Пів року в підвалі і жодного вцілілого будинку: як живуть люди у Сіверську – репортаж із передової (Відео)

Сіверськ

Повномасштабна війна росії проти України

За більш ніж пів року великої війни Ольга з чотирма дітьми із Сіверська не виїжджала

Відтоді як армійці відігнали рашистів за Білогорівку у Сіверську стало тихіше. Як тихіше? У самому місті постійно чути артилерійські обстріли, але російські снаряди летять уже не по місту, а в околицях. Хоча в самому місті вже й розбивати нічого. Тут майже кожен будинок або пошкоджений, або знищений. А ще у сіверську нарешті з’явився зв’язок. І місцеві можуть подзвонити рідним і сказати, що живі.

Користуючись відносною тишею, Ольга з дітьми лагодить паркан. Жінка вирівнює іржаві цвяхи – бо інших в господарстві немає. Старший син Юрій прибиває дошки – щоб хоч якось закрити хату з вулиці. Приліт і не один тут був давно. Але досі через обстріли поремонтувати паркан змоги не було.

За більш ніж пів року великої війни Ольга з чотирма дітьми із Сіверська не виїжджала.

“А куди виїхати? Ну от куди? Ми тут уже перебудемо. Дай Боже, все налагодиться”, – сподівається Ольга.

Потужні обстріли, а вони тут не припинялися з лютого – переживала з дітьми в підвалі. Важких ворожих прильотів особливо боялася Оксана.

“Вона боїться, заспокійливе п’є”, – каже мати.

Маленький Артем, крім відносної тиші, найбільше тішиться тим, що у місті з’явився зв’язок – інтернет та мобільний. І він знову може навчатися онлайн.

“Вчимося звичайно, дистанційно. Коли є Інтернет, коли ні. Пишемо уроки, коли є інтернет. Хоч щось пописати. Так на відеозв’язок іноді виходимо. А так вчимося, щоб хоч якась освіта була”, – зауважує Артем.

Ця родина з двома дітьми теж всі пів року великої війни прожила у підвалі. Сподіваючись, що армійці виженуть з околиць Сіверська росіян. Що і трапилось днями. Вони знають – з новин по радіо – про оголошену в Росії мобілізацію. Та нові рашистські сили, які можуть серед іншого кинути і на Донеччину.

“Я сподіваюсь, що наша Україна не допустить цього”, – надіється Лілія.

“Проживемо, нічого. Все буде добре, чого ви переживаєте?”, – запитує Сергій.

Сергій повертається зі щоденного обходу – стереже сусідські хати, які покинули власники. І його хата, і сусідні, які охороняє, побиті ворожими снарядами

“Дивись – ти хоч одну бачиш хату, яка не постраждала? Всі, проїдь по вулиці, глянь – всі хати постраждали. Дахи всі постраждали!, – показує чоловік.

Крім хат, односельці залишили чоловіку корову. Є кури, гуси, качки. А відтак – м’ясо, яйця, молоко. Жити можна – підсумовує чоловік.

“Стріляють – в підвал, не стріляють – вийшли. Перезимуємо, я думаю, все буде добре. Ми оптимісти. – Тримайтеся. – Ви бережіть себе. І ви, ви ж теж їздите. Вам всім страшно. Не боїться тільки дурак і покойнік. Який би не був герой, всі бояться”, – переконує Сергій.

“Мої ви хороші! Живі-здорові! Як я переживала за вас. – А як ми переживали! – Як ви мої золоті? – Як ви? – Та нічого, нормально. – Тихіше стало? – Тихіше, тихіше”, – тітка Галина тепло обіймає журналістів “5 каналу” як рідних – радіє, що живі.

З нею вони познайомилися у важкі для Сіверська години – коли обстріли тут не припинялися, здавалося б, ні на хвилину. І родині майже весь час доводилося проводити у підвалі. Нині – зважаючи на те, що захисники відкинули росіян від Сіверська – жінка думає перебратися у хату.

“Ой, я вже не можу в тому погребі, у мене така клаустрофобія в підвалі. Я захожу і починаю задихаюсь. Хоча там 17 градусів тепла. Але пів року в підвалі. Це ж жах”, – бідкається жінка.

Вона настільки зраділа контрнаступу армійців, що, зізнається, ожила.

“Настрій піднявся, почала сушняк рвати. Наші ж трошки молодці – перемагають, і вже почався настрій другий. А то не хотілось нічого, нічого. Думаю – хай все стоїть. А тепер уже хочеться щось робить”, – радіє Галина.

І її геть не лякають новини з росії про мобілізацію. Українська армія, переконана, все одно переможе. Скільки б рашистів сюди не прийшло.

“Наші все одно візьмуть верх. – Переможуть? – Да, і так хочеться, так хочеться, до такої міри, що вити хочеться, думаєш, господи!”, – наголошує пані Галина.

А поки остаточної перемоги немає, і Галина, і Ольга та Ліля з дітьми змушені щодня жити під звуки ворожої артилерії. І щодня знаходити на вулицях та в будинках нові і нові прильоти. Одні страшніші інших.

Вирва від прильоту величиною у два моїх зрости. Не можна сказати, що я найнижча дівчинка, але ось власне такі снаряди, точніше, ракети прилітають у Сіверськ.

З Донецької області, Ольга Калиновська, Сергій Клименко, Сергій Малін, “5 канал”.

Нагадаємо, Українські захисники відбили наступ окупантів близько восьми міст, селищ та сіл, звітує Генштаб. А на Луганщині поранений командир 144-ї мотострілецької дивізії 20-ї загальновійськової армії генерал-майор зс московії Олег Цоков. Усе завдяки влучним ударам ЗСУ біля Сватового.

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на “5 канал” у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.