“Жодного дня не був найманим працівником”
Рух і розвиток необхідна умова виживання бізнесу
Після університету жодного дня не працював найманим працівником. Підприємництво не було моєю мрією дитинства. Просто розумів, що треба вміти забезпечити себе і сім’ю.
Треба вміти забезпечити себе й сім’ю
Із партнером по бізнесу Михайлом познайомився на першій парі в університеті, де вивчали політологію. Пережили багато ситуацій, розуміємо один одного з пів слова. Чітко розподілили зони відповідальності та обов’язки з урахуванням наших особливостей. Конфлікти вирішуються в межах однієї телефонної розмови. З університету навчені, що довіряти можна тільки цифрам вони не брешуть.
Першу партію арахісової пасти приготували 2011 року для участі в новорічному ярмарку. Купили кухонний комбайн, обсмажений арахіс. Техніка не була пристосована для приготування арахісової пасти, витримала два дні. За цей час виготовили 100 банок продукту, одна коштувала близько 50 гривень. Вклали по 5 тисяч гривень, заробили по 10. І зрозуміли, що попит на таку продукцію є.
Під час навчання серйозно займалися наукою, проводили дослідження, писали кандидатські дисертації по виборчих темах. Тому перші два роки бізнес працював ситуативно зробили партію пасти, продали. І знову на два місяці пішли в науку. А потім настав переломний момент: зрозуміли, що треба концентруватися на чомусь одному. В темі виготовлення арахісової пасти вже мали досвід і розуміння. Тому відкинули інші проєкти, почали системно розвивати власну справу. Адже компанія може приносити прибутки постійно, а не двічі-тричі на рік.
Почати бізнес можна зі 100 доларів, багато важить бажання. У нас було по 500, заробили гроші на дослідженнях. Сторонніх інвесторів не мали. Людина, яка стартує в бізнесі, має обирати: збудувати компанію швидко з допомогою чужих коштів або довше своїми силами. Ми обрали другий варіант. Максимальну кількість грошей реінвестуємо назад у виробництво і за рахунок цього досягаємо результатів. Від держави допомоги не треба. Що менше вона втручатиметься й регулюватиме економіку, то ліпше.Ринок арахісової пасти формували під себе. Привчали людей до цього продукту, розказували, яким він має бути. Однією з найважчих проблем виявилося переконати покупців, що олійка, яка виділяється, це нормально. Вона є показником якості та натуральності. На ринку є два види пасти. Промислова з консервантами і стабілізаторами. Гарненька, однорідна, простоїть і два роки. А є натуральна, в яку нічого не додають. За рахунок різниці в розмірі частинок, а також через відсутність згущувачів та стабілізаторів через певний час виділяється та піднімається наверх олійка. Іноді покупці говорили: доливаєте пальмову олію, щоб здешевити виробництво. Але насправді воно працює навпаки, олійка виділятися не буде. Натуральна арахісова паста коштує 10 євро, а продукт зі стабілізаторами 3. На щастя, в Україні цей ринок почав розвиватися. Покупці мають доступ до європейських, американських натуральних паст. Можуть порівнювати.
Що менше держава втручатиметься, то ліпше
Два роки тому почали працювати за системою “ощадливе виробництво”. Цю ідеологію започаткувала компанія Toyota. Один із ключових елементів скорочення складів. Основне завдання такого виробництва навчитися виготовляти максимальну кількість продукції тоді, коли треба. Тобто отримали сьогодні 300 замовлень, значить стільки й робимо.
Рух і розвиток необхідна умова виживання бізнесу. Ти повинен швидко змінюватися. Виробництво постійно розвивати, реагувати на потреби. На початку ми самі розвозили “Таврією” продукцію покупцям. Тепер працюю по 910 годин на день фізично. Ментально постійно. Думаю, шукаю точки росту. Результат залежить від кількості уваги, яку приділяєш справі. Не вірю у формат “працювати по 2 години на день і мати крутий результат”. Так не буває.
Нині просто провчитися п’ять років у вузі не вийде. Те, що вивчив на першому курсі, наприкінці навчання використати вже не можеш, бо все швидко змінюється. Я за університетську освіту, радий що її отримав. Університет дав аналітичне мислення, любов до математики, статистичних підходів. А далі мусиш сам постійно навчатися. Компенсую брак знань, щойно виникає потреба. Наприклад, треба поглибити їх у сфері фінансів шукаю курси, лекції, книжки. Те саме з технологіями харчового виробництва, активно вчуся в цьому напрямку. Спочатку рухались інтуїтивно, нам вдавалося приймати правильні рішення. Думаю, це пов’язано з самоосвітою. Годинами переглядали відео з бізнесу на ютюбі. У мене такий принцип: опановую щось, отримую інструмент для роботи з лекції, курсу чи виступу. Виокремлюю актуальне й застосовую на практиці.
Результат залежить від кількості уваги, яку приділяєш справі
Можна все життя вчитися й не давати собі часу реалізовувати теорію на практиці. А це найголовніше. Постійна трансформація головна умова зростання. Маєш бути максимально оперативно-ефективний, щоб переживати історії на зразок карантину. Під час нього багато компаній збанкрутувало. Ми комфортно почувалися.
