У Маріуполі запрацювала школа бандури та живопису імені Сліпака

У Маріуполі запрацювала школа бандури та живопису імені Сліпака
У Маріупольському Храмі Святого Петра та Соборі Пресвятої Богородиці відкрилася безкоштовна Школа бандури та українського живопису імені Василя Сліпака. Проєкт, який починався з петриківського розпису самого Храму влітку минулого року, переріс у створення унікального культурного центру, де кожен охочий - і дитина, і дорослий - може знайти заняття до душі: вивчити іноземні мови, опановувати український розпис чи навчитися грі на бандурі. Така можливість з'явилася завдяки небайдужим жителям Маріуполя і всього світу, які й досі через соціальні мережі збирають гроші на розвиток центру української культури у приморському місті.

Перше, що бачить кожен, хто приходить до школи - це великий перелік благодійників. Тут імена понад 800 людей зі всього світу, які зібрали купу грошей на розпис храму, будівництво, технічне оздоблення та придбання музичного інструменту для Школи бандури та українського живопису.

За дверима невеличкої кімнати, розташованої всередині споруди, лунають поки що невпевнені звуки бандури - йде урок. На екрані телевізора - вчитель, викладач з Києва, бандурист Руслан Солоненко, перед екраном - у вишиванці та віночку з величезною бандурою в руках Марія Вдовиченко - поки що єдина учениця нової школи. Юна бандуристка каже, що робить це винятково для свого розвитку і радіє, що здійснилась її дитяча мрія. Займається дівчина неповний місяць, але каже, що вже розбирається у нотах і навіть "Щедрика" вивчила.

"Я знаю, де мала октава, перша та друга октави, знаю, як вони пишуться, як їх читати і де вони знаходяться на бандурі, вмію її настроювати. Наразі ми працюємо над ритмами і аплікатурою. Я дуже рада, що в мене вчитель дуже такий терплячий і спокійний. Він спокійно сприймає те, що я ніколи не мала музичної освіти, не знала, що таке ноти і де яка нота знаходиться, особливо на бандурі. Дуже важко було спочатку", - розповідає юна бандуристка.

Через дві години до школи приходять шанувальники італійської мови. Їхній викладач Роман Чумак каже, що дуже здивований наполегливістю та чемністю своїх учнів. Великих цілей від навчання він не ставить, бо вважає, що діти в подальшому самі будуть обирати, чим займатися. А поки що навчання - це гра.

"Треба враховувати, що ніхто не робить тут з них "італ'яністів", ми знайомимо їх, даємо щось нове, можливість побачити, почути. Знання ніхто не контролює, ми даємо їм старт. Потім вони можуть із цими знаннями далі самі розвиватися. Я був вражений, наскільки були дисципліновані та зацікавлені діти, бо взагалі за віком вони від 10 до 14 років. Вони дуже витримані, напівсерйозні, вони трошки ще й підготувались до уроку - це дуже класно. Як вчитель я отримав велике задоволення", - каже Роман.

Петриківський розпис у школі викладає Ольга Черьомушкіна, авторка розпису самого храму. Двічі на тиждень вона навчає своїх учнів в режимі онлайн, прямо зі Львова. Майстрині-вишивальниці та викладачі інших дисциплін зустрічаються з учнями у затишному класі. Кожні дві години невеличкі групи дітей та дорослих змінюють одна одну - школа ніколи не буває порожньою. Навіть у вихідні. Керівниця відділу соціального служіння Донецької єпархії Марина Перетятько каже, що наміри створити звичайну недільну школу при храмі поступово набувають іншого сенсу.

"З самого початку приміщення було закладене під недільну школу. Ще давно, коли планувався проєкт храму, ми хотіли, щоб тут було багато дисциплін. Так склалося, що завдяки волонтерам та Кирилу Долімбаєву, який все це організував, у нас є можливість навчати дітей не тільки духовним дисциплінам, а й музиці, живопису, італійській мові, плануємо французьку запустити. Ми поступово насичуємо розклад", - каже Марина Перетятько.

"Це буде ще українська мова, німецька, писанкарство, український спів, іконопис. Будемо міркувати, що ще додати. Також робимо зараз громадську бібліотеку імені Василя Стуса і будемо її наповнювати різноманітними книжками, різними жанрами - від фантастики до соціальної літератури. Плануємо зробити постійну експозицію старовинних бандур та старовинних вишиванок", - додає ініціатор створення Школи бандури та українського живопису, житель Маріуполя Кирило Долімбаєв.

Бібліотека, про яку згадав Кирило, ще будується. А поки тривають будівельні роботи, поповнюється бібліотечна скарбничка. Вже понад 1000 книжок, подарованих бібліотеці, чекають на свого читача. Організатори кажуть, що у кожного буде можливість почитати книжки і у невеличкій залі, і взяти додому, тут буде буккросинг та електронна картотека. І хоча карантин значно скоротив надходження від благодійників, планів ніхто не змінює. Мине ще трохи часу, кажуть організатори, і храм, вже відомий на весь світ своїм петриківським розписом і внесений до Книги рекордів України, стане ще однією візитівкою міста, яка буде приваблювати гостей.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:




Давайте дружити у Facebook!


Останні новини