Павло Усов загинув у бою

Командир механізованої роти 26-річний Павло УСОВ загинув 11 березня під Києвом. Перед тим разом з екіпажем знищив кілька одиниць бойової техніки російських окупантів і кілька десятків живої сили ворога. Чоловіка поховали в селищі Стара Вижва Старовижівського району на Волині, звідки був родом.

 Коли Павло навчався у школі, поїхав на присягу у Львівську академію сухопутних військ до двоюрідного брата. Теж вирішив стати військовим, розповідає тітка Валентина Усова. Після закінчення навчання одразу відправився на війну. Його останній бій відбувся біля сільської церкви. Було багато поранених. Перша куля влучила Павлові в груди. Він був живий. Снайпер це помітив і вистрелив у голову.

 За віком Павло був хлопцем, а по суті справжнім чоловіком. У ньому поєднувалася сором’язлива усмішка з неймовірною внутрішньою силою. Він діяв рішуче та впевнено. У його підпорядкуванні були люди, які в батьки годилися. Серед них він здобув авторитет. Його слухали й поважали. Вірю, що в мирний час його тактику бою вивчатимуть у військових підручниках, каже побратим 31-річний Віталій.

Павло Усов закінчив Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. За місяць після отримання диплому відправився на війну командувати взводом. Воював на Луганщині й Донеччині. З початком повномасштабної війни захищав Київщину. Мав позивний “Отаман”. Після перемоги мріяв знайти наречену та створити сім’ю.

Посмертно Павлові Усову надали звання Герой України.

“Газету по-українськи” можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”