Стало відомо, у якому стані Золоті ворота та скільки коштуватиме ремонт

Одна з найпопулярніших туристичних принад столиці Золоті ворота потребує проведення серйозного ремонту. З часу останнього відновлення пройшло 15 років і деревина зазнала сильних пошкоджень. В час нападу країни-агресорки Росії це особливо небезпечно, адже Золоті ворота можуть легко зайнятись і згоріти. Про це написали на сторінці Національного заповідника “Софія Київська”.

Про те, які ремонтні роботи потрібно проводити, скільки вони коштуватимуть та чим унікальні Золоті ворота розповість Gazeta.ua.

“За 15 років, що минули від останніх реставраційних робіт, дерев’яні конструкції, які обрамляють залишки автентичних Золотих воріт ХI століття, втратили вогнестійкі властивості і привабливий естетичний вигляд. Під впливом атмосферних явищ і урбанізованого середовища відбулася корозія деревини, вона стала легкозаймистою, що в умовах нинішньої повномасштабної війни створює додаткові ризики для цієї унікальної пам’ятки”, пояснили в Софії Київській.

Зараз музей збирає кошти на відновлення Золотих воріт. Зокрема, деревину планують обробити спеціальною речовиною, яка зробить її менш вразливою.

“Реставрація передбачає, зокрема, очищення брусу від нашарувань бруду та пилу, смоли, висолів, старих лакофарбових покриттів, ремонт поверхні брусу, ґрунтування деревини та її оброблення спеціальними захисними розчинами. За дорученням генерального директора Національного заповідника “Софія Київська” Нелі Куковальської проєкт реставрації вже розроблено”, повідомили в заповіднику.

Зараз відкрили збір коштів на відновлення пам’ятки за ініціативою Національного заповідника “Софія Київська” та волонтерського об’єднання People and Tails / “Люди та хвостики”. Загалом для реставрації необхідно 1,1 мільйона гривень. Гроші планується зібрати протягом трьох місяців. На сьогодні вже надійшло близько 40 тис. грн.

Факти про унікальну пам’ятку

– Золоті ворота належать до найдавніших споруд Східної Європи. Пам’ятку згадують у літописі 1037 року, де йдеться про будівничу діяльність князя Ярослава Мудрого: “Заложив Ярослав город великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву святої Софії, Премудрості Божої, митрополію, а потім церкву на Золотих воротах, кам’яну, Благовіщення святої Богородиці” (цитата за публікацією Національного заповідника “Софія Київська”. – Gazeta.ua). Також у літописі згадують монастир святого Георгія Побідоносця і монастир святої Орини.

– Науковці стверджують, що будівництво київських укріплень із Золотими воротами розпочалось раніше. Їх заклав ще Володимир Великий, а його син – Ярослав Мудрий – завершив будівництво. Це довела докторка історичних наук Надія Нікітенко.

“Якщо Володимир побудував Золоті ворота, то Ярослав звів на них церкву Благовіщення, освячену в 1022 р. Тож до цього часу територія Верхнього Києва була розширена й оточена новими грандіозними оборонними валами”, повідомили в Софії Київській.

У ХІ столітті довжина валів “міста Ярослава” становила 3,5 км. Вали прикривали територію Верхнього Києва “міста Володимира” і “міста Ярослава”, охоплюючи площу в 80 га.

– Всього у літописі згадують троє воріт: Золоті, Лядські й Жидівські (Львівські Gazeta.ua). Але лише Золоті ворота були кам’яними. На той час являли бойову вежу із проїздом, яку вінчала надбрамна церква Благовіщення. Через Золоті ворота, згідно з середньовічною символі­кою, до Києва мали надходити “благі вісті”.

“Ця споруда була найпотужнішою ланкою в системі укріплень стародавнього міста і головним парадним в’їздом до Києва. Саме цими воротами в’їжджали посли з Візантії та інших держав Європи й Сходу, які намагалися встановити дружні зв’язки з Руссю. Під цими склепіннями входили до міста учасники воєнних походів зі славою й здобиччю. Мабуть, через Золоті ворота урочисто в’їжджало посольство французького короля Генріха I Капетінга сватати дочку Ярослава Мудрого Анну”, наголошують у заповіднику.

– Головні ворота в Києві названі Золотими за аналогією з головними міськими воротами Царгорода.

– Золоті ворота були сакральним гарантом неприступності міста. Про них знали за межами Давньорусь­кої держави. Відомий польський переказ ХІІ ст. про меч-“щербець”, записаний у польській хроніці Аноніма Галла, розповідає про Золоті ворота в Києві. Згідно оповіді, в 1018 р. польський король Болеслав І Хоробрий при в’їзді до Києва вдарив мечем об Золоті ворота на знак захоплення міста. Від удару меч вищербився, так отримав свою назву (“Щербець” коронаційний меч польських коро­лів, який зберігався в першій столиці Польщі Гнєзно і був одним із символів Польського королівства – Gazeta.ua). До такого ж символічного жесту погрожував вдатися і половецький хан Севенч у 1151 році під час нападу на Київ разом з Юрієм Долгоруким. Тоді військо Долгорукого, зазнавши втрат, змушене було відступити до Білгорода.

