Наша шкіра - це найбільший імунний орган, який протистоїть мільйонам бактерій, мікробів і вірусів

Наша шкіра - це найбільший імунний орган, який протистоїть мільйонам бактерій, мікробів і вірусів
Загальновідомо, що серцево-судинні та онкологічні хвороби нині є сумними "лідерами" не лише в Україні, а й у світі. Саме від них помирає найбільше людей. Між тим є такі категорії захворювань, від яких, дякувати Богу, люди нібито й не помирають, але вони завдають нам чимало клопоту. До того ж ними можна заразитися навіть у громадських місцях. Мова про хвороби нашої шкіри - основного імунного бар'єру, який щомиті захищає нас від негативного впливу довкілля.

Про актуальність шкірних захворювань розповідає завідувач диспансерного відділення Полтавського обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру (ПОКШВД) Володимир СВИРИДЮК.

- Серцево-судинні, онкологічні хвороби й травматологія завжди були, так би мовити, на "передньому" плані, бо ускладнення таких захворювань часто призводить до летальних наслідків. Тоді як від шкірно-венеричних хвороб смертність можлива лише у виняткових випадках, за умови тяжкого ускладнення. Якщо взяти у процентному відношенні, то це буде приблизно 100:1. Тому на загал шкірно-венеричні захворювання і вважаються малоактуальними. Між тим виникають вони зазвичай внаслідок контактів людини з людиною, тваринами, речами тощо. А неосвіченість населення в питаннях гігієни та догляду за власним тілом і раніше й нині можна порівняти хіба що з перебуванням у дрімучому лісі. І це стосується багатьох аспектів. Скажімо, якщо вас вкусила якась комаха, треба обробити цю рану, а не розчухувати, після чого, як правило, з'являється піодермія. Якщо ви купалися в річці, треба обов'язково прийняти душ і так далі. При виникненні шкірних висипів чи ранок люди зазвичай звертаються в аптеки, де їм пропонують чи не найдорожчі препарати, й вони місяцями мажуться ними з перемінним успіхом. Загалом я вважаю, що продаж ліків без рецептів - це навіть не дрімучий ліс, а кам'яний вік. Тому що безконтрольне лікування людей призводить, у нашому випадку, до дистрофії шкіри та гормонозалежних дерматитів.

Одну людину комар вкусить, і в неї навіть сліду від цього за годину не буде, а в іншої - гіперемія або токсична алергічна реакція чи навіть набряк Квінке. Усе залежить від індивідуальних особливостей організму. Так, як і при коронавірусній інфекції: одні помирають, інші ж навіть не знають, що вони є носіями цієї інфекції. Усе залежить від імунної системи організму, у кожного вона індивідуальна.

Щоб зрозуміти важливість шкіри для організму людини, варто збагнути, що це наш найбільший захисний імунний орган. Це як стіни для фортеці. Якщо їх пробили, то вже фортеця при штурмі упала. А наш організм постійно - цілодобово, усе наше життя, від народження й до самої смерті, - штурмують мільйони мікробів, бактерій, вірусів...

- Які категорії населення найбільш вразливі до шкірно-венеричних хвороб?

- Найвразливішими є люди, які бомжують. Вони не мають засобів для існування, не мають засобів для гігієни, тому найбільше й потерпають. Вони частіше звертаються до нас, але в процесі медичної реформи у нас скоротили цілодобовий стаціонар. Тож ми не можемо залишити їх на лікування, як це робили раніше. Звісно, для держави це було затратно. Але для таких хвороб, як сифіліс, набряки різних етіологій, пузирчатки, потрібне цілодобове лікування... Звісно, я розумію, що, можливо, настав такий час, що, нам потрібно, перебудовуватись, переглянути лікувальні позиції. Тому якусь частину надання медичної допомоги, мабуть, повинні взяти на себе соціальні служби. Можливо, використовувати наші консультації, але ж цих людей потрібно лікувати й адаптувати в суспільство. Адже якщо, наприклад, взимку настають великі морози, встановлюють палатки для обігріву, людей напувають гарячим чаєм... Тоді чому ж хворих людей кидають напризволяще?

