“Ми всі цього року станемо біднішими”

Наша економіка нагадує літеру V різке падіння й таке ж стрімке відновлення після завершення бойових дій, каже інвестиційний банкір Сергій Фурса

За два тижні повномасштабного вторгнення Росії наша країна втратила половину ВВП, близько половини підприємств зупинилося, економічні втрати сягнули 100 мільярдів доларів. Нині спад до аналогічного місяця минулого року сповільнився до 3540 відсотків. Як оцінюєте теперішній стан економіки?

80 відсотків експорту йшло через порти

 Усе погано. Думаю, всі розуміють, що війна це шалений стрес для фінансів. Ми всі цього року станемо біднішими принаймні ті, хто виживе. Імовірність, що люди втратять роботу, також висока. Проте тепер ситуація набагато краща, ніж видавалася на початку березня. Бачимо стрімке відновлення економіки в межах, у яких дають таку можливість бойові дії. Бо йде війна на певній території, ризики, міграція, люди бояться. Порти заблоковані, що стримує український експорт промисловість та аграрний сектор. Цього року очікуємо падіння на рівні 30 відсотків. Це знов-таки набагато краще, ніж здавалося на початку війни, коли був сильний шок і навіть у Львові нічого не працювало все було зачинене, всі боялися.

Це найбільше падіння в нашій новітній історії. Я не враховую 1990-х, бо там була інша ситуація. Проте війна де-факто нічого не змінює в економіці та соціальній сфері. Це означає, що маємо можливість швидко відновитися, щойно вона закінчиться. Плюс маємо підтримку Заходу й перспективу євроінтеграції. Це суттєво посилюватиме привабливість України для інвесторів, плюс Захід виділятиме гроші на відновлення країни.

Загалом економіка в жахливому стані, але це не означає, що падіння є незворотним. Ситуація, швидше, нагадує літеру V різке падіння й таке ж різке відновлення після завершення бойових дій.

Світовий банк прогнозує зниження економіки України цього року на 45 відсотків, Нацбанк чекає, що спад буде меншим за 30 процентів. Чого чекати українцям?

 Переважно буде безробіття й падіння доходів. Більшість людей, що працювала та зберегла робоче місце, втратила заробіток зарплати знижені й у гривні, й у доларах. Але саме безробіття й падіння доходів не дають змоги розкручуватися інфляції, бо просто немає попиту. Інфляція в Україні висока близько 18 відсот­ків. До кінця року очікується 2025. Але вона не дуже відрізняється від інфляції в найближчих країнах Східної Європи, де 1520 відсотків нікого не дивують. Наша інфляція поки що має обмежений характер, переважно є імпортованою і не так сильно б’є, поки зберігається курсова стабільність. Рівень життя падатиме не через зростання цін, хоча це також матиме вплив, а через падіння доходів.

Від чого найбільше страждає наша економіка порушених ланцюжків постачання, логістики?

 Причини називаються одним словом війна. Можна розписувати другорядні, але війна першочергова: вона шокує та руйнує. Комусь розбомбили частину виробництва, комусь порушили логістику. Інвестори злякалися, ніхто не вкладає. Гроші тікають з України.

Під окупацією опинилися південні області, що мали велике значення в експорті продуктів.

 Болісніше блокування українських портів. Цього року засіяли 80 відсотків площ порівняно з минулим. Тому не можна говорити, що українське аграрне виробництво трагічно занепало, бо чотири п’ятих сільськогосподарських земель перебувають під контролем України. Навіть більше, бо деякі регіони розташовані поблизу лінії фронту і там ніхто не займається сільським господарством. Те, що виросло торік і цьогоріч, переважно експортували.

80 відсотків експорту йшло через порти як продукції сільського господарства, так і металургії. Коли порти заблоковані, це б’є набагато сильніше. Якщо брати прогнози падіння ВВП на 30 процентів, то третину того, чого ми недоотримаємо, становлять заблоковані порти. Якщо розблокуємо, отримаємо підвищення ВВП на 10 відсотків.

Чи є альтернативні шляхи експорту української продукції?

 Ні. Можна збільшити пропускну спроможність західного кордону, напружитись і більше вивозити дорогами й залізницею, але це буде крапля в морі, що аж ніяк не компенсує.

Які бізнеси постраждали найбільше?

 Наприклад, завод “Азовсталь” фізично зруйнований. Недоречно говорити, який бізнес постраждав більше, а який менше, війна б’є по всіх.

Дефіцит загального фонду державного бюджету України у червні зріс порівняно з травнем майже на 20 відсотків, до 134,9 мільярдів гривень, повідомило Міністерство фінансів. Західна допомога не компенсує?

 Нині дефіцит бюджету становить близько 5 мільярдів доларів на місяць. Є ідея, що його мають повністю перекривати західні партнери. На жаль, вони не фінансують нас у такому обсязі. У червні ми отримали 3 мільярди доларів це ­найбільша сума від початку війни. Лишаються ще півтора мільярда, які має додруковувати Національний банк України. Проблема також у тому, що є бюрократичні перепони з боку Європейського Союзу і Сполучених Штатів. Деякі процеси тривають довго.

