Неприязнь до Порошенка: чому Зеленський руйнує відносини із США

Неприязнь до Порошенка: чому Зеленський руйнує відносини із США
Коли підтримка України у США залишається стабільною, Київ робить крок, здатний знищити довіру між країнами

Останніми днями українсько-американські відносинам загрожує новий цикл погіршення. Знову, як і у 2019 році, повертається привид "Байденгейту". Про те, з чого все почалося, навіщо нині знову розкручують маховик цієї справи - і якими можуть стати наслідки для учасників конфлікту, зокрема для України, розповів "Європейській правді" директор Центру міжнародних досліджень Володимир Дубовик.

Далі подаємо текст без суттєвих змін:

Проблема почалася з рішення одного з українських судів у справі ексгенпрокурора Віктора Шокіна проти Байдена. У цій справі додатковим рішенням судді звинуваченим було оголошено колишнього віцепрезидента США, а нині кандидата на пост президента Джо Байдена.

Само по собі це рішення могло негативно вплинути на відносини двох наших країн, але згодом події перейшли на новий рівень й почали розвиватися доволі швидко.

У вівторок, 19 травня, народний депутат України Андрій Деркач оприлюднив плівки розмов Байдена та колишнього президента України Петра Порошенка. Власне, Деркач уже давно наполягав на необхідності розслідування діяльності Байдена щодо України та навіть створення спеціальної комісії. Таке відбувалося вже певний час, але пресконференція з оприлюдненням плівок стала новим етапом ескалації процесу.

Ні рішення окремого суду в певній справі, ні заяви одного нардепа ще не створювали самі по собі загроз для відносин України і США. Загроза стала наявною, коли події прокоментував на своїй пресконференції наступного дня, 20 травня, президент Зеленський.

Журналісти хотіли почути його коментарі щодо останніх подій. Президент висловився, мовляв, це його не дивує, що ще будуть нові "дзвоники", розмови, про які ми згодом дізнаємось, і що цю справу потрібно розглядати.

Фокус у його коментарі був на попередньому українському президенті. Але склалося логічне враження, що Зеленський схвально ставиться до розгляду ролі Байдена.

Більше не було нових пояснень від Офісу президента, тому маємо відштовхуватись від самої пресконференції. Тим більше, висловлене Зеленським припущення про неправомірні дії з боку нинішнього кандидата у президенти США проблемні для двосторонніх відносин та можуть призвести до їхнього погіршення.

Вимальовується кілька основних версій.

Перша: Зеленський цілком свідомо кинув тінь на Байдена.

Якщо так, то виникає питання: навіщо? Постає проблема з пошуком можливих переконливих відповідей. Одна з домінуючих - це можлива спроба Зеленського догодити Трампу, послаблюючи при цьому його опонента на виборах. Якщо так, то не зрозуміло, чи йдеться про очікування негайних, ситуативних преференцій з боку Трампа, чи про можливість мати гарні відносини з ним у разі його перемоги на виборах у листопаді.

У будь-якому разі, такі міркування, якщо вони дійсно мають місце, виглядають дуже наївними.

Друга версія: Зеленський поставив двосторонні відносини під загрозу випадково.

Іншими словами, він не думав, що його промовляння будуть розглядатись як щось шкідливе для Байдена і вплинуть на відносини з США.

Для Зеленського основним об'єктом атак був та залишається Порошенко. Це дивно, враховуючи, що він уже рік сам є президентом та має доволі безпрецедентну владу в контексті сучасної української історії. І це, до речі, зближує його з Трампом, який навіть на четвертому році свого президентства звинувачує Барака Обаму у всіх смертних гріхах.

Ця версія будується на припущенні, що Зеленський сказав усе це, не подумавши, що це вийде за рамки внутрішньоукраїнських політичних розборок.

З другої версії випливає і така підверсія: Зеленський потрапив у спеціальну приготовану пастку.

Напередодні пресконференції президента оприлюднюються плівки "Порошенко - Байден", тому на пресконференції журналісти запитують президента про це й він, керуючись своєю палкою неприязню до Порошенка, каже те, що, власне, і призводить до кризи у відносинах із Вашингтоном.

