Рейтинги -- не самоціль, а якість освіти

Рейтинги  --  не самоціль, а якість освіти
Маємо змінити систему навчання, переорієнтувати підходи до викладання на спільне творення знань

Рейтинги закладів вищої освіти викликають незмінний інтерес. Їх пестять увагою медіа, ретельно вивчають абітурієнти разом з батьками, роботодавці й політики. Підвищений запит на високі рейтингові місця змушує часом нехтувати навчальним процесом, інтересами студентів та викладачів, кладучи левову частку часу і натхнення на вівтар його величності рейтингу.

Системи рейтингового оцінювання ЗВО -- це вимірювальний інструмент, що успішно працює у понад 100 країнах: Європейському Союзі, США, Австралії, Китаї та інших. А далі має бути аналіз стану справ і прийняття управлінських рішень для розроблення стратегії розвитку університету.

Київський національний університет входить до міжнародних рейтингів QS, Times Higher Education, U.S. News and World Report, CWUR, Webometrics Ranking of World Universies, U-Multirank, URAP та інших. Запорука успішного просування закладу -- формування позитивного іміджу в очах академічного персоналу та роботодавців. Адже їхнє опитування лягає в основу міжнародного визнання. Згідно зі свіжою версією QS-рейтингу, одного з трьох найпрестижніших світових, наша репутація в очах роботодавців зростає. КНУ відійшов від традиційних контактів з роботодавцями лише під час ярмарків із працевлаштування, днів кар'єри тощо. Ми перейняли досвід британських, німецьких і французьких університетів і стали аналізувати, що хочуть роботодавці від нас, залучати їх до співпраці з університетом.

Рейтинги -- це постійний процес, тут немає зупинки. Серед наших партнерів -- компанії Genesis, Ugen, Fozzi group, Ощадбанк, Приватбанк, Альфабанк та багато інших. Скажімо, Fozzi group -- один з найбільших ритейлорів. Вона має величезні логістичні комплекси. Щоб обліковувати мільйони товарів, має бути автоматизація обліку й управління базами даних. Тож компанія організувала в університеті курси програмування, і на сьогодні у ній працює чимало наших випускників. Це чудова мотивація для студентів.

Нещодавно на факультеті комп'ютерних наук та кібернетики символічно відкрили лабораторію машинного навчання за сприяння компанії GlobalLogic, одного з лідерів в ІТ-галузі. Перед цим запитали в них: що нині у тренді для ІТ-спеціальностей? У відповідь почули: mashing learning. Якщо ми хочемо позитивний імідж в очах роботодавців, їх потрібно залучати до навчального процесу і спільно працювати.

Репутація -- підсумок повсякденних зусиль. Тут не може бути ривка, як у штангістів, а потрібна покрокова праця. З таких кроків складається палітра результатів, формується наша позитивна кредитна історія. Так ми виправдовуємо кредит довіри.

Рейтинги -- це сукупність параметрів. Найскладніша для нас і для всіх українських ЗВО інтернаціоналізація -- посилення міжнародної складової у діяльності навчальних закладів. Це залучення на навчання більшої кількості іноземних студентів, запрошення іноземних науковців і викладачів, розширення участі співробітників університету в міжнародних проєктах тощо.

КНУ має давню історію міжнародних освітніх зв'язків. На всіх етапах розвитку університету в нас навчалося чимало іноземних студентів. Але, на жаль, ми не використовуємо потенціалу наших випускників, які працюють за кордоном. Це велика ніша. Наприклад, у Чехії й Словаччині активно працює Асоціація випускників Інституту міжнародних відносин. Вони наші найкращі агенти впливу.

Маємо успішні приклади реалізації програм подвійних дипломів. Скажімо, на економічному факультеті діє магістерська програма з міжнародної економіки. В її межах наші студенти отримують дипломи університету Мачерата, а італійські -- дипломи нашого університету. Це дуже велика рідкість. Ми звикли, що програми подвійного дипломування працюють в одному напрямі -- наші студенти їдуть навчатися за кордон. А такі двосторонні зв'язки в Україні можна перелічити на пальцях однієї руки.

