“Дивлячись на кількість тіл окупантів під Бахмутом, я вірю у статистику нашого Генштабу”

“Бахмут. Іще тиждень тому через поле за моєю спиною були вороги. Тепер ЗСУ просунулися на 35 кілометрів і зайняли позиції росіян. Ті в Бахмуті не тільки не мають успіху, а й відступають. Дивлячись на кількість тіл окупантів під Бахмутом, я вірю у статистику Генштабу”, написав 30 жовтня у твітері військовий 109-ї окремої бригади територіальної оборони Євген Фірсов.

Бахмут у 19242016 роках Артемівськ райцентр на Донеччині. До початку російсько-української війни 2014-го в ньому жили 77 тис. людей. Працювали цементний завод, соляні шахти, завод ігристих вин і багато менших підприємств. Було хороше транспортне сполучення.

У квітні-червні 2014-го Бахмут контролювали терористи ДНР. 6 липня місто звільнили підрозділи Національної гвардії та Збройних сил України. Лінія фронту пролягла на 20 км східніше, і місто повернулося до порівняно нормального життя.

Із початком повномасштабного вторг­нення Росії у травні 2022 року російська окупаційна армія почала наближатися до Бахмута. Обстрілювала житлові будинки й інфраструктуру.

У жовтні після поразок на інших ділянках фронту окупанти зробили Бахмут пріоритетним напрямком. Українські військові зазначають, що такої кількості ворожої піхоти вони не бачили на жодній ділянці фронту за вісім років війни. Росіяни підтягнули туди найдосвідченіші підрозділи приватної військової компанії “Вагнер” та велику кількість артилерії. Наступали, не шкодуючи живої сили та боєприпасів. Завдали ударів фосфорними снарядами по приватних будинках.

“Основний їхній підхід не жаліти особового складу. Вони солдатів так і називають одноразові, каже журналістам “Суспільного” командир 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” Руслан Шевчук. Привезли. Показали напрямок. Сходили в наступ. Загинули. Після обіду наступні. Тупа лінійна тактика випаленої землі. У лоб. До останнього солдата”.

У планах росіян захопити місто, щоб із нього розпочати наступ на Слов’янськ, Краматорськ та Часів Яр, каже начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов.

Взяття Бахмута головна мета голови ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина. Він хоче показати перевагу формування над регулярною російською армією і таким чином перемогти в конфлікті з генштабом і міністерством оборони РФ.

Та ЗСУ не тільки успішно відбили всі спроби штурму Бахмута, а й відкинули окупантів зі східних околиць міста, зокрема з асфальтного заводу. Вагнерівці проривалися до цього підприємства два місяці. Втратили за 48 годин.

Американський інститут вивчення війни зазначив у звіті, що українці завдали високоточного удару по російських військах, які готувалися до нової атаки, південніше Бахмута, в районі Майорська. Ліквідували близько 300 російських військово­службовців. Після поразки наступальні дії окупантів послабились.

20 тисяч американських військових прибули до Польщі у зв’язку з повномасштабним вторгненням РФ в Україну. 2 листопада координатор зі стратегічних комунікацій Білого дому Джон Кірбі повідомив, що це військове підкріплення сил НАТО буде залишатися в Європі до завершення війни в Україні

“Найрішучіше засуджую ракетні удари Росії по Києву та критичній інфраструктурі в інших регіонах. Стратегія Москви сіяти страх не спрацює. Ми підтримуватимемо Україну стільки, скільки буде необхідно”,

Шарль МІШЕЛЬ, 46 років, голова Європейської ради, прокоментував ракетну атаку росіян по українських містах 31 жовтня. Ворог запустив 55 крилатих ракет Х-101/Х-555 вартістю $760 млн. Українські військові збили 45 із них

31 жовтня міністерство закордонних справ Молдови оголосило російського дипломата персоною нон грата. Так відреагували на падіння уламків російської ракети біля села Наславчі. Боєголовку збила українська зенітна система біля Дністровської греблі, що неподалік. Ніхто з місцевих не постраждав.

1 листопада британська юридична фірма McCue Jury Partners подала позов до Високого суду Лондона проти російського олігарха Євгена Пригожина та приватної військової компанії “Вагнер”. Звинувачують в участі в бойових діях у нашій державі, тероризуванні українців.

2 листопада СБУ викрила антиукраїнську діяльність Альони Лебедєвої, доньки міністра оборони України у 20122014 роках Павла Лебедєва. Та керувала підприємствами, які постачали товари й обладнання для оборонно-­промислового комплексу Росії.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”