Друга битва за Донбас: хто її виграє

За оцінками більшості експертів, Росія фактично програла другу битву за Донбас, а саме зимово-весняний наступ, який мав для неї принципово важливе значення. Насамперед, це стосувалося планів Москви щодо перехоплення ініціативи на фронті, моральної компенсації за невдачі минулого року та захоплення всієї території Донецької і Луганської областей.

ЗС РФ спільно з найманцями ПВК “Вагнер” все ще продовжують активні наступальні дії. Однак очевидно не можуть досягти не тільки стратегічних, але і оперативно-тактичних цілей наступальної операції, та мають лише локальні успіхи. При цьому ресурси росіян, накопичені в ході часткової мобілізації восени минулого року, вже практично вичерпані.

Все це дозволяє зробити низку висновків стосовно військових можливостей Москви та ймовірних змін у стратегії і тактиці її дій у війні проти України, а також впливу чергових невдач Росії у війні на політичну ситуацію в країні.

Наступ: найзапекліші ділянки

Новий наступ на Донбасі був розпочатий Росією в середині січня поточного року і здійснювався практично по всій лінії фронту в регіоні із зосередженням головних зусиль на напрямках міст Куп’янськ, Лиман, Бахмут, Авдіївка, Мар’їнка та Вугледар. При цьому найбільших успіхів противник досяг на бахмутському напрямку, де було зосереджено найбільш потужне угруповання його військ.

Противник все ще має сили для захоплення Бахмуту та, можливо, ряду інших міст на Донбасі. А от для подальшого розвитку наступу вже ні

Втім, навіть у Бахмуті бої все ще точаться у центрі міста, а Сили оборони України контролюють від 35% до 40% його території. На інших напрямках ворог успіху практично не досяг. Хоча і направляє туди додаткові війська. В принципі, противник все ще має сили для захоплення Бахмуту та, можливо, ряду інших міст на Донбасі, а от для подальшого розвитку наступу вже ні.

Повторюється ситуація літа минулого року, коли російським загарбникам вдалося взяти під контроль Маріуполь, Сіверськодонецьк та Лисичанськ. Однак понесені втрати змусили противника взяти оперативну паузу. Саме цим і скористалася Україна для проведення контрнаступу.

Ворог і його потенціал

В цілому наведені обставини дозволяють зробити декілька висновків військового та воєнно-політичного характеру, які стосуються інтересів та безпеки України.

По-перше, Росія в значній мірі втратила свій військовий потенціал. Так, навесні-влітку минулого року ЗС РФ проводили активні наступальні дії практично на всій лінії фронту на півночі, сході та півдні України. При цьому російські війська намагалися штурмувати такі мегаполіси та великі міста як Київ, Харків та Миколаїв.

Незважаючи на те, що російські загарбники були змушені залишити північ та північний схід України, а також були відкинуті від Миколаєва, їм вдалося залишити за собою захоплені території Донбасу та півдня України. Росія захопила такі міста як Маріуполь, Сіверськодонецьк та Лисичанськ. По суті, вони є райцентрами, однак мають важливе політичне та економічне значення.

Росії вдалося організувати наступальну операцію лише на Донбасі

Взимку-навесні поточного року Росії вдалося організувати наступальну операцію лише на Донбасі. Та, навіть там вона не мала значних успіхів, що є досить зрозумілим. Торік Москва, в основному, застосовувала проти України професійну армію, оснащену сучасною військовою технікою, та з високим рівнем мотивації особового складу. Принаймні, в сенсі того, щоб пограбувати нашу державу. Саме це і дозволило противнику досягти досить значних результатів з окупації України.

Тих “професіоналів”, які воювали в Сирії, на Україну не вистачає

Наразі основу російських військ складають мобілізовані резервісти з низькою мотивацією та підготовкою. Те ж саме можна сказати і про найманців ПВК “Вагнер”, які зараз в основному є в’язнями, набраними у виправних колоніях, та використовуються як “гарматне м’ясо”. Тих “професіоналів”, які воювали в Сирії, на Україну не вистачає. Тим паче, що більшість із них вже ліквідовані Силами оборони нашої держави. Україна це зовсім не Сирія, як би Москва не намагалася повторити у нас досвід своєї війни в цій країні. Включаючи тотальне руйнування міст, як це зараз робиться російськими військами у Бахмуті.

