“Буйвола” врятував крик побратима

Під час оборони Маріуполя на Донеччині 20-річний український військовий на позивний “Буйвол” із напарником потрапили під мінометний обстріл. Осколки перебили ноги.

 Напарник заповз у підвал, мене потягнути не міг, розповідає оборонець Маріуполя. Кричав: “Буйвол”, повзи, ти маєш жити”. Кров витікала з носа, рота. Подумав, що мені кінець. Не боровся за життя. Але напарник усе діставав. Нам перебило гланди, а він все кричав і кричав противним голосом. Поряд горіла машина, випікала мені правий бік. Я вирішив, що краще заповзу в підвал і помру там.

Воїна евакуювали на металургійний комбінат імені Ілліча. Там надавали допомогу військові лікарі.

 На той момент у них ще були знеболювальні, продовжує “Буйвол”. Ногу ампутували під наркозом.

Після операції воїна перевели на “Азовсталь”. Коли завод оточили окупанти, поранених звідти вивозили гвинтокрилами. Під час чергової подібної евакуації чоловіка ледь не забули.

 Усіх завантажили, стартують, а я лежу, говорить “Буйвол”. Через гучний звук гвинтокрила мене ніхто не чув. Подумав, що жити таки не судилося. Але раптом хтось кричить, що забули ще бійця. Мене забрали.

“Буйвол” проходить реабілітацію в Києві, вчиться ходити на протезі.

“Газету по-українськи” можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”