Людство стоїть на порозі глобальної економічної кризи

Ще один момент це фінансування має йти винятково на гуманітарні потреби. У законодавстві західних країн прописано, що вони не можуть підтримувати армію. Для прикладу, тільки бюджет на оборону в червні більший за всі місячні доходи бюджету. Неможливо перекрити дірку коштами західних партнерів. Бо є навіть нестача армійського бюджету відносно доходів всієї скарбниці. Тому частину грошей так чи інакше надрукує НБУ.

Через війну підскочили ціни. Що має робити держава? Регулювати?

 Результат регулювання зникнення товару. Побачили це на прикладі бензину. Державне втручання додалося до російських ракет і ми отримали шалений дефіцит. Якщо хочемо собі нашкодити, можемо запроваджувати регулювання. Це матиме тільки шкідливий ефект. Поки що немає супердраматичного зростання цін.

Обмеження попиту українців не дає цінам зростати. Це природно.

Підвищення вартості та інфляція цього року мають переважно неукраїнську природу. Держава тут нічого зробити не може. Функція влади не посилювати інфляції. Це робить тепер Нацбанк, фіксуючи обмінні курси. Держава не має заграватися з друкарським верстатом, бо побачимо більшу інфляцію, ніж маємо.

Це не той рік, коли країна може собі до­зволити збільшувати соціальні стандарти, тому компенсувати зростання цін неможливо. Маємо прийняти, що всі збідніємо. Можливо, держава повинна більше допомагати найбіднішим опікуватися пенсіонерами, вводити додаткові виплати для них. Не думаю, що потрібне повторення того, що сталося з бензином.

Які закони треба ухвалити для стабілізації української економіки?

 Можна прийняти закон, що сила тяжіння не діє, але її це не зупинить. Чим швидше закінчиться війна тим краще. Тому зусилля держави мають бути спрямовані в цей бік.

Які ваші прогнози на наступний рік?

 Якщо війна закінчиться 2022-го, то наступного року на економіку очікує швидке відновлення. Відбудеться зростання оптимізму. Плюс будуть західні інвестиції в рамках “плану Маршалла” з відновлення. Якщо війна продовжиться триватиме стагнація. Можливе незначне зростання, якщо адаптуємося до поточних втрат.

Росія деградуватиме, але поступово

Є багато сценаріїв: відкриті порти невідкриті. Це повністю змінює картину економічного ландшафту. Тому прорахувати тепер, що буде далі, не можемо. Варто лише говорити, що, тільки-но закінчаться бойові дії, почнеться етап відновлення швидкими темпами. Але коли це станеться, ніхто не знає. Немає такого експерта, який може це сказати.

Заступник голови Національного банку України Ярослав Матузка назвав історичним досягненням те, що українська банківська система повноцінно працює попри війну.

 Перші місяці це справді здавалося дивом. Валютний курс залишався стабільним, як і сірий та чорний кешеві ринки. Нацбанк виконав чудову роботу, ми побачили результати реформ 20152017 років. Робота Гонтаревої продемонструвала, що банківська система витримала навіть цю війну.

НБУ готувався, у нього був план Б, який застосували одразу. Це спрацювало. Підготовка базувалася на зміненій і очищеній банківській системі, на тому, що в нас був гнучкий обмінний курс нефіксований, ринковий. Були великі резерви. Банки виявилися у своїй найкращій формі за всю довоєнну історію. Якщо нам треба пробігти крос на 10 кілометрів, то одна річ, коли ми тренувалися, а інша коли бухали. Перед 2014-м пиячили. Після, засвоївши уроки, почали займатися спортом.

Які найбільші проблеми банківської системи? Це питання ліквідності, забезпечення депозитів, відсоткові ставки?

 Негаразди банківської системи пов’язані винятково з війною. В нас тепер достатня ліквідність. Підвищення ставки було обґрунтованим рішенням у поточних умовах. Депозити також у нормі, люди несуть гроші в банки. Не можна сказати, що з початком війни відбувся кардинальний відтік фінансів із банківської системи. Звісно, війна впливатиме на позичальників, які ставатимуть неплатоспроможними. І це позначатиметься на тому, що банківська система зазнаватиме збитків у майбутньому. Доведеться списувати багато кредитів. Це позначатиметься на достатності капіталу. Але це довгострокова історія. Нині критичних проблем немає. За рік-два все вилізе, бо треба буде щось робити з кредитами, яких не повернуть.

Ви казали, що буде важка зима. Як людям підготуватися?

 Найперше морально. Треба розуміти, що цього року в усій Європі буде важка зима. Є загроза рецесії через зростання ціни на газ. Він буде або дуже дорогий, або відсутній взагалі. В України та сама проблема Нафтогазу треба знайти 510 мільярдів доларів, щоб закачати блакитне паливо у сховища. А взяти їх нема де. Плюс дефіцит газу в Європі. Тому в будинках буде холодніше. Можливо, доведеться на певний час зупиняти деякі підприємства на зиму.

