Польська "мрія"

Польська
За офіційними даними, у сусідній країні мешкає близько одного мільйона українських заробітчан

Польща тісно пов'язана з Україною історично. Завжди вважала, що найглибше ранити може той, хто близький. Так от і з нашими відносинами -- вони складні, протиречиві, ми маємо одна до одної багато претензій, але ми близькі. Може, відносини з Росією через спільні 70 років в одній "родині" для деяких видаються більш близькими, однак ми не можемо видалити Польщу з організму власної історії. Не варто забувати, хто нам "постачав" єзуїтів, латинську мову та ідею гуманізму, хто будував каплицю Боїмів чи будинок з химерами в Києві, хто писав літописи і трактати на тему України. Про політику мовчу. Поляки теж не видалять Україну зі своєї свідомості. Деяким досі болить Львів і Кременць. Важко недооцінити роль поляків, що пов'язані з університетом Святого Володимира в повстанні 1831 року. Є в наших історіях чимало того, що об'єднує та роз'єднує, і чим вдало маніпулюють наші вороги.

Однак мова не про історію і не про культуру. Мова про більш банальні речі -- про хліб наш насущний. Є багато місць, куди українці можуть вдатися по гроші, продаючи світ труд. Одне з найближчих -- це Польща. Польща близько, Польща зрозуміла нам культурно, мова досить легка для вивчення, і завжди можна зрозуміти, що говорять, навіть без її досконалого знання. Щоправда, заробітки в злотих трохи менші, ніж в євро, однак для нежадібних вистачає. Самих поляків також розкидало по світу -- у пошуках кращої долі багато хто виїхав працювати чи то до Німеччини, чи то до Ірландії, в Скандинавію чи Англію. А на їхні місця "понаїхали" українці. Це дає привід місцевим невдахам жалітися, що українці забрали в них працю, бо вони ж бо, сидячи на дивані, тільки й вміють, що нарікати. На заробітки їдуть як особи, що шукають легкого способу швидко збагатитися без надмірного працевкладення, і швидко повертаються розчаровані, так і ті, хто готовий тяжко і віддано "пахати". Їдуть інтелігенти, їдуть сільські мешканці, їдуть міщани, їдуть переселенці, їдуть студенти, їдуть ті, хто відкопав польське коріння і зробив карту поляка, їдуть ті, хто доти не знав, де на мапі Польща знаходиться.

"МІСТО ЗАСИНАЄ -- ПРОКИДАЮТЬСЯ УКРАЇНЦІ"

У Польщі, за офіційними даними, мешкає близько одного мільйона українських заробітчан (за даними НБУ на 2019 рік). 75% всіх затруднених на території цієї країни трудових мігрантів -- українці. Моє невеличке статистичне дослідження дозволяє сказати, що вік осіб, що працюють в Польщі, в основному від 20 до 60 років, переважають жінки, більшість походять з західних регіонів України. Цікаво, що більшість із них задоволена своєї працею в Польщі. Українську мову тут можна почути всюди. У перші роки мене дуже вражало, що коли в поляків великі свята, всі роз'їжджаються своїми родинними місцевостями, то "місто засинає, прокидаються українці". Іноді, коли входиш до "Бєдронки" (мережа бюджетних продуктових магазинів), то часто можна спостерігати картину, як якась бідна полька намагається пояснити працівнику, що вона хоче (я була свідком, як пані шукала ополіскувач для ротової порожнини), а працівниця стискала плечима і казала: "Я не розумію".

Ситуації бувають різні. Буває справді так, що людина приїжджає, роботодавець на неї чекає, готовий платити за житло робітника, допомогти з оформленням документів і взамін вимагає кваліфікованої праці. Офіційно людина може працювати 8 годин, однак, якщо вона погоджується на більше, то може розраховувати на надплату. Надгодини і праця у вихідні, у нічні зміни досить часто оплачується за більшою ставкою, ніж нормально. Люди свідомо працюють по 10-12 годин, якщо не більше. Вони починають досить швидко непогано заробляти, і в деяких від цього зносить дах. Хтось посилає частину заробітку родичам, хтось приберігає все для себе, хтось збирає на якусь свою заповітну ціль.

