"Розуміли увесь підтекст матчу проти Шахтаря": куди подівся Олександр Бабич і чи були переговори із Зорею - Футбол 24

Інтерв'ю "Футбол 24" із колишнім головним тренером Маріуполя, який зараз перебуває у творчій відпустці.

"Із кожним роком команда тільки ослаблювалась"

- Олександре Олександровичу, як ви проводите свою творчу відпустку?

- Зараз відпочиваю в Одесі. Вже треба було зробити паузу, тому зараз саме використовую час для покращення здоров'я. Також займаюсь дрібними побутовими справами, словом - відпочиваю.

- Після трьох сезонів у Маріуполі хотілося відпочити?

- Так, я вважаю, що ці три сезони в Маріуполі команда під моїм керівництвом зіграла успішно. Я вже відчував, що десь впираюся в стелю і потрібно приймати якесь рішення. Починати в новій команді отак відразу було б неправильно. Я все-таки думаю, що до всього потрібно підходити з холодною головою. Час, проведений у Маріуполі, потрібно було переосмислити та проаналізувати.

- Памятаєте, коли прийняли для себе остаточне рішення, що варто йти з Маріуполя?

- Так, десь за два тури до завершення чемпіонату прийняв рішення, що буду йти. Розумієте, вже виник певний застій і потрібно було щось змінювати. Я повторюсь: ми з моїм тренерським штабом почали впиратися в стелю.

- Навіть перемога над Колосом і вихід до Ліги Європи не змінили б вашого рішення?

- Ні, я б не змінив свого рішення. А сенс виходити до Ліги Європи, якщо під такий турнір потрібне підсилення? Я у жодному випадку не захищаю себе, але всі бачили, що в нас із кожним роком команда тільки ослаблювалась. Окрім того, мені практично кожних півроку доводилося будувати нову команду.

- Тобто ви витиснули максимум із того, що могли?

- Я думаю, що так. Всі, хто хоч трішки розуміється на футболі, бачили, що Бордо, АЗ були від нас сильнішими. Просто згадайте, хто був у нас на лаві у матчі проти АЗ... Так, вдома ми вистояли 0:0, але далі було складно.

- Але ж завдання керівництво ставило доволі амбіційні.

- У тому й справа. Для того, щоб досягати того результату, який від нас вимагали, потрібне було якісне підсилення. А до нас приходили не сильніші, а навпаки - слабші футболісти. Одіозні керівники заявляли і про бронзу чемпіонату, і про стабільне місце в груповому етапі Ліги Європи, але під такі завдання потрібен і відповідний ресурс. Для того, щоб можна було їх виконувати, всього лише належало зберегти команду, яка посіла 4-те місце, і зробити кілька точкових підсилень. Все!

- З філософією, яка існує у Маріуполі на сьогоднішній день, клубові реально стати вагомою силою в українському футболі?

- Так, але потрібно змінити підхід до команди. Повторюсь, підсилюватися потрібно сильнішими футболістами від тих, що в тебе вже є.

"Такого, щоб я показав пальцем на умовного Іванова і його підписали, не було"

- Наскільки тиснули постійні зміни складу, які від вас не залежали? Наприклад, повернення групи гравців в оренду із Шахтаря незадовго до гри проти АЗ, яке, напевно, перетасувало ваші плани на матч.

- Не скажу, що це на мене тиснуло, але, звичайно, це позначалося на грі. З тим же АЗ Танковський грав вже в основі...

- Довгі та виснажливі автобусні виїзди Маріуполя накладали свій відбиток на результат?

- Дивіться, до ближніх міст - Запоріжжя, Дніпра, Олександрії - ми їздили автобусом, а на дальні виїзди добиралися потягом. Звісно ж, відновитися після потягу значно легше, оскільки там все-таки в горизонтальному положенні перебуваєш. Але, знову ж таки, жалітися на це не буду, адже зараз в Україні літаки дозволити собі можуть одиниці.

Вернидуб на паузі: заміна для Кононова, повернення в УПЛ чи виклик у Європу - яку команду обере тренер?

- Так, але ж не всі команди грали в єврокубках, як це було у випадку з Маріуполем. Наскільки мені відомо, трансфер з виїзного поєдинку проти Юргордена виявився не з легких.

