Ходив гарбуз по городу, а вийшов у широке поле

Ходив гарбуз по городу, а вийшов у широке поле
Традиційна культура дедалі впевненіше почувається на ланах аграрних підприємств та у приватних господарствах

Коли йдеться про столові гарбузи, кулінарна уява неодмінно малює смачну калорійну кашу або ж запашне насіння. А якщо на цього городнього велета поглянути під історичним фольклорно-етнографічним кутом, то бачиться насамперед дівчина-наречена, селянська піч, яку вона сором'язливо колупає, зустрічаючи потенційних сватів та жениха. Саме гарбузу національна історія відвела непринадну роль персонажа, що сигналізує парубкові: він немилий і вона не хоче йти за нього заміж.

Але то в давньому фольклорі. Нині ж дівчата здебільшого обходяться без жодної метафори чи натяку, вони готові сказати женихові правду у вічі. А ось за календарем цей представник баштанного світу виключно осінній, як і пора весіль.

Директор департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Олександр Маслак цілком погоджується і поділяє кулінарний та фольклорний аспекти. Однак наголошує: останнім часом столові гарбузи дедалі активніше заявляють про себе як економічно вигідні й комплексно корисні овочі, які щораз частіше висівають на ланах сільськогосподарських підприємств та городах приватних селянських господарств. Поки що чаша терезів на боці других, де сконцентровано понад 90% загального гарбузового виробництва, однак це питання часу. Тобто спершу, як ідеться в одній з відомих пісень, гарбуз ходив по городу і питав про життя-буття свого роду, а віднедавна взяв чіткий напрямок до розлогих ланів, де його культивують не на сотці-другій, а на десятках і навіть сотнях гектарів.

Якщо торік на Сумщині гарбузи загалом, разом із присадибними ділянками займали 1000 гектарів, то цього року -- понад 1,4 тисячі. А в Україні майже 30 тисяч гектарів -- насамперед у Житомирській, Хмельницькій, Рівненській, Київській, Волинській, Херсонській та інших областях.

Як каже засновник і власник фермерського господарства "Мрія" Сумського району Сергій Карпенко, цього року біля села Токарі гарбузами засіяли 90 гектарів. Урожай отримали хоч і не такий, на який розраховували, -- трохи більш як 1,3 тонни насіння, але залишаються значні резерви його підвищення бодай до 2 тонн. З таким показником рентабельність зросте щонайменше на третину. А у ПрАТ "Сад" Охтирського району гарбузи займали 130 гектарів. Тут також покладають значні надії на баштанну культуру, яка потроху призвичаюється до погодно-кліматичних умов Слобожанщини.

Звісно, що цей перелік далеко не повний, і можна не сумніватися: полку прихильників неодмінно прибуватиме, адже цьому сприяє насамперед економічна й технологічна вигода, яку господарники завжди цінують.

Нещодавно на базі Інституту сільського господарства Північного Сходу НААНУ поблизу Сум відбувся семінар з питань розвитку гарбузового господарства. Такий захід ініціювали департамент агропромислового розвитку Сумської ОДА і ТОВ "Млин-2018" -- регіональний партнер групи австрійських компаній у вирощуванні голозерних гарбузів. Це товариство на Сумщині стало організаційним, технологічним та економічним стрижнем вирощування означеної культури. Зібралися представники господарств, щоб узагальнити перший набутий досвід, накреслити найближчі плани -- одне слово, виокремити прапорці, адже справа доволі нова і незнана.

Як розповів директор закладу науковець і віднедавна прихильник та популяризатор цього овочу Віктор Кабанець, цього року під гарбузи відвели 2 гектари, аби насамперед зорієнтуватися, як вони ростимуть і плодоноситимуть, визначити основні фази і морфологію розвитку, за великим рахунком, закласти фундамент майбутньої науково обґрунтованої технології вирощування. Перший млинець не глевкий: з гектара одержано понад півтори тонни насіння, що не тільки окупило витрати, а й дало прибутки.

Хоч, як наголошує Віктор Михайлович, від науковців чекають насамперед чітких рецептів подальшого вирощування і догляду за гарбузами в умовах північного сходу України. На щастя, і тут є чим похвалитися: перші уроки зримі й чіткі. Водночас із голозерними варто культивувати гарбузи зі звичайним насінням, а загалом ретельно удосконалювати всі етапи й складові, починаючи від сівби і закінчуючи збиранням насіння.

