“Путін втрачає владу. Годинник цокає дедалі гучніше” – що пише про нас світова преса

Путін програє війну в Україні, хоча анексував окуповані території та лякає всіх ядерною зброєю. І Україна відвоювала Лиман у Донецькій області попри російську анексію. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

“Путін стоїть спиною до стіни, а годинник цокає дедалі гучніше”, CNN, США

Час для Володимира Путіна спливає, і він це знає. Але його пихатість залишилася. Оголосивши в п’ятницю про анексію українських територій, він заявив, що Луганська, Донецька, Запорізька й Херсонська області стануть частиною Росії назавжди. Він поспішає заявити про перемогу, закріпити жалюгідні завоювання і вимагати миру. Він закликав Україну негайно “припинити вогонь” і “сісти за стіл переговорів”. Хоча щосили приховує це, але програє війну в Україні.

Нещодавня жорстка кампанія Путіна щодо мобілізації 300 тис. солдатів не заповнить його втрат на полях битв найближчим часом, і має неприємні наслідки вдома. У результаті, він отримує небезпечний політичний рахунок.

За даними ЄС, Грузії та Казахстану, з моменту оголошення “часткової мобілізації” через їхні кордони втекло близько 220 тис. росіян. 40-кілометрові затори на кордоні з Грузією та довгі черги на в’їздах до Казахстану й Фінляндії свідчать про негативну реакцію і те, що Путін втрачає владу. Годинник для Путіна цокає дедалі гучніше.

Логічний варіант для Путіна оголосити про перемогу й піти на своїх умовах. Але для цього йому потрібні значні досягнення на землі

Логічний варіант для Путіна оголосити про перемогу й піти на своїх умовах. Але для цього йому потрібні значні досягнення на землі. Росія не може просто прийти туди, де була 24 лютого, і сказати: “Гаразд, наша місія виконана”. Має бути щось, що можна представити публіці як перемогу.

Цій логіці слідує Путін, проштампувавши фіктивні референдуми й оголосивши чотири області частиною Росії.

Він використав той самий сценарій, що під час анексії Криму 2014 року. І тепер, як і тоді, загрожує потенційними ядерними ударами, якщо Україна за підтримки західних союзників спробує повернути анексовані землі.

Західні лідери балансують на межі війни з Путіним. Минулої неділі радник з національної безпеки США Джейк Салліван заявив, що Вашингтон рішуче відреагує, якщо Росія застосує ядерну зброю проти України, і заявив про “катастрофічні наслідки” для РФ.

Президент США Джо Байден заявив, що дії Москви “не мають легітимності”, додавши, що Вашингтон продовжуватиме “завжди дотримуватися міжнародно визнаних кордонів України”. ЄС заявив, що “ніколи” не визнає “незаконної анексії”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “У Росії ухилення від мобілізації сягатиме катастрофічних масштабів” Кирило Михайлов

У тому, що робить Путін, мало нового, що робить його дії передбачуванішими і, отже, доступнішими для аналізу.

Курт Волкер, який був послом США в НАТО й спеціальним представником США в Україні, вважає, що Путін готується до миру.

Путін прагне розмахувати ядерною зброєю, загрожуючи Європі, а потім скаже добре, домовимося про мир

“Я думаю, він прагне розмахувати ядерною зброєю, робити всілякі загрози Європі, а потім говорити добре, домовимося про мир. І дозволь мені зберегти те, що я вже взяв”, каже Волкер.

Фіона Гілл консультувала трьох президентів США з питань національної безпеки щодо Росії. Вона вважає, що Путін намагається закінчити гру.

“Він відчуває гостру невідкладність, що втрачає імпульс, і тепер намагається вийти з війни так само, як вступив у неї. Він формулює умови для будь-яких переговорів”, каже вона.

Якщо ці аналізи правильні, вони значною мірою пояснюють таємницю, що сталося в понеділок на дні Балтійського моря.

І данські, і шведські сейсмологи зафіксували вибухи близько до морського дна. Перший близько 2:00, за місцевим часом, другий близько 19:00. Виявлено чотири витоки в російських трубопроводах “Північний потік-1” і “Північний потік-2”, кожен з яких на поверхні нагадує котел, що кипить.

Джерела в західній розвідці повідомили, що за кілька днів до цього представники європейської служби безпеки бачили в цьому районі російські військові кораблі. НАТО охарактеризувало шкоду як “навмисний, безрозсудний і безвідповідальний акт саботажу”.

Росія заперечує відповідальність і заявляє, що розпочала власне розслідування. Але колишній глава ЦРУ Джон Бреннан сказав, що Росія має досвід, щоб завдати такої шкоди.

Аналіз Бреннана полягає в тому, що Росія є найімовірнішим винуватцем саботажу, і що Путін намагається надіслати сигнал Європі: “Росія може виходити за межі України”.

“Північний потік-2” так і не ввели в експлуатацію, а “Північний потік-1” Путін зупинив, коли Європа прагнула запастися газом на зиму.

Ще одним чинником може бути наближення зими. Наполеону й Гітлеру не вдалося взяти Москву, бо шляхи постачання через Україну взимку були занадто довгими й важкими. Волкер каже, що те, що історично рятувало Росію, тепер тисне на Путіна: “Цього разу Росії доводиться забезпечувати лінії постачання, намагаючись зберегти сили в Україні. Цієї зими їм буде вкрай важко”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Путін нагородив військових, які були в Бучі. Дав сигнал, що злочини мають підтримку Кремля” Евген Чолій

Гілл каже, що “внаслідок того, що Україна набирає сили на полі бою, а Путін втрачає, то намагається пристосуватися до обставин й здобути переваги”.