- Так, дійсно, були певні проблеми. Але Маріуполь тільки здобуває досвід на такому рівні, тому з ситуації висновки були зроблені. Повторюсь, не все ідеально, але в клубі над цим працюють.

- Я знаю, що мінімум один футболіст списує свою важку травму саме на тривалі переїзди.

- Ну звичайно, за умов довгих переїздів ризик отримання м'язових травм значно зростає. Я знаю, що футболісти від цього страждали.

- Ви могли попросити керівництво Маріуполя підписати конкретного футболіста?

- Ні, у нас було так, що я просив підсилення на ту чи іншу позицію, а мені вже давали список прізвищ, з яких я міг обирати. А такого, щоб я показав пальцем на умовного Іванова і його підписали, не було. Єдине: в ситуації з Валерієм Федорчуком керівництво пішло назустріч.

"Старші десь у роздягальні по вухах могли дати, а я очі на це закривав"

- Наскільки складно працювати з такою кількістю орендованих футболістів?

- Звичайно, що своя специфіка була, але в таких реаліях доводилося працювати.

- Ви за те, щоб орендований міг грати проти своєї команди?

- Так. Я це підтримую, але з поправкою, що правило має бути єдиним для всіх. Тобто, якщо орендований грає проти свого клубу, то так має бути у всіх матчах усіх команд УПЛ. Настрій на свою команду в орендованого в будь-якому випадку буде особливим, адже кожен захоче довести, що вартий грати саме за свій клуб.

- Чи важко було керувати демотивованою молоддю Шахтаря, яку відправляли до оренди в Маріуполь?

- Такі випадки в нас були. Звісно ж, намагалися говорити та пояснювати, що це потрібно перш за все футболістові. У цьому й вся складність роботи з таким гравцями, від того й травми беруться на рівному місці. До речі, в нас був саме такий випадок, коли "непростий" футболіст на рівному місці травми зазнав. Все залежить від того, з яким настроєм гравець приїхав. Якщо людина налаштована на роботу - все буде добре. А якщо він приїхав наче в заслання - це важко.

Федецький жорстко потролив Шахтар на "Розсміши коміка" - екс-захисник "гірників" виграв головний приз

Якщо хлопець вперто не хотів працювати, то було таке, що старші десь у роздягальні по вухах могли дати, а я очі на це закривав. Та і я міг також легенько "вчити". Ви знаєте - діяло! Потім що на грі, що на тренуванні людина зовсім по-іншому грала і ставилась до справи.

- Що ви відчували після нічиєї з Шахтарем? Виникало відчуття, що втерли носа скептикам?

- Я досі пам'ятаю цей матч і пишаюся нічиєю з Шахтарем. Не хотів нікому втирати носа, адже мій тренерський штаб і без того, на мою думку, безпідставно критикували. Але, звичайно, всі розуміли увесь підтекст такого матчу, і та нічия принесла велике задоволення як мені, так і футболістам. Хоча були й такі люди, які говорили, що Шахтар нам просто віддав очки, бо Динамо вже надто відстало від "гірників" і вони могли собі це дозволити. Тобто, таким людям навіть результат нічого не довів.

- А як довести вболівальнику, який не знає тонкощів (відсутність ключових орендованих футболістів), що Маріуполь не зливає матч, поступаючись 0:4?

- У наших людей такий менталітет. Ви правильно говорите, що ніхто не хоче згадувати про відсутність ключових виконавців. Людина бачить перемогу однієї команди над іншою і відразу думає, що одні іншим гру здали. Я думаю, що від цього нам вже нікуди не подітись.

- Кого з орендованих футболістів ви могли б виділити з позитивної точки зору?

- Я не хотів би персонально про когось говорити, але таки відзначу Сашу Піхальонка. Дуже шкода, що цей хлопець так невчасно отримав травму, хоча травма ніколи не буває вчасною. Піхальонок у Маріуполі реально довів своє право на шанс у Шахтарі, в нього все гаразд із мисленням та сприйняттям життя, чого дуже не вистачає деяким іншим молодим футболістам. Я, наприклад, на момент його перебування в нас, кращої "вісімки" на полі не бачив. Впевнений, що в нього все вийде!