У Полтаві, наприклад, зараз немає жодного закладу, який повинен дезінфікувати речі соціально незахищених людей. Тож якщо у них виник педикульоз або короста чи ще щось, ми їх вилікувати можемо, але ж потрібно дезінфікувати речі, їхнє місце перебування. Навіть якщо в соціально адаптованих людей виникли подібного роду хвороби, раніше дезстанція обробляла житлові поміщення цих людей, а нині це робити нікому. Зараз немає й системи патронажу, ліквідована епідеміологічна служба. Тому ми буксуємо й по інших інфекційних захворюваннях. Раніше, коли ми виявляли хворого, то лікар-епідеміолог повинен був зробити епідеміологічну карту, з тим, щоб провести належну дезінфекцію. Зараз такого немає. Цим займаються деякі благодійні організації, але вони роблять це не в повному обсязі й у них не завжди є кошти. Державою кошти на дезінфекцію зовсім не виділяються. Тож якщо, скажімо, в звичайній сім'ї у дитини з'явилися воші, жодна людина, яка ніколи з цим не стикалася, не зможе провести дезінфекцію. Навіть вичесати гниди виходить лише з третього чи з п'ятого разу. Раніше все це робилося відповідними фахівцями з першого разу, бо люди знали, куди звернутися, де їм допоможуть. Загалом нині є багато проблем, які накопичуються, як нарив, з якого колись може бризнути гній. І тоді мало не покажеться. Так як, наприклад, у 90-х роках "прорвало" сифіліс. Він накопичувався роками. Влада замовчувала, що є така проблема, а потім, у середині 90-х, була справжня епідемія. Зараз ми добилися того, що на Полтаву є 10 випадків сифілісу, а тоді було близько 3,5 тисячі випадків.

- Шкірно-венеричні хвороби, як і інші, мабуть, також піддаються мутації. Як це проявляється і як вам вдається виліковувати людей від цих хвороб?

- Нині є багато хвороб, які раніше не зустрічалися. Це, наприклад, рідкісні дерматози. Скажімо, такий унікальний випадок, який я бачив сьогодні, такого ще не бачив ніколи, хоча я працюю лікарем з 1987 року, а в медицині загалом із 1975 року. У 40-річного пацієнта (безхатченка) у зоні геніталій "виріс мішечок" із живими опаришами. Й тут уже потрібне хірургічне втручання...

Ми забезпечуємо пацієнтів із гострим перебігом хвороби денним стаціонаром, але не цілодобово, як це було раніше. Соціально неадаптовані люди, які живуть, умовно кажучи, на вокзалі, вони вдень у нас лікуються і знову йдуть на вокзал. Тобто лікування переривається. Невідомо, які в них там обставини, з ким вони контактують. Раніше ми їх ізолювали від таких контактів і лікували. Зараз змінилися умови, і ми змінюємо підходи до лікування. Наприклад, сифіліс можна лікувати австрійським препаратом одним уколом на тиждень, але цього препарату немає в Україні, він не зареєстрований. У 90-ті роки він у нас був і навіть продавався в аптеках. А традиційно сифіліс лікується пеніциліном, який потрібно колоти кожні 3 години цілодобово. Тому зараз ми, вся дерматологічна спільнота, відпрацьовуємо можливість змінити протоколи лікування. Нині ж стосовно соціально неадаптованих категорій виникає запитання: людина отримала 2-3 уколи, а потім зі своїм "табором" перебралася в інше місце проживання. Скажімо, з Полтави переїхали в Чутове. Хто її там буде лікувати? Таких лікувальних закладів там немає. А хвороба прогресує і може перерости в хронічну.

Загалом же медицина пристосовується до тих реалій життя, які маємо. Реформування у нас відбувається за таким самим проектом, як і у європейських країнах. Там майже немає стаціонарів нашого профілю. А якщо і є, то це приватні клініки. Мабуть, якщо немає загрози для життя, то утримувати цілодобово заклади нераціонально. За радянської системи охорони здоров'я гроші виділялися на ліжко-місце. Зараз гроші виділяються на людину. Але людина перш за все повинна звернутися до сімейного лікаря. Хаотична біганина по лікарях потроху скорочується. Саме сімейний лікар має визначати подальше лікування пацієнта, а не сам пацієнт.