В Україні, і не тільки, часто говорять про "руку Москви". І є причини.

Перш за все, незрозумілим залишається походження плівок.

Але головне питання в тому, кому може бути вигідним вдарити одночасно по минулому та нинішньому президентах України, виставити як США, так і Україну у невигідному світлі, знову наголосити на "втручанні" Вашингтона в українські справи та "недосуверенітеті" України, підірвати довіру та співпрацю між Україною і США?

Тому 20 травня може стати моментом початку відходу української влади від підходу до т. зв. "Байденгейту", що він вважався оптимальним для Києва: максимально віддалитися від внутрішньоамериканських політичних суперечок, передвиборчого процесу, не приставати на бік якоїсь однієї сторони

Такий підхід спирався на консенсус експертів по обидва боки океану. Для його збереження останніми місяцями чимало працювала українська дипломатія. Більш того, Зеленський теж наче розумів користь такого підходу та доклав зусиль для його збереження.

Саме тому українському президенту ще не пізно скорегувати свою позицію, пояснити, що саме він мав на увазі, і не допустити втягування країни в американські справи.

Від часів слухань у Конгресі США про імпічмент Трампу Білий дім дуже обережно поводився на "українському напрямку". До дій Трампа прикута пильна увага опозиції, преси і навіть великої частини його власної адміністрації. Він розуміє, що не може особисто долучатись до розкручування нового витка "Байденгейту".

Топкоманда Трампа, що була задіяна у тиску на Київ 2019 року, "засвічена", дехто пішов у відставку, а хтось перебуває під слідством. Але це не означає, що спокуса кинути тінь на дії Байдена стосовно України зникла.

За умов, коли епідемія коронавірусу лише збільшила розрив між Байденом та Трампом не на користь останнього, використовуються всі засоби для боротьби проти кандидата від демократів. Тому тема України та Байдена знову оживає у протрампівському дискурсі та просочується у політику.

Ба більше, нинішня активізація цієї історії може відбуватись не під безпосереднім наглядом та контролем Білого дому, а за ініціативою союзників Трампа у США та певних гравців в Україні (без підігрування яких ця історія могла б давно вщухнути).

Щодо союзників Трампа у США, то слід звернути увагу на дії голови комітету з внутрішньої безпеки і держуправління Сенату США Рона Джонсона. Сенатор Джонсон позиціює себе як друг України, часто буває тут у гостях, але, на жаль, його дії та висловлювання подекуди сприяють негативному іміджу нашої країни, зокрема її баченню як невиліковно корумпованої.

Цього разу він вирішив відкрити розгляд справи про Хантера Байдена та "Бурисму" в рамках свого комітету. Про такий намір він заявляв давно, але цікаво, що відкриття розгляду збіглося в часі з драматичними подіями в Києві. Активним учасникам цієї справи з обох боків Атлантики зрозуміло, що справжнього компромату на Байдена вони не знайдуть, бо тут немає "складу злочину". Але йдеться не про це.

Йдеться про забруднення іміджу Байдена.

Річ у тому, що американці називають "optics": ця історія має виглядати так, що начебто Байден у чомусь тут винний. "Немає диму без вогню", а тому, якщо є скандал, то має бути і підґрунтя. Тому інформація про те, що українці відкривають якісь кримінальні впровадження і навіть президент це підтримує, цілком логічно лягає у канву розкручення нового етапу цієї справи.

Врешті-решт, це сильно не зашкодить Джо Байдену. Проти нього зараз використовується чимало ліній нападу, й "українська" серед них не є одною з провідних.

Демократи давно визначилися з цього приводу, як і прихильники Трампа.

Щодо незалежних виборців, то є ознаки того, що ця історія їм набридла. У будь-якому разі, увага американців нині прикута до епідемії коронавірусу та її впливу на економіку країни.




Давайте дружити у Facebook!


Популярне в соцмережах сьогодні

Останні новини