. Батьки запитали, що мене тривожить? А я відчував себе так, ніби мені варто піти з баскетболу тому, що я недостатньо хороший для цієї справи. Той момент став для мене Рубіконом: або змиритися, або взяти себе в руки і продовжити намагатися закинути м'яч у кільце", - говорив про себе 13-річного Джейсон Кідд.

Про що думає людина, коли на її шляху зустрічаються серйозні випробування? Здатися? Боротися - боляче, та й навіщо? Або навпаки, розлютитися і втратити контроль над собою? Ймовірно, ці ж думки відвідували нашого героя на одному з дворових баскетбольних майданчиків Окленда у далекому 1986-му році. Після психологічно виснажливих спарингів з Гері Пейтоном. "Рукавичка" (Пейтон) був здатний знищити будь-яку людину своїм треш-током. І зовсім юний Джейсон не став винятком.

Дивно, але саме це наставництво майбутньої зірки "Сонікс" загартувало м'який характер Кідда. Результат? Свою шкільну команду, "Сент-Джозеф Нотр-Дам", Джейсон привів до двох чемпіонств штату. Був названий гравцем року в Каліфорнії, отримав приз "Нейсміта" і був включений у всеамериканську збірну "МакДональдс Тім".

Випадок у студентах

"Мій перший рік у студентах? Ми вважалися аутсайдерами, нездатними навести шереху в NCAA", - написав Кідд для "The player's tribune". У другому раунді "Березневого безумства-93" команда нашого героя протистояла чемпіону двох попередніх років - університету "Дьюка".

"Коли ти слабший, то повинен використовувати недооцінку з боку опонента на свою користь. А ще пам'ятати, що баскетбол - це весело... Ми зробили те, чого від нас ніхто не очікував. Ми перемогли "Дьюк". Вболівальники скажуть, що це - диво. Що ж, не сперечаюся".

До приходу Джейсона, університет "Берклі" мав негативний рекорд у своєму дивізіоні (10-18). Разом з новачком Кіддом, "ведмедям" все-таки вдалося навести шереху як у себе в дивізіоні (21-9), так і в плей-оф турніру NCAA, вибивши з розіграшу головного фаворита змагань. Сам же Кідд знову почав збирати різні нагороди і ставити індивідуальні рекорди. Першокурсник року, лідер дивізіону Рас-10 за перехопленнями.

А найголовніше, він не зупинився, а продовжив свій розвиток і в наступному сезоні. Баскетболіст набрав більше за всіх у своєму дивізіоні результативних передач, став гравцем року в Рас-10 і потрапив до першої збірної США-NCAA. Допоміг команді поліпшити показники перемог у дивізіоні - 22-8. Правда, на стадії плей-оф "Берклі" вилетів уже в першому раунді. А наш герой отримав можливість виставити свою кандидатуру на драфт НБА у 1994-му році.

Перші роки в найсильнішій лізі світу

Джейсон Кідд під другим піком відправився в "Даллас". І відразу ж став основним баскетболістом у команді. Як грав ранній Кідд? Це був броньовик, який ішов під кільце і змітав усе й усіх на своєму шляху. ЛеБрон до появи самого ЛеБрона, як сказав уже знайомий нам "Рукавичка" -Пейтон. Звідси і не завжди найвидатніший відсоток реалізації кидків.

За 79 ігор у сезоні 1994/1995 Джейсон набирав лінійку: 11.7; 5.4; 7.7 у середньому за 34 хвилини на майданчику. І закидав 43% середніх і 27% дальніх кидків. У той час, як середні показники по лізі були 49% і 36% відповідно. Важливо відзначити, що в своєму першому сезоні в НБА наш герой в середньому здійснював трохи більше трьох дальніх кидків за матч, закидаючи один з них. Наступного року ситуація змінилася. Ні, відсоток влучання не став ефективнішим, а шот-селекшн розумнішим. Кідд став більше кидати - 16 кидків проти 11 роком раніше. Кількість набраних очок збільшилася (16.6), а відсоток влучання став наступним: 40% середніх кидків і 33% дальніх.

"Граааай спокійніііііше. Тренери і старші товариші по команді постійно повторювали мені ці слова", - згадує Кідд для "The player's tribune": "Я був одним з тих відчайдухів, яким світ здавався по коліно. Переді мною три опоненти? Не має значення! Я знав, що зроблю їх".

Тож не дивно, що у такого хлопця не склалися стосунки з новим головним тренером команди - Джимом Клеменсоном. І після перших 22-х ігор сезону 1996/1997 наш герой був обміняний в "Фінікс".

Під палючим сонцем Арізони

Саме в "Санс" Джейсон Кідд почав показувати свої асистентські навички: більше 10 передач в середньому по сезону два роки поспіль. А також... наш герой заспокоїв свою гру! Став менше кидати 3-очкових (3 спроби або менше за кар'єру в Арізоні). А його відсоток дальніх влучань став близьким, або перевищував середньоліговий відсоток: "Уже в "Фініксі" я став по-справжньому розуміти вимоги тренера до мене. Завжди знаходив можливість зробити асист. Став краще бачити майданчик і грати спокійніше. І так, перестав здійснювати невиправдані кидки".

