6 серпня вшановують синів князя. Їх убили у боротьбі за владу

6 серпня християни восточного обряду вшановують пам’ять давньоруських святих – братів Бориса і Гліба, молодших синів великого князя Володимира Святославовича, який хрестив Київську Русь.

Борис і Гліб були дітьми від церковного шлюбу. За одними даними їх матір була болгаркою, однак чимало істориків сходяться на думці. що це була візантійська принцеса Анна – сестра імператора Василія II Болгаробійця, з якою князь Володимир одружився наприкінці 980-х років.

В хрещенні Борис і Гліб отримали, відповідно, імена Роман і Давид.

Саме візантійським походженням братів вчені пояснюють особливе ставлення до них їхнього батька. Який мав, окрім них, від шести своїх дружин ще 13 синів та 10 дочок.

1013-го батько поставив Гліба князем муромським. Його старший брат князь Святополк був одружений з донькою польського князя Болеслава І Хороброго. Під час походу польського війська на Русь у 1013 р. Святополк підтримав свого тестя. Через це Володимир усунув його з княжого престолу в Турові. Навіть посадив на деякий час до в’язниці у Вишгороді біля Києва.

Напередодні своєї смерті Володимир запросив Бориса з Ростова, доручив йому організацію військ. щоб боронити Київ проти печенігів. Є версія, що Володимир хотів зробити Бориса своїм спадкоємцем на київському столі.

Коли батько раптово помер, не лишивши наступника, його старші сини вирішили загарбати престол і позбавитися конкурентів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Київський князь убив братів і посів престол

Невдовзі після смерті Володимира його син Борис загинув на річці Альта від рук варягів, яких наслав на нього брат Святополк Ярополчич. Через деякий час убивці за розпорядженням Святополка позбавляють життя і муромського князя Гліба та древлянського князя Святослава.

Месником за братовбивство виступив новгородський князь, старший син Володимира Великого – Ярослав Мудрий. Під час війни з яким Святополк загинув.

За іншою версією подій, викладеною зокрема в німецькій хроніці Тітмара Мерзебурзького та скандинавській “Сазі про Еймунда”, варягів на молодших братів наслав саме Ярослав Мудрий. А Святополк у той час ще перебував у в’язниці у Вишгороді.

Події 10151017 стали підставою для виникнення пошанування Бориса і Гліба Серед істориків існує дві версії його виникнення. Одна група дослідників вважає, що канонізація братів відбулася ще за життя князя Ярослава Мудрого – між 1020-м та 1050 роками. Інші схиляється до думки, що ця подія сталася вже при синах князя – у 1072-му.

Грецька церква знала дуже мало святих мирян. Найбільше шанувалися як святі преподобні аскети-подвижники та святителі, а поодиноких мирян канонізували як мучеників за віру.

Але руські брати-князі “не вписувалися” до цього типу святості. Адже їхня мученицька смерть була пов`язана не з гоніннями за віру, а з боротьбою за владу.

Та хвиля народного вшанування Бориса та Гліба виявилась такою могутньою, що, попри сумніви та спротив представників візантійської церкви, канонізація братів-мучеників сталася доволі скоро. Вшанування Бориса та Гліба скоро вийшло за межі Київської Русі. Наприкінці XI століття культ святих поширився і Візантії. В Константинопольському храмі Софії встановлюють ікону Бориса та Гліба. В Іспагасі ставлять присвячену їм церкву.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 6 серпня день ангела святкують власники 10 імен. Привітайте знайомих віршами

Пошанування князів Бориса і Гліба – це пошанування захисників Русі. Рюриковичі вбачали у них своїх заступників і молитвеників. У літописах є згадки про чудеса зцілення, що відбувалися біля їхньої труни. Також згадують про перемоги, здобуті їх ім’ям і допомогою – перемога Рюрика Ростиславича над Кончаком, Олександра Невського над тевтонцями. До гробу святих здійснювали паломництво князі – галицький князь Володимир Володимирович, суздальський князь Святослав Всеволодович, тощо.

У фольклорній традиції святі Борис та Гліб шануються, перш за все, як заступники хліборобської праці, оскільки православна церква відзначає дні пам’яті братів декілька разів, і всі приходяться на сезон сільськогосподарських робіт.

6 серпня також молитовно вшановують пам’ять мучениці Христини Тірської, що жила в III столітті; святого Афінагора Афінянина, візантійського ранньохристиянського апологета; мученика Капитона, преподобного Іларіона Твавелі; преподобного Полікарпа, архімандрита Печерського; мученика Афанасія Ікійского; мученика Феофіла Закінфского; мученика Гермогена, святителя Георгія (Кониського), архіепіскопп Могильовського.

Також поминають закатованих радянською владою в різні роки православних священиків диякона Алфея (Корбанского), ієрея Миколая (Понгільского), а також священносповідника ієрея Іоанна (Калініна), що мирно спочив у 1950 році.