“Спостерігаємо початок кінця путінізму?” – Майкл Макфол
Думки у виданні The Washington Post колишнього посла США в Росії, директора Інституту міжнародних досліджень Фрімена Споглі, наукового співробітника Стенфордського університету Майкла Макфола
Лідери воєнного часу змінюють генералів, коли ті програють, а не виграють. 11 січня Володимир Путін оголосив, що Валерій Герасимов, начальник генштабу, має замінити Сергія Суровікіна на посаді головнокомандувача російських військ в Україні. Суровікін був призначений лише кількома місяцями раніше, у жовтні 2022 року. Єдиний розумний висновок Путін розуміє, що Росія програє в Україні.
Цей струс збройних сил нагорі – не єдина ознака визнання Путіним невдачі. Він скасував свою щорічну прес-конференцію наприкінці року. Очевидно, не бажаючи відповідати на запитання, навіть переважно лояльного та контрольованого прес-корпусу. Його самотня і пригнічена поява у Благовіщенському соборі Кремля на Різдво, за юліанським календарем, не викликала довіри.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Відбувається перша війна за участі роботів” Валерій Яковенко
Його пропагандисти звучать пригнічено. Вражаюче, але один із них, Сергій Марков, підсумував минулий рік, прямо заявивши: “США були головним переможцем 2022 року. Особливо Джо Байден. Пропагандист Максим Юсін недавно заявив у ток-шоу, що російська “спеціальна військова операція” не досягла жодної зі своїх початкових цілей. Колишній радник Путіна Сергій Глазьєв публічно нарікав, що Росія не має чіткої кінцевої мети, здорової ідеології чи ресурсів для перемоги у війні проти колективного Заходу.
Путін уже не оговтається від катастрофічної війни в Україні
Путін планує повернути назад втрати Росії в 2022 році, почавши весняний наступ після набору ще кількох сотень тисяч солдатів. Але навіть із поступовими успіхами йому ніколи не вдасться відновити репутацію, якою колись користувався серед підданих – як всемогутнього та всезнаючого лідера. Путін уже не оговтається від катастрофічної війни в Україні.
По-перше, великі перемоги росіян на полі бою – малоймовірні. Їхня армія не має ні можливостей, ні бажання захопити всі чотири українські області, які Путін на папері анексував минулої осені. Успішні українські контрнаступи вірогідніші. Особливо якщо президент Володимир Зеленський отримає наступальне озброєння танки, ракети більшої дальності та реактивні винищувачі. Все це він просив у США та країн НАТО. Путін навряд чи відновить свою репутацію, здобувши військову славу. Олігархи в Москві, комуністичні лідери в Пекіні та російській націоналістично налаштовані блогери в Telegram, здається, розуміють це.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Російська Федерація поставила нову ціль” Олександр Мусієнко
По-друге, варварське вторгнення Путіна в Україну призвело до найбільш масштабних санкцій, які ми коли-небудь бачили, введених проти однієї країни. Це поклало край двом десятиліттям інтеграції Росії у світову економіку. Ця ізоляція триватиме, доки Путін при владі. Санкції липкі. Вони почнуть зменшуватись лише тоді, коли до влади прийдуть нові лідери в РФ, менш агресивні та авторитарні. Тим часом, росіян чекають економічні проблеми та стагнація, що еліта вже розуміє та засмучується. Виїхали десятки тисяч найкращих і найрозумніших людей з Росії. Тисячі інших намагаються це зробити. Путіну не повернути повагу з боку російського приватного бізнесу.
По-третє, громадська підтримка Путіна слабка та знижується. Опитування громадської думки показують, що він надалі користується підтримкою населення. Але в цих опитуваннях у Росії високий відсоток тих, хто відмовляється говорити, що не дивно в країні, де за “публічне поширення свідомо неправдивих відомостей про збройні сили Росії” можна сісти на 15 років у в’язницю. Меншість, яка взяла участь у цих опитуваннях, підтримує режим, але більшість, яка не відповідає, швидше за все, ні. Навіть ці вкрай маніпулятивні опитування показують мало ентузіазму і зниження підтримки війни, а тверда більшість готова підтримати Путіна, якщо припинить вторгнення.
Літні, сільські, менш освічені та бідніші підтримують Путіна. Молоді, міські, освічені та багаті ні. Путін втрачає майбутнє
Занепокоєння щодо війни зростає. І демографічна складова його підтримки зрозуміла – літні, більш сільські, менш освічені та бідніші у більшій кількості підтримують Путіна. Молодші, міські, освічені та багатші росіяни ні. Путін втрачає майбутнє.
Інші показники виглядають так само похмуро для Путіна. Органічних масових рухів на підтримку російського імперіалізму за останній рік не виникло. Натомість з’явилися антивоєнні протести. Перед початком війни Путін заарештував найпопулярнішого лідера російської опозиції Олексія Навального, який продовжує засуджувати війну з тюремної камери. З того часу, як він вторгся в Україну, майже 20 тис. осіб затримали і заарештовали за протести проти війни. Зокрема, зовсім недавно лідерів опозиції Олексія Горінова та Іллю Яшина, які отримали сім та вісім років в’язниці відповідно за те, що розповіли правду про військові звірства Росії в Україні. Якби війна справді була народною, навіщо путінському режиму було б заарештовувати цих нібито маргінальних та непопулярних критиків?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Для України ключова ціль – Мелітополь” – Сергій Грабський
Так само параноїдальний Путін вважав за необхідне закрити багато незалежних медіа-каналів. Зокрема, телеканал “Дождь” та радіо “Эхо Москвы”, а також заборонити Twitter, Facebook та Instagram. Але аудиторія російських ЗМІ, контрольованих державою, знижується, а росіяни дедалі більше споживають незалежні ЗМІ, які працюють у вигнанні. Аудиторія каналів Навального на YouTube, якими керує його команда у вигнанні, різко підскочила у 2022 році, особливо після того, як у вересні Путін оголосив про нову мобілізацію. Усього за тиждень після того, як видали указ про мобілізацію, з Росії втекло більше чоловіків, ніж мобілізували.
Найімовірніший сценарій – Путін у найближчому майбутньому збереже владу, але дискредитовану та ослаблену
Революції важко передбачити, але Путіну надалі не загрожує повалення внаслідок палацового перевороту чи народного повстання. За 20 років при владі він збудував вкрай репресивну диктатуру. Його найближче оточення боїться його, а головні критики у в’язниці. У тому малоймовірному випадку, якщо один із його яструбиних критиків захопить владу, такий режим не проіснує довго, оскільки жоден із цих войовничих націоналістів не має масової підтримки та ідеологічної привабливості. Найімовірніший сценарій – Путін у найближчому майбутньому збереже владу, але дискредитовану та ослаблену.
Проте важко позбутися відчуття, що найкращі дні для Путіна та його ідей уже позаду. Подібно до Леоніда Брежнєва в Афганістані, Путін перестарався з Україною. Він і його режим ніколи від цього не оговтаються. Колосальний провал Путіна в Україні цілком може стати початком кінця путінізму. Недавня поведінка російського президента каже, що навіть він може це розуміти.
Переклад Gazeta.ua