І це вже не кажучи про знищення Силами оборони України значної частини сучасної бойової техніки ЗС РФ, яка замінюється застарілими озброєннями, знятими з довготривалого зберігання. А запас оперативно-тактичних ракет всіх типів, які були витрачені для нанесення ударів по Україні, у стислі терміни відновити практично неможливо.

Росія вже значно знизила інтенсивність навіть застосування ракет ЗРК С-300 по наземних цілях

Як бачимо, Росія вже значно знизила інтенсивність навіть застосування ракет ЗРК С-300 по наземних цілях. ЗРК впевнено знищуються СОУ, а ракет не вистачає навіть для ведення вогню по повітряних цілях.

По-друге, наведені обставини змушують Москву змінювати стратегію та тактику дій в Україні, принаймні на найближчу перспективу. Так, російські війська все ще продовжують наступ на Донбасі, однак в цілому переходять до стратегічної оборони. Свідченням цього є зведення Росією смуг інженерних загороджень вздовж лінії фронту на півдні України та частково на Донбасі. А також вздовж кордонів Брянської, Курської та Бєлгородської області РФ з Україною.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Росія готується до нашого контрнаступу на трьох напрямках” Павло Лакійчук

Такі смуги включають два-три ряди залізобетонних пірамідок (тетраедрів), протитанкові рви, мінні поля, взводні опорні пункти з окопами ДОТами та бліндажами. За ними розміщуються артилерійські позиції. Згідно з розрахунками російської сторони, система інженерних загороджень, підкріплена військами, має стримати контрнаступ ВСУ. На основних напрямках наступальних дій ЗС РФ та ПВК “Вагнер” на Донбасі подібної системи ще немає. Але коли вони остаточно втратять свій наступальний потенціал, вона там обов’язково з’явиться.

В якості компенсації за провал наступу Росія може активізувати нанесення ударів по території України із застосуванням оперативно-тактичних ракет

Водночас в якості компенсації за провал наступу Росія може активізувати нанесення ударів по території України із застосуванням оперативно-тактичних ракет, плануючих авіабомб, реактивної та ствольної артилерії.

По-третє, незважаючи на перехід до стратегічної оборони та проблеми з особовим складом і озброєннями ЗС РФ, Москва не відмовиться від продовження наступу в Україні після створення умов для цього. Так, під виглядом збільшення набору контрактників фактично розпочався черговий етап мобілізації. До кінця року додатково планується набрати до 400 тис. осіб. Це надасть Росії можливість відновити активні наступальні дії на Донбасі та, навіть, розширити їх масштаби.

Суттєвими проблемами для Москви залишатимуться обмундирування, екіпірування та озброєння призваних військовослужбовців

Однак, суттєвими проблемами для Москви залишатимуться обмундирування, екіпірування та озброєння призваних військовослужбовців. Наразі керівництво РФ намагається вирішити згадані проблеми за рахунок переводу економіки на військові рейки, відновлення та модернізації військової техніки, яка знаходиться на базах довготривалого зберігання, а також залучення волонтерів для пошиття військової форми і виробництва предметів амуніції.

Втім, ще однією проблемою, яку практично неможливо подолати, постає нестача робочої сили в Росії через проведення мобілізації. Ця проблема виникла ще восени минулого року і зараз може набути особливої гостроти. До того ж, частину осіб із нового набору планується залучити не тільки до війни проти України, але і для формування нової дивізії або корпусу на кордоні з Фінляндією після її вступу до НАТО.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Ми активно готуємося відновлювати наш Крим” Таміла Ташева

По-четверте, затягування війни та відсутність у Росії очевидних успіхів на фронті, приводять до поглиблення розколу у російському суспільстві та посилення суперечностей у правлячій верхівці країни, а також падіння авторитету режиму В.Путіна. Причому цей процес вже не можуть зупинити ні російська пропаганда, ні репресії щодо тих, хто виступає проти війни, ні анонси нових наступів.