У Польщі є багато агенцій, що допомагають у підборі праці, потім вони беруть свою провізію. Однак від них можна отримати теж допомогу в оформленні документів і їм можна наскаржитись на недобросовісного роботодавця.

Бувають також і підстави. Досить часто підстави роблять українські посередники, що прикро, однак такі випадки не поодинокі. Людина довірилась якійсь фірмі чи особі, що за певну квоту обіцяла допомогти з пошуком роботи і житла. Коли їм заплатили і приїхали в Польщу, такі особи завозять людей в якийсь хостел десь світ заочі і кажуть там жити, ще й платити якийсь час, до тої пори, доки не приготують житло від місця праці. І така людина живе на свої запаси. А коли в неї закінчуються гроші, то фірма-посередник розводить руками і або зникає, або вигадує якусь чергову підставу. Добре, якщо в потенційного робітника не вистачило розуму віддати свій паспорт.

ВІД ПОЛУНИЦІ ДО ВЛАСНОГО САЛОНУ

Українці досить часто працюють там, де не погодиться працювати поляк. Українців обвинувачують і в тому, що вони погоджуються на більш низьку оплату своєї праці, тим самим збиваючи ціну і для місцевих. Українці працюють на заводах, на складах, на збиранні яблук, полуниці та іншої с/г продукції, вони прибирають квартири, під'їзди та готелі, працюють в магазинах і барах, у сфері IT, на будівництві, у банках і транспортних компаніях, в офісах і лікарнях. Мій знайомий займався тим, що різав м'ясо на бургери. Чула про одну родинну пару, де чоловік різав курей, а жінка їх потрошила. Жінка, яка працювала прибиральницею в IKEA, розповідала, що її син з невісткою працюють на фермі, де вирощують песців і вбивають їх газом, а їхнє завдання -- здирати з них шкурки. Чула про жінку, яку вивезли посеред поля полуниці і залишили там жити в наметі тиждень, привозячи їй їжу і воду. Знайома працювала в теплиці з помідорами, де температура повітря була близько +40.

Зустрічалися також люди, які покинули нововибудовані і щойно відремонтовані будинки, щоб податися на заробітки у віці вже за 60. Не тільки ті, хто походить з регіонів, прикордонних із АТО. Вони не знали мови і нікого, хто міг би їм допомогти, але відважувалися на такий крок, щоб допомогти родині.

Українці досить часто досягають успіху. Є, наприклад, кав'ярня "Dobro" чи "Esco Bar", що належать українцям. Подружжя, що заснували "Dobro", відкрили свою першу кнайпу на парі квадратних метрів, і були внесені до книги рекордів Польщі як найменша кав'ярня країни. А зараз в них з'явилося кілька нових точок. Багато відкриває свої магазини або гастрономічні заклади, надає косметичні послуги. Знайома з Вроцлава заснувала свою фірму, що надає послуги прибирання помешкань. Ще одна всерйоз взялася за туризм. Ставлення до українців серед поляків теж змінюється. Українці вчать мову, близькі культурно і готові сумлінно працювати. Звичайно, з обох сторін трапляються винятки.

Ставлення поляків-роботодавців до українських працівників? Мені гріх нарікати, я вважаю, що всі, з ким я працювала, ставились до мене добре. Однак чула різні історії. Неодноразово про те, що до українців є упереджене ставлення або є завищені вимоги, більш несправедливі умови. Моя суб'єктивна думка -- злі і хороші люди є всюди і ніколи не знаєш, на кого натрапиш.

У Польщі, як і скрізь нелегко. Нічого не падає просто з неба. Треба старатися і багато працювати. Але люди, які зважились на переїзд, заслуговують на повагу -- щоб відважитись поїхати закордон, у невідомість, треба мати сміливість і трішки авантюризму.




Давайте дружити у Facebook!


Популярне в соцмережах сьогодні

Останні новини