Вивертайте кишені: Які ризики для українців несе розкриття банківської таємниці?

Вивертайте кишені: Які ризики для українців несе розкриття банківської таємниці?
Банківську таємницю хочуть відкрити податківцям. Відповідний законопроєкт № 4073 у Раді зареєструвала депутат партії "Слуга народу" Дарина Володіна. Експерти зазначають, що подібні дії можуть призвести до непоправних наслідків, одним із них є збільшення випадків шахрайства. Навіщо це, кого зачепить та чи взагалі варто українцям перейматися, розбирався 112.ua.

Банківська таємниця - це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку (чи третім особам при наданні послуг банку) в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

Сьогодні банки автоматично повідомляють Державну податкову службу (ДПС) про відкриття рахунку - єдиний доступний вид інформації, що відноситься до банківської таємниці, але не повідомляють, скільки на ньому грошей і які операції проводяться. Податкова може отримати доступ до цієї інформації лише з відкриттям кримінальної справи за рішенням слідчого судді - тільки у тому випадку, коли в правоохоронних органів є беззаперечні підтвердження, що ваші доходи є не зовсім легальними і що ви, скажімо, підпадаєте під контроль коштів за відмивання й отримання злочинним шляхом.

Нещодавно у Раді було зареєстровано кілька ініціатив, які мають на меті полегшити цей доступ. Наприклад, відповідно до законопроєкту № 4073, податкова може отримати безперешкодний доступ до інформації банківської таємниці лише за письмовим запитом. Тобто у разі його ухвалення у найближчому майбутньому податківці зможуть отримати доступ до інформації будь-якого рівня, навіть якщо, наприклад, ви перерахували гроші пасічнику за банку меду, яку він відправив вам поштою. Законопроєкт дозволить податковій виявляти та штрафувати таких "бізнесменів".

Авторка ініціативи у пояснювальній записці наголошує на тому, що нинішній стан справ (дані про операції податковим органам надають тільки за рішенням суду) заважає вчасно виявляти платників податків, визначати розміри податкових зобов'язань, стягувати штрафи і санкції за порушення податкового законодавства. А випереджаючи запитання українців щодо ризиків, ініціатори зазначають, що надання безперешкодного доступу до такої інформації нівелюватимуть їх як економічним ефектом збільшення надходжень до державної скарбниці, так і визначеними чинними законодавчими актами, пересторогами щодо забезпечення нерозголошення як податкової інформації, так і інформації, яка містить банківську таємницю та яка набула статусу податкової інформації.

Тобто, чиновники переконують, що українцям не варто перейматись, ба більше - відкриття банківської таємниці давно стало фінансовим трендом усіх розвинених в економічному плані країн. Проте фінансисти не погоджуються з подібним твердженням, зазначаючи, що з відкриттям банківської таємниці в українців проблем стане тільки більше. Особливо це стосується підприємців та заробітчан.

Працюєте за кордоном та пересилаєте кошти родичам? Готуйтесь, ми йдемо по вас - саме так виглядає подібна ініціатива, яка, на думку економічного експерта Олега Пендзіна, створена для того, щоб легально зазирнути до кишень українців та "струсити" чимало живих коштів до Держбюджету.

"Якщо пересилання здійснюється через рахунки, банк щодо фінмоніторингу не має жодних претензій, тому що є чітке походження цих грошей. Визначити людину, яка отримала від заробітчанина з-за кордону гроші, податкова не може жодним чином, тому що гроші отримано легально. Тут, якщо відкриваєте банківську таємницю, у податкової з'являється можливість за своїми запитами робити облави на таких людей й обкладати їх додатковим податком", - пояснює експерт.

Перше, що варто пояснити, - працюючі за кордоном громадяни України повинні декларувати отримані доходи на батьківщині і платити з них податки - військовий збір у 1,5% і податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) у 18%. Проте в оподаткуванні заробітчан є свої особливості.

Наприклад, якщо прибутковий податок з українця вже стягнули в країні заробітку, а сама країна має з Україною договір "Про уникнення подвійного оподаткування", то в Україні платник податків звільняється від сплати ПДФО на суму, вже внесену в іноземну казну (такі угоди ми маємо більш ніж із 70 державами - Німеччина, Польща, Чехія та інші). Але не все так просто.

Навіть якщо ви за кордоном сплатили податки з цих грошей і переслали сюди, то вам ще в Україні треба буде довести, що ми підписали з тією країною угоду про уникнення подвійного оподаткування, пред'явити у податкову довідку про сплачені податки за місцем їх отримання, а потім довести, що ті податки, які ви там сплатили, є вищими, ніж податки в Україні.

"У нас у цій угоді про уникнення подвійного оподаткування Україна визнає податки, сплачені в інших країнах, у тому випадку, якщо вони є вищими за ті, що мають бути сплачені в Україні", - пояснює економічний експерт.