Важливо відзначити два моменти впливу баскетболіста на команду. Перший момент: до приходу Кідда в "Фінікс" і в перший неповний його сезон з командою, "Санс" виходили до плей-оф із 7-го місця, маючи рекорд перемог 41-41 і 40-42 відповідно. Перший повноцінний сезон Джейсона в Арізоні завершився на 4-му місці Західної конференції і рекордом 56-26.

Другий момент: у сезоні 1998/1999 Кідд входив до числа топ-50 баскетболістів у 10 різних статистичних показниках. А "Фінікс" виграв у кожному з тих матчів, у яких їхній розігруючий збирав тріпл-дабл. А це вам вже не Расселл Вестбрук часів "Оклахоми".

Моїм першим баскетбольним симулятором була НБА 2003. Наступний рік після дебютного сезону баскетболіста за його нову команду. І я, природно, грав за "Нетс". У ній Джейсон майже не вмів кидати дальні (в реальному житті: 4.5 спроби в середньому за 2001/2003 та 33% їх реалізації), але ніс загрозу з середньої дистанції. І природно, під кільцем. У реальному житті в сезоні 2002/2003 Кідд 24% своїх кидків робив впритул біля кільця. Правда, уже 58% своїх же кидків баскетболіст здійснював поблизу, або за 3-очкової лінією. Але про це поговоримо пізніше. А зараз.

Відчуйте різницю: до Кідда - 12-е місце на Сході, під час Кідда - лідер і двічі фіналіст НБА. У 506 іграх з командою наш герой збирав лінійку: 14.6; 7.2; 9.1. П'ять разів вибирався на Матч зірок, будучи в майці "Нетс", двічі обирався до першої збірної НБА, одного разу до другої, шість разів входив у різні захисні збірні. Про що це я? Ах, так, на думку автора "Nothinbutnets" Джеррі Тротти, Кідд - другий гравець за своєю значимістю для клубу за всю його історію. Після Джуліуса Ірвінга.

Назад у майбутнє, ой, у "Даллас"

"Я повернувся в "Даллас" у 2008 році. І це вже була команда Дірка (Новіцкі). Починаючи свій 15-й сезон в НБА, я починав засвоювати черговий новий урок - завжди питай поради у своїх товаришів", - розповідає наш герой: "Цей урок потрібен для того, щоб завжди продовжувати вчитися і покращувати свою гру".

Що на цей раз хотів зробити в собі краще і без того великий баскетболіст? Він збирався поліпшити свій 3-очковий кидок. І йому пощастило, що Новіцкі якраз був "триочковою машиною" команди: "Дірк, друже, навчи мене. Який твій секрет закидання дальніх кидків у кільце?"

Мабуть, прийшов час поговорити про середню дистанцію кидків Джейсона, і як вона змінювалася з плином його кар'єри. У "Далласі" часів новачка Кідд прагнув завершувати свої атаки під кільцем (середня дистанція на кидок - 12.8 футів) у сольних швидких проходах. Навіть незважаючи на різкий скачок дальніх спроб у другому сезоні, в "Фініксі" за 4.5 роки дистанція віддалилася від кільця ще на 0.5 фути. В першу чергу, за рахунок збільшення кількості дальніх 2-очкових спроб. У "Нью-Джерсі" Кідд починає прогресувати як різнобічний шутер: йде з-під кільця (33% у "Далласі" і близько 20% у "Нетс") і частіше завершує свої атаки з-за дуги (42% - 3-очкові в 2004/2005).

Так, Джейсон починає втрачати в швидкості, але його інтелект і здатність разом з бажанням вчитися роблять його більш ефективним баскетболістом, і одним з найкращих асистентів в історії ліги.

Повернемося в "Даллас". А саме, в 2011 рік: "Ми з Дірком отримали чемпіонські персні. Думаю, ми виграли ту серію, бо знали, що таке негаразди, і знали, що таке командна робота".

Так, тим часом Джейсон Кідд навчився визнавати лідерство іншої людини, умів заспокоювати гру, кидав дальні з відсотком влучання вище (за 40%), ніж середній по лізі. Представник епохи героїчного баскетболу приймав свою роль і просто чекав м'яч під відкритий кидок. Середня дистанція кидка баскетболіста в "Далласі" склала 20 футів від кільця.

Усі дороги ведуть в "Нью-Йорк"

Завершував кар'єру гравця наш герой вже на чистій позиції атакуючого захисника, допомагаючи команді просувати м'яч в атаці і нести загрозу з-за дуги (22 фути від кільця в середньому). На той момент Джейсон Кідд був 40-річним гравцем, чемпіоном НБА, одним з кращих баскетболістів за всю історію ліги і вічним учнем, який довів, що навіть будучи аутсайдером, можна перемагати найсильніших опонентів і вигравати найвищі нагороди. Навіть на заході кар'єри. Просто важливо ніколи не здаватися, бути відкритим для складних умов, і йти до поставленої мети. До речі, друг дитинства нашого героя, Гері Пейтон, виграв НБА в тому ж віці, що й Джейсон Кідд.

Мій улюблений баскетболіст - Джейсон Кідд. А який у вас? Пишіть в коментарях.




Давайте дружити у Facebook!