На аграрній мапі Сумщини це товариство з'явилося позаторік і відразу ж запропонувало ділову співпрацю всім, хто забажає вирощувати столові гарбузи. Ідеться про господарників не лише сумського краю, а й північних районів Полтавської, південно-східних Чернігівської, окремих прилеглих Харківської та інших областей, аби лишень давала змогу відстань. Як запевняє керівник ТОВ Антон Мироненко, співпраця розрахована не на рік чи два, а тривала і взаємовигідна.

Насамперед, за його словами, господарники повинні забувати про столові гарбузи як залишкову культуру, що її сіють в кінці городу, аби земля не гуляла. Адже гарбузи потребують не меншого, а навіть ретельнішого догляду, ніж більшість традиційних зернових, технічних чи овочевих культур. Переваги такі: отримання гарантованого прибутку, який не поступається найбільш високопродуктивним культурам; помірні виробничі витрати; підвищення якості землекористування завдяки ефективній сівозміні -- після збирання врожаю кожен гектар додатково отримує в еквіваленті 60 -- 80 тонн органічних добрив; нема потреби збирати, транспортувати і зберігати продукцію, адже ці обов'язки бере на себе покупець; гарантована реалізація за ціною, зафіксованою у валюті й незмінною впродовж наступних двох років.

Як розповідає Олександр Маслак, "Млин-2018" на сьогодні єдине товариство в області й одне з небагатьох в Україні, що стало надійним партнером аграріїв. Його спеціалісти надають кваліфікований супровід на весь технологічний цикл, видають посівний матеріал у вигляді безплатного кредиту, урожай збирають власною технікою, транспортують, зберігають -- одне слово, все роблять під ключ. Звісно, йдеться про виробничі обсяги, а не кілограми чи центнери насіння. Адже товариство має велику базу, де сировину спочатку миють, сушать, очищують, калібрують, пакують, а вже потім відправляють на переробку за кордон.

Як кажуть, шкурка варта вичинки. Якщо затратна частина на гектар становить близько 12,1 тисячі гривень, або 370 -- 380 євро, то за тонну сирого насіння товариство платить 562 євро за курсом НБУ на день розрахунку. Закупівельна ціна не змінюється впродовж двох років, що обумовлено у контракті.

Мимоволі виникає запитання, чи можна насіння переробляти на олію у себе вдома, адже від цього прибутки зростуть у рази. Можна, але для цього потрібна відповідна база, яка потребує великих грошей. В Україні є окремі позитивні приклади, зокрема на Херсонщині, хоч до таких масштабів, як в Австрії чи Словенії, ще рости і гарбузам, і національній економіці.

Еталоном гарбузової олії вважають продукцію, вироблену у федеральній землі Штирія (Австрія) та в історичних областях Прекмур'я і Нижня Штирія (Словенія). У 1996 та 2012 роках Європейська комісія надала їм статус PGI, тобто захист географічного зазначення. Нині значний інтерес до цього продукту виявляють у Китаї. Великі обсяги гарбузової олії виробляють у більшості країн Центральної та Східної Європи.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Здавна вважається чорним золотом із двох причин: за кольором і консистенцією вона схожа на нафту і коштує дорого. Раніше за маленьку її пляшку платили приблизно стільки, скільки за золоту обручку, а саму олію закладали в банківських установах як фінансову гарантію платіжної спроможності. Нині, до речі, літр олії з гарбузового насіння коштує щонайменше 650 -- 750 гривень.

Це незамінимий продукт у кулінарії. Наприклад, для холодних салатів вона ідеальний варіант, адже зберігає неповторний аромат і смак. Із гарбузової олії виготовляють соус, до якого додають спеції, лимонний сік, трави, сіль. Використовують як приправу до макаронів, супів, рагу, різних видів сирів.

Це ідеальні ліки від багатьох захворювань: простатиту, атеросклерозу, цирозу, дерматитів, запаленнях дихальних органів, соматичних хвороб тощо.




Давайте дружити у Facebook!


Останні новини