Тобто, якщо, наприклад, ви там сплатили для легалізації цих коштів 5%, а у нас ПДФО 18%, то податкова не визнає цих податків, і доведеться сплачувати різницю.

Не обкладаються податками кошти, переказані заробітчанами через платіжні системи або на банківські рахунки близьких родичів. Але якщо отримувач не перебуває у родинних стосунках із заробітчанином, то йому також необхідно відзвітувати про отриманий дохід і сплатити з нього збори. В інакшому випадку - штраф (170 грн у перший випадок, і 1020 грн - кожен наступний). Несплата податку карається на додаток до нього 25% штрафом від суми податку. При повторному порушенні штраф зростає до 50%.

Справа у тому, що, за оцінками Національного банку, торік до України надійшло 12 млрд дол. з-за кордону, з яких було задекларовано лише 11 млрд грн. Ба більше, регулятор "бачить" тільки кошти, здійснені через системи грошових переказів на кшталт Western Union або MoneyGram, то ж, якою може бути точна сума, сказати важко - на сьогоднішній день ефективного способу контролю за іноземними доходами податкова не має, як не має і можливості стягнути з них податки.

"Ми слиною сходимо, аби отримати з Міжнародного валютного фонду транш в 1,2 млрд доларів, і це кредит, а тут стільки грошей, до яких податкова не може дістати (кінцеві гроші, які прийшли в Україну, і повертати їх не треба). Звичайно, вони генерують купу речей, щоб залізти в рахунки тих людей та оподаткувати ті гроші додатково, вони ж не просто так дивитись будуть на них, а одразу випишуть вам вимогу, доручення на суму податку на доходи фізичних осіб - 18% + 1,5% військового збору", - говорить Олег Пендзін.

На думку економіста Олексія Куща, подібні зміни треба розглядати у комплексі - часткове розкриття банківської таємниці є складовою частиною фіскалізації, так званої амністії капіталів. Планується зобов'язати кожного українця щорічно звітувати про свій дохід і майновий стан, заповнювати декларації і подавати у податкову службу, і робити це незалежно від того, чи людина працює на одному місці роботи, чи на кількох. За податками будуть відслідковувати зростання майнового стану і порівнювати його із задекларованими доходами.

"Якщо, наприклад, у людини майновий стан за рік зріс на 1 млн грн, а задекларовано доходів на 500 тис. грн, то, відповідно, різниця у 500 тисяч буде оподатковуватися додатково", - пояснює експерт.

Тож, для того щоб реалізовувати такі плани, необхідно відкрити доступ до руху коштів на рахунках людей, щоб можна було перевірити декларацію про доходи і майновий стан. Адже дані про майно є в державних реєстрах, скільки людина не виїжджала за кордон, можна подивитися за даними Державної прикордонної служби, а от скільки людина отримала грошей, скільки коштів на її рахунках та інше - отримати державі важко.

"Тобто, якщо людина пише, що на рахунках 1 гривня, то держава не зможе сьогодні це перевірити, але, власне, часткове відкриття банківської таємниці спрямовано на те, щоб держава могла такими запитами перевіряти ці дані", - додає Олексій Кущ.

Ще один приклад: ви працюєте у Польщі, за кілька років накопичили 50 тис. дол., приїхали в Україну і купили квартиру - зараз ви поза увагою податкової служби. Якщо ж буде запроваджено такий комплексний підхід (звітування про майновий стан, доступ до банківської таємниці), то держава буде точно знати, скільки грошей перераховано з-за кордону, що на них сплачено податки, фактично людина буде в майбутньому оподаткована.

Хід думок чиновників зрозумілий, але чому тоді не всі схвалюють розкриття банківської таємниці?

"На мій погляд, внесення змін до відповідного законодавства (надання податковим органам вільного доступу без рішень судів до банківської таємниці) є на сьогодні в Україні невиправданим. Тому що ми прекрасно розуміємо, що безпосередньо будь-яка таємниця в Україні, на жаль, дуже погано захищається, і насправді дуже велика кількість осіб має до неї необмежений доступ", - говорить адвокат Ростислав Кравець.

На думку експерта, схвалення подібних ініціатив може призвести до неправомірного втручання у права громадян з боку державних органів: вимагання хабарів, надання певних пояснень, переслідування. Також доступ до такої інформації може використовуватися і чинною владою для намагання втрутитися у діяльність того чи іншого підприємства, певним чином впливати на того чи іншого політичного діяча, його родичів, близьких, його бізнес.

Але найбільше зло, від якого можуть постраждати українці, - шахраї.