- Як ви вважаєте, яке місце займає дерматологія в житті людини? Адже красиву шкіру хочуть мати всі.

- Бачите, за рівнем уваги іноді дерматологію вважають наукою, яка нікому не потрібна. Якщо ж виникають проблеми, тоді ми на передньому плані. Я повторюся, шкіра - це найбільший імунний орган, за станом якого можна визначити проблеми зі здоров'ям. Наприклад, якщо в людини висип на обличчі, дерматологи розуміють, що це відображення стану чи, правильніше сказати, проблем кишково-шлункового тракту. Якщо в людини є набряк ніг чи трофічні виразки або ерозія на гомілках - це означає, що є проблеми з серцево-судинною системою. Набряки на обличчі - це патологія нирок. Загалом набряк шкіри - це первинний діагностичний синдром. Тобто огляд хворого за канонами медицини починається зі шкіри. Вона має бути м'якою і еластичною.

- Звернутися до лікарів обласного шкірно-венерологічного диспансеру можна лише через сімейного лікаря?

- Ми готові надавати допомогу всім, хто до нас звертається. Диспансерні хворі, які перебувають у нас на обліку, - це пацієнти з псоріазом, пузирчатками, екземами, лишаями різної етіології, тяжкими дерматозами, ми приймаємо їх на лікування без направлення. Усі інші хворі, які звертаються за направленнями сімейних лікарів, приймаються згідно з медичними нормами безкоштовно. Їм надається медична допомога в повному обсязі. НСЗУ все це фінансує. Але якщо пацієнт звертається до нас самостійно, він має оплатити своє лікування в нашому медзакладі. Наша клініка не надає ургентної (невідкладної) допомоги, надає лише планову, оскільки наш заклад класифікується як обласний консультативно-лікувальний центр. Тож ми приймаємо пацієнтів за направленнями районних спеціалістів з усієї області.

- А хто заплатить за лікування соціально неадаптованих людей, які не мають не те що сімейних лікарів, а й певного місця проживання?

- Ми розуміємо соціальну небезпеку для такої людини, особисто для неї і для суспільства загалом. Тому ми лікуємо таких пацієнтів. Це індивідуальний підхід до пацієнта. Зазвичай суспільство негативно реагує на таких людей, але ж вони теж люди й потребують допомоги. Загалом вони звертаються до нас у крайніх випадках.

- Якими шкірними захворюваннями можна заразитися в побуті, скажімо, в громадському транспорті, басейні, спортзалі?

- Є різні контактні захворювання, які передаються від контакту людини з людиною, з одягом, якимись речами. Це, скажімо, такі, як короста, мікроспорія (кошачий лишай), грибкові захворювання... Але якщо людина правильно слідкуватиме за своїм побутом, своєчасно митиме руки й оброблятиме взуття, тоді вона практично унеможливить зараження. Якщо ми зараз ходимо в масках і обробляємо руки антисептиком, то цим самим на 90 відсотків убезпечуємо себе від захворювання на коронавірус. У басейнах мають проводитися постійні фільтрація і знезараження води, у саунах теж має проводитися санітарна обробка. А загалом треба дивитися, якщо в ваших друзів є мікоз нігтів, висипи на руках чи залисини на голові (мікроспорія), ви теж через певний період спілкування з ними можете отримати ці захворювання. У спортзалах, школах боксу й спортивної боротьби, де спортивне знаряддя й мати не змінюються десятками років, зараз, як правило, не проводиться дезінфекція, там теж можна заразитися на мікроспорію чи інші захворювання.

- Насамкінець, що б ви порадили полтавцям, у яких виникають проблеми зі шкірою, нігтями, волоссям?

- У жодному разі не займайтеся самолікуванням. Що б не сталося, не треба одразу йти в аптеку. Перш за все зверніться до лікаря. І будьте здорові.




Давайте дружити у Facebook!


Останні новини