Українці жартують на могилах рідних
Треба жити на повну. Тут і зараз. Така думка мене не полишала й коли працював на цвинтарі, й зараз на війні, каже письменник 45-річний Павло Белянський. Служить у Збройних силах України. За його книжкою зняли трагікомедію “Я працюю на цвинтарі”. З 15 вересня йде в прокаті.
Колишній архітектор 35-річний Олександр утік від життя і знайшов роботу на цвинтарі. Працює менеджером фірми, що займається встановленням надгробків. Сподівається, там його не турбуватимуть. Але щодня приходять клієнти, кожен з яких переживає горе, за сюжетом.
Є історія, яка, на жаль, не потрапила в сценарій, продовжує Белянський. У книжці називалася про Тюлю і Фуфочку. Про двох літніх жінок, які, попри вік, наповнені. Прийшли замовляти пам’ятник подрузі, яка померла. Хотіли, щоби там була фотографія акторки Людмили Гурченко. Прототипки героїнь справді зверталися до мене з таким проханням. Я казав: “Як Гурченко?” Дружно відповідали: “А вона могла би нею бути! Робіть!” Є цвинтар у Києві, на якому стоїть такий пам’ятник. Тож витівка вдалася. Гурченко на той час вже померла. Але якщо хтось побачить ймовірно подумає: “Вау, вона в Києві “лежить”. Щоправда, з іншим ім’ям і датами життя. Гадаю, вони там не посваряться.
Картину знімали на трьох столичних цвинтарях Байковому, Лісовому та Берковецькому.
Люди в найскладніших ситуаціях усе одно жартують, каже режисер Олексій Тараненко, 46 років. Неможливо жити постійно в напрузі, в страху смерті. Люди гуморять, намагаються відволіктися, попри те, що їм важко.
З початком повномасштабного вторгнення здалося, що війна якось обнулила фільм. Теперішня реальність набагато важливіша, аніж те, над чим ми працювали в картині. Але реакція публіки на кінофестивалі в Чернівцях показала, що фільм насправді актуальний. В час, коли багато людей загинули, смерть зараз зовсім поруч із кожним із нас. Власне, картина не про смерть як таку, а про те, як жити після того, коли ти втратив рідного. Фільм, якщо коротко про прийняття втрати.
Уся картина побудована на дивакуватості окремих персонажів і специфіці роботи на кладовищі, каже кінокритик 39-річний Денис Буданов. Стрижень сюжету прекрасний Віталій Салій у головній ролі. Завдяки йому кіно не розпадається на шматки. Але у “Крутах 1918” і “Забороненому” актор був яскравіший.
На другому плані чимало зірок нашого кіно й телебачення, які погано чи посередньо грають. Деякі просто театр на дошках. Наприклад, Римма Зюбіна із кривлянням на зразок “Маски-шоу”, тільки не смішно.
Це чорна комедія. Найбільший гріх для жанру коли не смішно. За всю стрічку помітив один гарний жарт. Герой тікає від бандитів по кладовищу, падає і бачить надгробок із написом “ось і все”.
Те, чого побоювалися в кінотусовці трапилося. Зйомки художнього фільму “Буча” стартують за кілька місяців. Ще всі тіла не ідентифікували, а ми вже знімаємо. Але не це найгірше. Фільмують це режисер Станіслав Тіунов і продюсер Олександр Щур, які раніше подарували нам комедії “Побачення у Вегасі” та “Продюсер”. Останню критикував навіть сам виконавець головної ролі Олексій Дурнєв. І ось ці панове чомусь вирішили взятися за таку неймовірно складну та делікатну тему. При тому, що майже у всіх режисерів нині стоїть на неї заборона
Олена Чиченіна, 35 років, кінооглядачка.
Трейлер драми “Буча” презентували 13 вересня у столичному кінотеатрі “Оскар”. Головний герой, правозахисник 38-річний Костянтин Гудаускас громадянин Казахстану, який отримав політичний притулок в Україні та проживав у Бучі. Під час повномасштабного російського вторгнення врятував 203 жителів Київщини. Завдяки казахському паспорту волонтер проїжджав в окуповані населені пункти та вивозив звідти людей, видаючи їх за рідню чи вигадуючи нові історії для загарбників. Знімати фільм планують узимку коштом іноземних інвесторів і меценатів
60 хвилин присипаний землею пролежав актор Віктор Жданов на зйомках трагікомедії “Я працюю на цвинтарі”.
Прикрили невеликим шаром 2030 сантиметрів, розповідає режисер Олексій Тараненко. Але це достатньо велика вага для людини. Важко не дихати, коли в тебе на грудях кілька десятків кілограмів. Акторка Галина Корнєєва відкопувала Жданова вручну. Це було нелегко фізично й морально. Бо коли людину живцем закопують, земля починає закривати обличчя це все виглядає досить страшно. Знімальна група була вся напружена, але актор справився.
“Газету по-українськи” можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”