- Успіхи вихованців Шахтаря в інших командах сприймаються як досягнення академії донеччан, але ніхто не згадує про Маріуполь в контексті вишколу гравця, як було у випадку з Зубковим. Вас це ображає?

- Ви знаєте, все логічно. Він же вихованець Шахтаря, тому все й так. Для мене набагато важливіше - особисті відносини з гравцем. Той же Зубков мене досі вітає з Днем народження, ми можемо списатися в соціальних мережах. Згадування моїх заслуг у пресі? Байдуже. Головне, що з ним я стосунки зберіг нормальні.

- У чому, на ваш погляд, полягають причини "зникнення" наших чемпіонів світу, які поки не виправдовують покладених на них сподівань?

- Я скажу, що їхнє досягнення, безперечно, стало подією для України, але вважаю, що увага преси зіграла з ними злий жарт. Хлопці зарано відчули себе футболістами, за що потім поплатилися. Я наведу приклад із Маріуполя, коли чемпіон світу, не зігравши жодного поєдинку в УПЛ, роздавав інтерв'ю про те, що він повністю готовий та адаптований до такого рівня. А потім на матчі з-під нього один гол забили, другий гол забили...Розумієте? А людина думала, що вже все вміє у свої дев'ятнадцять років.

- Можливо, їм не вистачає старого підходу до молодих. Взагалі, як ви ставитесь до хорошої "дідівщини" в команді?

- Позитивно. Сто відсотків - у команді має бути не "дідівщина", але вікова ієрархія та повага молодого до старшого. І, як не крути, але є футбольні неписані правила, які й досі існують та передаються. У Маріуполі вони також були. Так, зараз немає такого, як раніше, коли молодь була "забитою" та боялась. Особисто я намагався, щоб все було з усмішкою та легкістю, при цьому з відповідним рівнем професіоналізму. Наприклад, після вдалої гри можна без проблем випити кухоль пива з командою і наступного дня, повірте мені, всі на відновленні будуть з усмішками одне одному в очі дивитися. Не буде зайвого напруження, загальній атмосфері це допомагає.

- Яворський, Худжамов, Тищенко. Наскільки присутність таких гравців потрібна в команді?

- Звісно ж, ці хлопці були надважливими для нас. Худжамов - воротар, Яворський - центральний захисник, Тищенко - взагалі універсал. Вони основоутворюючі гравці команди, тому навіть говорити нічого. Молодь не може рости без досвідчених футболістів та їхніх підказок.

- Ви можете підтвердити, що ваш перехід до Зорі зірвався через невдалу угоду Скрипника та СК Дніпро-1?

- Я б не хотів про це говорити. Сталося так, як сталося. Так, перемовини були. Знову ж, хтось розуміє ситуацію, хтось ні...

- У своїх інтерв'ю ви розповідали про інтерес від клубів ближнього зарубіжжя. Розкриєте карти, хто це був?

- Ні, поки я не можу назвати ці клуби. Справа в тому, що питання ще повністю не закрите, тому розкривати подробиць я б не хотів. Можу лише сказати, що ці команди з Латвії та Азербайджану.

- Якщо з'явиться пропозиція з УПЛ - приймете, чи все-таки хочете спробувати себе за кордоном?

- Для мене в пріоритеті Україна, але, знову ж таки, все залежить від проекту, до якого мене запросять. Якщо це буде амбіційний та перспективний проект, то я тільки за!

- В ідеалі де хотіли б себе спробувати в ролі тренера?

- Ви знаєте, я звик рухатися крок за кроком, тому нереальних планів якихось не будую. Мені не важливий статус клубу, головне - щоб його підхід та концепція були спрямовані на прогрес та розвиток. Але якщо мріяти, то хотів би одного разу спробувати себе в АПЛ. Було б цікаво пограти проти тамтешніх команд.

- На кого зараз рівняєтесь із топів тренерського цеху?

- Мені надзвичайно подобається Юрген Клопп та його підхід. Це людина, яка може після перемоги з гравцями пива випити, але й в той же час "напхати" там, де треба.

Євген Біленький, спеціально для Футбол 24




Давайте дружити у Facebook!


Останні новини