На виробництві трапляється різне: переплутали замовлення, горіхи згоріли. До всього ставимося лояльно. Потрібно дивитися на причину, знайти корінь проблеми. Тоді можна зрозуміти, чому так сталося і як запобігти цьому в майбутньому. У більшості випадків винна не людина, а система. Моє завдання як керівника зрозуміти, де є баг, і виправити його. Вважаю, що працівнику треба 10 разів пояснити, як щось робиться, вкласти свій час, організувати тренінг, забезпечити літературою чи інструкціями. І тільки після цього можеш питати про результат. Причину помилки мені побачити легко, бо від початку я виконував усі дії самостійно. Тому тепер керівники в компанії раз на місяць працюють одну зміну на певній позиції дуже корисна практика. Бо змінюються обладнання, процедури й потрібно це все, так би мовити, “відчувати на своїй шкурі”. Коли приходять працівники із зауваженнями, проханнями, побажаннями щодо виробництва, а ти востаннє працював у цеху 10 років тому, зрозуміти їх дуже важко.
Зіркова команда краща, ніж команда зірок. Треба знайти підхід до кожного працівника, виявити сильні сторони. А слабкі чимось компенсувати. Вважаю, що приємна атмосфера це ключовий компонент. Тоді людині буде комфортно працювати і вона краще віддаватиметься процесу. Це впливатиме на загальний результат. Завдання керівника щоб людина йшла додому з відчуттям легкості. Емоційно вона не має почуватися, наче “прийшла із заводу”.
Зіркова команда краща, ніж команда зірок
Працюю тільки з негативними відгуками. Це рушійна сила. Аналізую, систематизую, виділяю певну проблему й вирішую її. Якщо ти всім задоволений, немає мотивації щось змінювати. Момент, коли я зупинився б і усвідомив, що є співвласником крутого бізнесу, ще не настав. Бо завжди дивлюся на те, що ще треба зробити.
Над тим, щоб бізнес став сімейною справою, ніколи не думав. Моє завдання, щоб діти отримали якісну освіту. Далі вони самі мають вирішити, чим хочуть займатися.
Війна застала мене, як і більшість українців, у ліжку. Сестра живе в Китаї, викладає англійську. Почала розривати телефони. У них уже був день, побачила новини й підняла всіх родичів на ноги. Зранку вийшли на роботу, поговорили з працівниками. Два дні відпрацювали у стандартному режимі. Потім почали підлаштовуватися. Перші тижні був хаос: полиці магазинів порожні, люди в паніці все розкуповували. Водіїв мало. Продукцію возили власним транспортом по супермаркетах у Київ, інші регіони. Робочий час на підприємстві скоротили, бо діє комендантська година. Раніше було дві зміни. Тепер багато запитів, щоб підстрахували інших виробників. Переважно звертаються національні корпорації. В одних завод був у Тростянці, в інших у Чернігові. Обидва зупинилися. На нашому обладнанні будемо переробляти близько 70 тонн сировини за місяць. Для обох сторін це вигідно. Зокрема, наші працівники матимуть роботу.
Є постачальники, які досі не виходять на зв’язок. Деякі підприємства законсервували до закінчення воєнних дій. Раніше використовували правило трьох постачальників на одну сировину. Тобто є основний і два запасних. За рахунок цього гострих проблем тепер не виникає. Є проблема з пальним. Смажимо арахіс на зрідженому газі. Доводилося шукати його за 50 кілометрів від Львова. Ще до початку бойових дій узяли курс на розвиток експорту, нарешті доросли до цього. Є розуміння, що цей напрямок варто зробити основним.
Мій особистий день теж змінився. Коли почалася війна, відмовився від тренувань. Вистачає біганини у справах. Новини передивляюсь тільки ввечері. Бо в перші дні важко було відірватися, щохвилинно відстежував події.
Бізнес має бути максимально чесний і відповідальний
В умовах війни бізнес має бути максимально чесний і відповідальний перед своєю командою, постачальниками, покупцями. Виконувати зобов’язання на 100 відсотків. Основна місія продовжувати працювати, платити зарплати, виробляти продукцію. Допомагаємо військовим. Компанія першого тижня перерахувала 500 тисяч гривень на Збройні сили, плюс особисті кошти. Я родом з Яворова, там базується 24-та бригада. Багато друзів дитинства військові. Шукаємо для них обладнання, біноклі, взуття, розгрузки. Допомагаємо родичам клієнтів. Маємо величезну базу близько 300 тисяч людей. У перші дні війни анонсували: “Пишіть нам. Зможемо підтримувати продуктами тих, хто потребує”. Працівники в Києві возили на вокзал людей з інвалідністю, старшого віку, тих, хто виїздив із тваринами. Доправляли продуктові набори. Перші дні були черги на польському кордоні 2030 кілометрів. Допомогли організовувати харчування. Адже люди чекали там по два-три дні.
Студентами разом із Михайлом їздили до США за програмою Work and Travel. Працювали п’ять місяців у магазині. Вразило, як американці пишаються своєю країною. Вони патріоти свого населеного пункту, вулиці, штату. Розуміють, що ніхто не прийде й за них не зробить. Самі відповідальні за ситуації, умови, в яких живуть. Те, що тепер відбувається в українському суспільстві, крутий стрибок у розвитку самоідентичності. Станемо сильнішими, дорослішими.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”