– Після 1240 року згадки про Золоті ворота надовго зникають із писемних дже­рел. В якому стані перебувала брама після монгольської навали і захоплення Києва Батиєм – невідомо. Повідомлення про неї знову з’являються в офі­ційних документах і записах мандрівників наприкінці ХV ст. Там фігурувала як головний в’їзд до міста. У брамі була міська сторожа і збиралося мито з купців. З писемних джерел ХVI ХVII ст. відомо, що вже тоді Золоті ворота були напів­зруйнованими. Тодішній вигляд пам’ятки зберігся на малюнках голландського художника Абрагама ван Вестерфельда. Він перебував у Києві в 1651 році разом з польсько-литовськими військами князя Януша Радзивілла. На зображеннях поруйнована споруда, яка зберегла окремі арки, склепіння проїзду й рештки надбрамного храму.

– У середині ХVII ст. Золоті ворота знову стали частиною оборонної конструкції. Перед воротами збудували земляні бастіони. До середини ХVIII ст. ворота входили до системи Старокиївської фортеці. Тут перебувала гарнізонна варта. У 1648 році кияни вітали біля Золотих воріт Богдана Хмельницького з військом після перемоги над поляками під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями.

– У середині XVIII ст. Золоті ворота засипали землею. У такий спосіб сподівалися зберегти від остаточного руйнування залишки пам’ятки. Після обстеження воріт у 1750 році інженер-підполковник Данило Дебоскет дійшов висновку, що вони не підлягають ремонту. Поруч звели нові однойменні ворота, які проіснували до 1799 року. Руїни Золотих воріт знаходилися під землею до 30-х років XIX ст.

– Розкопки Золотих воріт у 1832 році стали одними з перших у Києві. Проводилися “складчиною з любителів священних старожитностей”. У 1832 році цар Микола І, оглядаючи відкриті руїни воріт, зауважив, що “пам’ятник вартий збереження”. Починаючи з 1833 року на розкопки почали виділя­тися незначні державні кошти. Розкриті рештки Золотих воріт значно відрізнялися від їх руїн середини ХVIII ст.

“Майже за 80 років перебування залишків Золотих воріт під землею (17551832) про пам’ятку забули, і відкриття її стало своєрідною сенсацією. Цю подію кияни святкували 25 червня 1834 року”, зазначають у Софії Київській.

– Щоби захистити залишки стін від остаточного руйнування 18351836 роках верхню частину стін залили вапняним розчином, а зверху на неї поклали дерен. У 1837 році за пропозицією архітектора Вікентія Беретті архітектор Франц Мєхович збу­дував три контрфорси (вертикальна конструкція у вигляді висунутої назовні частини стіни, вертикального ребра чи окремої опори. Призначена для посилення несучої стіни Gazeta.ua) біля східної стіни та сполучив стіни воріт за допомогою залізних зв’язок із кільцями. У середині XIX ст. до східного пілону додати ще два контрфорси. Територію навколо пам’ятки огородили ажурною чавунною решіткою за малюнками Беретті. У 80-ті роки XIX ст. давні стіни для зміцнення було обкла­дено цеглою та покрито металевим дахом.

“Хоча саме тоді зовнішній вигляд руїн значно змінили, але слід зазначити, що в XIX ст. заходи зі збереження пам’ятки були проведені досить делікатно”, зазначають у Софії Київській.

– У 70-ті роки ХХ ст. золотоворітські руїни пере­бували в поганому стані. Пам’ятка, розта­шована просто неба, поступово руйнувалася. Під час відлиги стіни вбирали воду, а коли температура знижувалася, то волога в тріщинах замерзала і, розширюючись, псувала давній мур. Спеціальна комісія дійшла висновку, що задля збереження необхідно відродити її в первісному вигляді. Золоті ворота відбудували до “Свят­кування 1500-річчя Києва”. Спорудження павільйону розпочалось у червні 1981 року, а завершилося у квітні 1982 року. В ході зведення зберегли пізню кладку, що прилягає до стін першої поло­вини ХІ ст., та контрфорси ХІХ ст. Сучасна надбудова не тисне на старі мури, вона спирається на заховані в її товщі металеві конструкції.

– Нині у триярусному павільйоні воріт розташований музей історії пам’ятки та фортифікації Києва загалом. У ньому є руїни стін Золотих воріт, а також оглядовий майданчик та надбрамна церква. Неперевершена акустика дозволяє проводити в стінах музею концерти та драматичні вистави, а також невід’ємною частиною є виставки давньоруської тематики.

Золоті́ ворота головна брама стародавнього Києва, пам’ятка оборонної архітектури Київської Русі, одна з найдавніших датованих споруд Східної Європи, символ Києва. Найбільш вірогідна дата спорудження воріт 10171024 рр.