Російська молодь вже почала схвалювати удари українських БПЛА по військових комісаріатах та відділках поліції

Так, досить очевидним є поширення антивоєнних настроїв серед російського населення, що засвідчують як масові ухилення громадян від призову до армії, так і дописи людей (в основному, молоді) у соціальних мережах та, навіть, відкриті публікації місцевих ЗМІ. Зокрема молодь Брянська та Брянської області вже почала схвалювати удари українських БПЛА по військових комісаріатах та відділках поліції. Це показує як вони до них ставляться. Змінюється ставлення і до самого Путіна від сприйняття його як “рятівника російської нації”, до покладення на нього відповідальності за всі сьогоднішні проблеми країни.

Відкрито критикують Кремль за неспроможність отримати перемогу над Україною

Невдачі у війні Росії проти України викликають все більше невдоволення також серед російських шовіністів, які не тільки відкрито критикують Кремль за неспроможність отримати перемогу над Україною, але і почали об’єднуватися у різного роду громадсько-політичні організації. Прикладом такої тенденції стала ініціатива відомого диверсанта ФСБ, першого “міністра оборони” так званої ДНР, а нині російського політичного діяча І.Гіркіна (Стрелкова) щодо створення так званого “клубу розлючених патріотів”. Клуб виступив з маніфестом, в якому звинуватив режим Путіна у поразці Росії на фронті, що здійснює деструктивний вплив на обстановку у всій країні.

Відновлення переговорів з Україною

Відсутність реальних перспектив швидкого завершення війни, а з тим і можливостей скасування Заходом санкцій проти Росії з усіма їх негативними наслідками для російської економіки, безпосередньо зачіпає також і інтереси політики-олігархічних кіл у правлячій верхівці країни. Наслідком цього є її розподіл на тих, хто виступає за продовження війни проти України та прихильників пошуку компромісів з Україною та Заходом. Згідно з повідомленнями низки ЗМІ, останні вже намагаються встановити контакти з Києвом зі згаданого питання.

Тобто, неспроможність Росії добитися рішучих успіхів на фронті постає каталізатором підриву єдності росіян та їх згуртованості довкола режиму Путіна, що до цього часу було основою його влади. Дана проблема набуває особливої гостроти через виникнення непорозумінь також і між різними силовими структурами та військовими формуваннями країни, зокрема, МО РФ та ПВК “Вагнер”.

“Спусковим гачком” для виникнення внутрішньої кризи в Росії може стати успіх контрнаступу Сил оборони України

А “спусковим гачком” для виникнення внутрішньої кризи в Росії може стати успіх контрнаступу Сил оборони України, у випадку звільнення важливих українських територій. Насамперед, відновлення виходу України до Азовського моря та розриву сухопутного коридору між Росією та Кримом. Саме він і став головним “досягненням” путінської війни проти нашої держави.

У наведеній ситуації нагальною необхідністю для Кремля постає відновлення переговорів з Україною. За рахунок цього режим В.Путіна сподівається попередити контрнаступ СОУ, створити враження готовності Москви до припинення війни як передумови для скасування Заходом санкцій проти Росії, виграти час для поповнення ЗС РФ особовим складом та технікою.

З цією метою Росія постійно декларує готовність до діалогу з Україною та її західними партнерами, однак, як і раніше виключно на власних умовах. Водночас, Москва здійснює тиск на Захід в інтересах спонукання його до примушення України погодитись на переговори.

Для того ж Кремль намагається залучити на свій бік Китай, як одного з найбільш впливових гравців на міжнародній арені, а також своїх партнерів, зокрема, по групі БРІКС.

Формально Китай підтримує Росію та виступає за мирне вирішення “української кризи”

Формально Китай підтримує Росію та виступає за мирне вирішення “української кризи” як він називає російську війну проти нашої держави. Втім, це звичайна політика Пекіну, який завжди наполягає на необхідності припинення війн та збройних конфліктів політичним шляхом і уникає відкритої підтримки тієї, чи іншої сторони.

Більш відверто в руслі російської політики слідує Бразилія, що, найімовірніше, є наслідком нерозуміння нею реальних цілей Москви або підкупу бразильських політиків. Нещодавно Бразилія звернулася до України з пропозицією визнати “російський” статус Криму, що нібито сприятиме припиненню війни. Звичайно, це повністю неадекватна оцінка ситуації, але Бразилія нав’язує її іншим країнам, зокрема Китаю.

Всі із подібних пропозицій відкидаються Україною як такі, що принципово суперечать її національним інтересам та безпеці. Позиція України з даного питання повністю підтримується нашими партнерами.