"У нас дуже велика кількість випадків, коли підробляють рішення суддів, виконавчі документи і списують з рахунків громадян шалені гроші, а тут фактично у шахраїв вже буде повністю вся інформація, на яких рахунках, які кошти є, і саме ці кошти, під ці рахунки і будуть підроблятися рішення, виконавчі документи, для того щоб вкрасти кошти, платіжні доручення тощо", - пояснює адвокат.

Саме судовий контроль дає змогу (хоча і незначну) певним чином обмежити бажання державних органів отримати банківську таємницю поза розумними поясненнями.

Ба більше, на думку Ростислава Кравця, такий законопроект у подальшому може бути визнаний неконституційним, адже подібне вже траплялося - якщо згадати закони про фінмоніторинг, верифікацію, коли Мінфіну намагалися надати необмежені повноваження щодо доступу до банківської таємниці.

"У законопроекті, як завжди, не передбачено контроль, відповідальність осіб, які отримують інформацію, підстави для її отримання. Фактично держава, яка відкриє цю банківську таємницю, жодним чином не буде нести відповідальність за збереження цієї інформації і за кошти громадян, які зникнуть із цих рахунків", - додає експерт.

Повертаючись до тези, що подібні ініціативи давно мають місце бути у розвинених західних країнах, слід зауважити, що переймати закордонну модель у цьому випадку не доречно. Адже урядовці намагаються висмикнути певний інструмент, не розуміючи в цілому, як це працює.

По-перше, для того, аби подібні рішення запрацювали, наша фінансова система має відповідати фінсистемам економічно розвинених країн (треба досягти високих стандартів розвитку економіки і доходів населення), чого сьогодні ми сказати не можемо.

"Зараз це намагання запроторити нашу фінансову систему, умовно кажучи, у модель швейцарського банкінгу - як Сорочинський ярмарок відправити до Швейцарії", - пояснює Олексій Кущ.

Так, фіскалізація і такий контроль з боку держави є нормальними у світі, але для цього країни спочатку вибудовували свої економіки, досягали високих соціальних стандартів, а вже потім запроваджували такий контроль.

"Не можна ставити віз попереду коня - спершу країна має досягти певних високих стандартів економічного розвитку, а потім займатися тим, чим займаються багаті країни", - додає економіст, вказуючи, що Україні варто орієнтуватись на країни, які схожі з нами за рівнем розвитку (азійські країни, країни Близького Сходу, деякі африканські країни, де зараз досить прості умови залучення грошей у фінансову систему з боку населення, інвесторів, і держава не звертає увагу, звідки ті гроші беруться, і не втручається у ці процеси).

По-друге - а чи довіряємо ми податковій, чи є сьогодні у нас 100% захист персональних даних? Знову ж таки, якщо ми рівняємось на більш розвинені в економічному плані країни, то ми повинні розуміти, що в таких країнах існує відповідальність держави за збереження інформації, державні органи не зловживають нею, не використовують в інтересах політичних спекуляцій, а якщо і відбуваються певні непорозуміння - відшкодовують збитки без додаткових рішень суддів.

У нас же, аби отримати відшкодування, потрібно пройти декілька кіл пекла.

"Вас направлять до суду, де ви будете 5 років судитися, а потім скажуть, що у бюджеті немає грошей, тому вас попросять почекати в черзі ще років 25-30, доти, доки держава зможе відшкодувати вам ті гроші. Тому я вважаю, що не можна порівнювати ці системи у зв'язку з тим, що система відповідальності державних органів в Україні практично відсутня", - говорить адвокат Ростислав Кравець.

Зрозуміло, що якщо держава надає високоякісні адміністративні послуги, високий рівень соціального захисту і корупція відсутня, або хоча б зведена до мінімуму - населення віддає гроші, бо відчуває якість. А якщо людина віддає гроші і не бачить цієї якості, вона сприймає державу як державу-кочовика, яка пограбувала і пішла далі.

"Це все схоже на давньоруську систему полюддя, коли князі один раз на рік виїжджали з дружиною з Києва та об'їжджали сусідні племена, забираючи хутро, мед. Для князя Ігоря, який кілька разів так виїжджав, це погано закінчилося", - пояснює Олексій Кущ.

Тож сьогодні українці сприймають такі дії держави як того князя Ігоря, який приїхав вже втретє за останній рік, хоча мав приїжджати один раз. Для того, аби це змінити, чиновникам потрібно розібрати та проаналізувати модель преміального супермаркету: щоб отримати гроші від покупця, треба запропонувати йому якісний продукт. Адже, отримавши незадовільне обслуговування, людина більше не повернеться у цей супермаркет.

Для кращого засвоєння високопосадовцям можна прочитати один із підручників історії та нагадати собі, що все ж таки сталося з тим князем Ігорем, який не мав міри.




Давайте дружити у Facebook!


Останні новини