Ще один чинник -- наукові здобутки закладу. Показник публікаційної активності у нас найвищий в Україні. У нас багато блискучих талановитих науковців насамперед на природничих факультетах. Є відчутні наукові здобутки, але недостатньо уваги приділяємо їхньому просуванню.

Не секрет, що наші лабораторні можливості поступаються перед закордонними. Тому наші науковці їдуть за грантами, проєктами та завдяки особистим контактам у закордонні університети проводити дослідження. І нерідко це публікують в афіліації з місцем, де вони їх проводили. Мусимо застосовувати більш жорстку інформаційну політику щодо наших досліджень та рекламувати наших дослідників.

Ще одна проблема у тому, що ми звикли працювати наодинці, а світова наука іде колективним шляхом. Слід навчитися колективної роботи.

Дистанційне навчання, впроваджене у зв'язку з карантином, показало, що у дидактиці ми залишилися на рівні 1980 -- 1990-х років. На лекціях намагаємося розповісти те, що є у підручнику. Через особливості дистанційного навчання студенти не сприймають більш як 20 хвилин монологу лектора. Тому потрібно використати ці хвилини, щоб викласти найважливіше. Решту матеріалу студент має опрацювати самостійно. А далі долучатися до обговорення й дискусії.

Звісно, є предмети, де лекція потрібна. Скажімо, у математиці це спільне розв'язання задач. Часто наводжу студентам приклад Джоан Ролінг. Коли вона описувала Гогвардс, нічого не вигадувала. Це звичайна британська система освіти. Спочатку певні завдання, вступ до курсу, а далі -- бібліотека, лабораторії. І співпраця з наставником, який спрямовує зусилля, заповнює прогалини у знаннях.

Ми ж сприймаємо студента як посудину, куди маємо накидати інформації. Але ж у студентів такий самий доступ до літератури і джерел, як і в лекторів. Отже, слід змінити систему навчання, переорієнтувати підходи до викладання на спільне творення знань. В іншому разі залишимося на узбіччі й перетворимося на ремісників.

Найголовніше в онлайн-навчанні -- інтерактивність. Інакше студент відключається у прямому й переносному сенсі. Замість нього стоїть аватарка. Тому викладач повинен давати кожному завдання, яке потрібно виконати спільно. Найкращий формат -- спільні проєкти. Тоді кожен відчуває індивідуальну долученість до процесу.

Григорій Сковорода казав: "Спільна праця веде до успіху". Традиційні питання семінарського заняття нині вже не працюють. Сучасна освіта -- це не просто трансляція знань, це соціальне середовище, взаємозбагачення й партнерські взаємини між усіма учасниками освітнього процесу.

Конкурентні переваги КНУ -- усталені традиції викладацьких і наукових шкіл, фундаментальність освіти і формування університетської спільноти. Але парадокс у тому, що традиційність може обертатися надмірним консерватизмом, фундаментальність -- зайвим академізмом. А це віддаляє нас від ринку праці. Тому потрібно тримати баланс між плюсами і мінусами. І саме у цьому завдання управлінсько-адміністративної складової.

Часто ставлю питання: скільки років знадобиться нашому університету, щоб увійти у ТОП-100 провідних університетів світу? І тут я песиміст. Ми не можемо у нинішніх умовах так піднімати планку, бо у цьому процесі найважливіший економічний чинник. Коли порівняти фінансування Гарварда чи Массачусетського технологічного інституту, то вся освіта України не має такого бюджету. А ось щоб увійти у ТОП-200, гадаю, треба 5 -- 7 років правильно організованої діяльності. Це реалістичний сценарій.

Однак входження до міжнародних рейтингів -- не самоціль. Важливо, щоб середовище університету було комфортним для всіх учасників освітнього процесу. І тоді спільними зусиллями вибудуємо стратегію, яка дасть змогу досягнути глобальної мети -- бути інтегрованим у світовий освітній і науковий простір, конкурентоспроможним на міжнародному рівні дослідницьким університетом з високим рівнем довіри між учасниками освітнього процесу.




Давайте дружити у Facebook!


Популярне в соцмережах сьогодні

Останні новини