Ніхто не знає, що насправді відбувається в голові Путіна. Є сумніви, що він готовий піти на компроміс заради миру, який виходить за межі його власних умов.

Путін, схоже, має намір дипломатично перевірити рішучість Заходу, намагаючись розділити західних союзників щодо умов миру

Зазнавши невдачі перед західною військовою єдністю, яка підтримує Україну, Путін, схоже, має намір дипломатично перевірити рішучість Заходу, намагаючись розділити західних союзників щодо умов миру.

Волкер очікує, що Путін спочатку запропонує Франції та Німеччині, “що нам потрібно покласти край цій війні, ми збираємося захищати наші території за будь-яку ціну, використовуючи будь-які необхідні кошти, і вам потрібно тиснути на українців, щоб вони здалися”.

Якщо це план Путіна, він може обернутися його найбільшим стратегічним прорахунком. Захід має мало інтересу, щоб він залишився при владі. Про це влітку прямо говорив міністр оборони США Ллойд Остін. І ще менше, щоб підвести Україну після всіх її страждань.

Путін знає, що він у глухому куті, але не усвідомлює, наскільки мало має місця, і це найбільше непокоїть чи зможе він реалізувати свої ядерні загрози? Війна в Україні вступила в нову фазу. Путін може виявитися припертим до стіни, але до кінця конфлікту може бути ще далеко.

“Українські війська полюють на деморалізованих російських солдатів у Лимані”, The New York Times, США

У неділю українські сили полювали на росіян, що відступали, у Лимані, який повернули після того, як деморалізовані російські війська тікали звідти з порожніми очима.

Через два дні після того, як Путін провів грандіозну церемонію для приєднання чотирьох українських областей до Росії, розгром у Лимані, стратегічному залізничному вузлі, вже посилив тиск на Кремль. Відступ Росії з Лимана, розташованого на березі річки, яка служила природним кордоном між російською та українською лініями фронту, відбувся після кількох тижнів запеклих боїв.

У надзвичайно відвертій статті, опублікованій у неділю, російська “Комсомольська правда” повідомила, що останні кілька днів окупації російські війська в Лимані страждали від дезертирства, поганого планування та затримки з прибуттям резервів.

“Ризик потрапити в оточення або ганебний відступ став занадто великий. І російське командування вирішило йти геть”, писав воєнний кореспондент, що подорожує з російськими військами, які тікають.

Відступ серйозний удар по російських силах, що може ще більше підірвати позиції Кремля на Донбасі

Відступ є серйозним ударом по російських силах, що може ще більше підірвати позиції Кремля на Донбасі.

Володимир Зеленський спробував дістати вигоду з відступу, заявивши, що вона показала, що спроба Москви незаконно анексувати частину України була “абсолютним фарсом” і “тепер на Донбасі буде український прапор”.

Спочатку українське командування розраховувало повернути Лиман швидко, майже повністю оточивши місто військами. Але російські військові надіслали підкріплення. У густих лісах і на берегах річки Сіверський Донець зав’язалися запеклі бої, оскільки Україна перерізала дороги, якими до міста перекидали війська й боєприпаси.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Війна на виснаження не завершиться остаточною воєнною перемогою” Ярослав Грицак

“У Лимані й навколо були значні сили”, сказав прес-секретар українських військ, що воюють на сході, полковник Сергій Череватий.

За його словами, російські солдати відступали хаотично, відриваючись від своїх частин і йдучи невеликими групами в навколишні ліси, і багато з них було вбито або взято в полон. За його словами, близько 20003000 російських солдатів були в Лимані, коли українські сили прибули на околицю міста у п’ятницю.

Коли українські солдати розосередилися Лиманом у пошуках росіян, у неділю було незрозуміло, скільки з них потрапило до рук українців.

З Лимана Україна може піти далі на схід, щоб витіснити російські війська з міст і сіл, які вони захопили влітку, хоча нижчі температури можуть сповільнити бойові дії, і очікується, що російські позиції посилять новопризваними військами.

Українські сили, якщо зайдуть надто далеко, можуть виявитися перенапруженими й нездатними захистити щойно відвойовану територію від російських контратак

Військові аналітики також попереджають, що українські сили, якщо зайдуть надто далеко, можуть виявитися перенапруженими й нездатними захистити щойно відвойовану територію від російських контратак.

Жодна з чотирьох незаконно анексованих областей не перебуває під повним контролем Росії. Успіхи України на сході й півдні залишають кремлівським силам дедалі менше можливостей для захоплення додаткових земель.

На півдні українські війська ведуть запеклий контрнаступ у районі Херсона. З іншого боку Дніпра російські війська, які намагаються просунутися на північ у Запорізькій області, упродовж кількох місяців утримувалися сильними українськими оборонними лініями.

У минулому огляді преси Gazeta.ua давала репортаж із Донбасу, де точаться інтенсивні бої за два ключові міста регіону Лиман і Бахмут. Передсмертні агонії Росії як імперії та путінського режиму, у яких Москва може піти на крайні кроки використовувати хімічну, біологічну чи ядерну зброю.