Кубок світу з футболу-2022 стане халепою

Добре, що Катар не претендуватиме на чемпіонський титул

Фінальна частина Кубка світу з футболу стартує 20 листопада. Це чи не перший турнір, де власне футбол поки що перебуває в затінку самого факту змагань. Вони відбудуться в Катарі. Жодної логіки в цьому немає. Країна в аравійській пустелі ніколи не була хоч трохи футбольною і взагалі спортивною. Там неможливо грати влітку через екстремальну спеку. Туди незручно добиратися з різних кінців планети. Але футбольний фінал пройде саме там. І цьому є три головні причини гроші, гроші та ще раз гроші.

Не можна сказати, що вони не грають у спорті важливої ролі. Для проведення змагань і підготовки спортсменів потрібні чималі кошти. Тому організатори турнірів разом із керівниками клубів та федерацій залюбки долучають спонсорів. Ті навзамін отримують можливість рекламувати свої товари. Ця схема успішно працювала впродовж кількох десятиліть із середини 1970-х аж до нового тисячоліття. Аж доки грошей від спонсорів спортивним функціонерам стало замало. Усе більше великих турнірів почали фінансувати не бізнес-корпорації, а диктаторські режими. Вони не шкодували й не шкодують бюджетних грошей, не сподіваючись на прибуток. Такими були Олімпійські ігри в Пекіні, таким був попередній все­світній футбольний фінал у Росії, таким є і теперішній.

Але Катару цього замало. Очманілий від дурних мільярдів тамтешній емір вирішив остаточно зруйнувати світовий спортивний порядок. Згідно з ним, за перемогу змагаються атлети різних країн. Для того в цих країнах є масовий спорт, найкращі представники якого захищають честь держави на міжнародній арені. У Катарі такого спорту немає. Тамтешні федерації просто купують атлетів у всьому світі, надають їм громадянство і виставляють на міжнародні турніри. Погляньте: представники Катару є нині серед переможців і призерів чи не всіх літніх змагань. Коли так піде далі, Катар стане переможцем зимових Олімпійських ігор, скупивши гуртом найкращих лижників, ковзанярів, хокеїстів.

Скажете, що це абсурд, що так не може бути? А чи не абсурдом є проведення світового футбольного фіналу у листопаді-грудні, заради чого було зламано, здавалося, вічний календар європейських футбольних змагань? Хочеться, щоб це все минуло, як поганий сон, і повернулось у старі добрі часи. Та чи буде так? Для початку слід цей поганий сон пережити, визначивши на аренах, зведених серед пустелі, футбольного чемпіона світу.

Є лише одна добра новина. Збірна Катару на чемпіонський титул поки що не претендуватиме. Як і понад два десятки інших команд, які сприйма­ють як успіх сам факт потрапляння на Кубок світу. Не здивуюсь, якщо більшість із них не надто прагнутиме дістатися далі, ніж груповий турнір. Навіщо дарма пітніти на cпеці, коли кандидати на титул добре всім відомі? Тож у перші три тижні змагань особливо дивитися не буде на що. Хіба на те, як хтось із фаворитів не пройде групового турніру. Це цілком можливий варіант. Бо найкращі збірні світу укомплектовані з гравців провідних європейських чемпіонатів, перерваних на ходу заради поїздки до Катару.

Головними претендентами на футбольну корону вважають Францію, чинного чемпіона світу, та Бразилію, де мистецтво рекламувати власних футболістів досяг­ло нечуваного розмаху. Потенційно ці команди справді найсильніші. Але в них інша проблема занадто велика кількість гравців високого класу, серед яких купа примхливих зірок, які невідомо що і коли можуть утнути. Це дає шанси командам другого ешелону Іспанії, Німеччині, Англії, Бельгії, Португалії, Нідерландам. Вони за певних умов здатні поборотися за найвищий титул. Усе залежатиме від того, в якому стані їхні гравці прибудуть у Катар і наскільки сильною буде їхня мотивація.

Майже точно одну, а то й дві команди із названої вище вісімки фаворитів можуть залишити за бортом чвертьфіналу збірні-­сенсації, які є на кожному фінальному турнірі і чий успіх живе лише кілька тижнів до першої поразки. Згадайте команду Хорватії 2018 року. Вона практично не чинила спротиву Франції у фінальному матчі, оскільки й без цього перевиконала своє завдання.

Насмілюся передбачити, що чемпіона світу слід шукати серед команд, які не лише мають футболістів високого класу, прихильність фортуни й арбітрів, а ще й реальні амбіції стати першими. За цим критерієм коло претендентів звужується до звичних Бразилії, Аргентини, Німеччини, Англії, Франції та Іспанії. Була би ще Італія, якби не програла відбірного турніру. Щодо нових імен, то очікувати їхньої появи на світовому фіналі вже давно не варто. Усі хоч трохи здібні до чогось футболісти добре відомі, й кожен має свою ціну. І навряд чи вона зміниться після турніру в Катарі.

Очманілий від дурних мільярдів емір вирішив зруйнувати світовий спортивний порядок

Окрім очевидних викликів у вигляді екстремальних термінів турніру та місця його проведення, є ще один. Це війна в Україні, яка щомиті може перекинутись на інші держави. Поки що її фактор вплинув на фінальний турнір Кубка світу лише відсутністю на ньому команди країни-­агресора. А статися може все що завгодно. Занадто добре запам’яталася мені ­програмка на матч “Динамо” “Інгулець”, яку я підписав до друку ввечері 23 лютого цього року.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”