Днями відбувся дефолт Росії за зовнішніми зобов’язаннями не змогла розплатитися з боргами. Захід готує сьомий пакет санкцій. Можливе ембарго на імпорт золота з РФ. Який запас міцності ще має економіка Росії?

 Варто усвідомити, що РФ поки що не розвалюється. Змогла уникнути макроекономічного шоку від газових санкцій, вони не спровокували фінансової паніки. На жаль, у них розумна голова Центрального банку Ельвіра Набіулліна і сильна команда змогли цьому запобігти. Вони перейшли від сценарію, коли жабу кидають в окріп і вона одразу вистрибує, до того, коли її поступово варять. Росія отримала повзучу стагнацію. Крок за кроком деградуватиме. Але дуже поступово.

Росіяни вже відчувають наслідки. Питання, чи стане це критичним. Тепер у їхній економіці відбувається структурна транс­формація, бо вичерпується можливість жити на запасах.

Критично важливо налагодити еміграційні процеси

Ключові санкції це ізоляція РФ. Вона не зможе нічого імпортувати. Через це багато підприємств змушене буде зупинитися. Коли це почнеться, люди втрачатимуть роботу. Хоча їх не звільняють, а зменшують кількість робочих днів. Таке собі приховане безробіття у вас падають доходи, але робота залишається. Це повільне сповзання в болото і стримування від будь-якого розвитку, бо неможливо прогресувати в ізоляції. Усі розмови про імпортозаміщення на користь бідних, бо в сучасному світі це не працює. Тим більше, коли всередині країни діє шалений репресивний апарат, що обмежує будь-яку підприємницьку активність.

Росія деградуватиме, але поступово. Критично важлива ситуація з нафтою. 70 відсотків доходів бюджету РФ від нафти й газу. Нині росіяни виграють, бо внаслідок війни зросли ціни на чорне золото. Для Заходу критичним є обмеження російських доходів. Це втілюється через ембарго. Але Москва може продавати свою нафту Індії, Китаю. Тепер у Європі пропонують встановити спеціальний податок на російську нафту. Але це важко імплементувати, бо фактично це встановлення для всього світу рівня цін. Людство стоїть на порозі глобальної економічної кризи. Якщо вона станеться, спровокує падіння цін на нафту. Американські аналітики прогнозують піке від 100 до 65 доларів за барель. Росіяни продають із дисконтом, тому для них вартість буде 3040 доларів, що серйозно вдарить по їхньому бюджету. Санкції призводять до деградації російської економіки. Нафтовий шок міг би це значно прискорити. Станеться він чи ні, поки що відкрите питання.

Які головні тенденції світової економіки? Які втрати й нові можливості мають найбільші гравці?

 Ключове питання: чи буде рецесія? Більшість схиляється до думки, що уникнути її, принаймні в Європі, неможливо. Економічна модель Німеччини була така: беремо дешеві енергоносії в Росії, робимо з них якісні товари і продаємо в Китай. Нині вона перестала працювати з обох боків. Москва вже не продає дешевої енергії, газ подорожчав. Вона вже не є надійним постачальником. З іншого боку, Китай уже не так активно купує німецькі товари. Ця модель збоїть, тому, швидше за все, на Європу чекають проблеми. Базуються на високій інфляції.

Світ за останні 10 років звик жити в умовах, коли гроші дешеві і їх скільки завгодно. Бізнес-моделі багатьох підприємств побудовані на тому, що купюри нічого не варті. Це своєю чергою спричинило шалену їх неефективність. Вона може спровокувати рецесію.

За рахунок чого відновлюватимемо економіку після перемоги?

 Західні партнери готові до цього. Озвучені ними плани передбачають сотні мільярдів доларів інвестицій в українську економіку, переважно на відбудову чи побудову інфраструктури. Це шалені вливання. Для нас найбільшою проблемою буде перетравити їх. Вони почнуться, щойно завершиться війна. Важливо розуміти, що відновлення України відбуватиметься в обмін на реформи в рамках європейської інтеграції. Вона є значним важелем інвестиційної привабливості держави. Тому Захід інвестуватиме гроші відповідно до проведення реформ. І тут уже все залежить від України що швидше будуть зміни, то більше грошей отримаємо, то швидше зростатимуть наша економіка, зарплати й пенсії.

Найбільшою проблемою після війни буде міграція. Брак робочої сили ще до війни був відчутним. Кілька мільйонів людей так чи так виїде з України брак посилиться. Постане питання де брати робочі руки? Критично важливо налагодити еміграційні процеси. Якщо хтось поїхав у Європу, то навряд повернеться. Треба залучати мігрантів з інших країн. Рік тому 50 тисяч білоруських айтішників переїхали в Україну. Нам будуть потрібні мільйони робочих рук, і вони, швидше за все, прийдуть з Азії. Маємо бути до цього готові визначити, кого залучати, скільки і як саме.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”