Право на правду

Право на правду
ПАВЛО МОСКАЛЬ (ОНОМАЙ) І КСЕНІЯ БАША (КАССАНДРА)

Напередодні прем'єри мені пощастило побачити відкриту генеральну репетицію "Кассандри" -- коли серед показу раптом пропала електрика, але виставі не дали зупинитися, і якийсь час сцена зворушливо підсвічувалася тільки ліхтариками мобільних телефонів, і з-за куліс, і з залу...

У супровідному тексті до театральної програмки наведено слова режисера-постановника Давида Петросяна, зокрема, такі: "Це трагедія жінки, в якої дар провидиці є найбільшим тягарем по життю. Твір дуже сучасний". Одначе, у Петросяновій виставі немає жодних зовнішніх ознак "сучасності" чи, не дай Боже, політичної злободенності. Навпаки, дія п'єси віднесена режисером кудись століть на десять до нашої ери, чи не в епоху реальної Троянської війни, ще до того, як її оспівав Гомер. Герої цієї "Кассандри", можливо, взагалі перші люди на землі. Принаймні, перші з тих, хто задумався про різницю між поняттями "правда" й "істина", "очевидність" і "сутність". Ще вчора вони жили на... деревах -- щось у їхній звіриній пластиці явно натякає на це. Вони ще й не зовсім розучилися гуляти на рівні гілок і навіть зависати там вниз головою. Так робить Кассандра.

Гілок, звісно, тут нема. Вся сценографія художниці Даниїли Колот -- це зо два десятки легких дерев'яних драбин, що слугують і як штурмові драбини під стінами Трої, і як ярмо, клітка чи ешафот, і навіть як куряче сідало, на якому життєрадісно квокчуть безтурботні троянки.

Кассандра якраз не безтурботна. В цій ролі -- Ксенія Баша. В її героїні від самого початку є щось таке, що насторожує і відштовхує... Це здається несподіваним, бо нас учили шанувати пророків. І Кассандру теж -- адже ця дівчина завжди говорить правду і чинить усе правильно. Зрештою, так вона й робить. Але в цьому є майже нав'язлива нарочитість, підлітковий максималізм і публічний мазохізм. "Тягар провидиці" -- у неї це буквально. На її обличчі відбита постійна малоестетична напруга, як ото у важкоатлета у момент ривка штанги або у льотчика, лице якого деформує сила перевантаження. В ній лякає і відштовхує не саме по собі пророцтво про загибель Трої, а те, що в правді цієї Кассандри немає милосердя.

ГОЛОВНУ РОЛЬ У ВИСТАВІ "КАССАНДРА" ВИКОНАЛА КСЕНІЯ БАША

Власне, вона не має права на правду. Бо не все правдиве те, що правильне і розумне. Це стає очевидно в сутичці Кассандри з царем лідійців Ономаєм (Павло Москаль). У порівняння з нею Ономай -- примітивний і нерозумний. Але за ним стоїть здобута в боях солдатська істина, а за Кассандрою -- нічого, окрім правильних слів.

Наступна поразка Кассандри -- зустріч із Геленом (Акмал Гурєзов -- чудова акторська робота). Він -- можливо, останній шаман своєї епохи і водночас перший філософ, який усвідомив, що сила інтелекту в доброті. В якийсь короткий момент навіть здається, що саме Гелен -- головний герой цієї вистави, її емоційно-смисловий центр. Але вистава таки про Кассандру. У фіналі їй дано пізнати істину: вона вперше в житті чинить неправильно -- тобто по-людськи -- і через те гине. І її лице в цю мить вперше стає щасливо-просвітленим...




Давайте дружити у Facebook!


Популярне в соцмережах сьогодні

Останні новини