Святослав Зайцев третину життя провів у бункері

Наймолодшому жителю бункера на металургійному комбінаті “Азовсталь” у Маріуполі на Донеччині було 3,5 місяця. Це місцевий Святослав Зайцев. В укритті він провів третину життя.

 Не думали, що в укритті доведеться провести понад два місяці. Коли втікали від обстрілів, прихопили тижневий запас дитячого одягу й харчів, розповідає мати 24-річна Ганна Зайцева. Одяг швидко став малий. Доводилося його підрізати. У бункері їжа швидко закінчилася. Харчами ділилися військові. Коли їжі зовсім не лишилося, вони віддавали свою. А самі були голодними. Сонця ми не бачили. Із сином у візку гуляла бомбосховищем. Свят не знав, що таке душ. Лише обтирала його вологими серветками. На заводі в нього прорізалися перші зубки. Тоді цього не помітила, бо думала тільки про те, щоб ми вижили. Побачила їх, коли вдалося евакуюватися.

В укритті хлопчик був разом із матір’ю, батьком, бабою і дідом. Вони евакуювалися 30 квітня. Спочатку виїхали до Запоріжжя. Зараз родина перебуває в Івано-Франківській області.

 На комбінаті “Азовсталь” ми провели 65 днів. Не вірила, що вдасться врятуватися. Коли нарешті опинилися на мирній території, сказала дитині: “Дивися, це травичка, сонечко, квіточка”. Свят нарешті спробував овочі та фрукти. За порадою педіатрів, щодня хлюпається в басейні. Він тепер багато сміється. Але після бункера й досі боїться темряви. Спить лише при світлі, розповідає Ганна Зайцева.

У Маріуполі вона викладала французьку мову. Її чоловік працював різноробом на заводі “Азовсталь”.

 Ми втратили дім і стали безхатченками. Але мусимо жити, як би важко не було, говорить Зайцева.

“Газету по-українськи” можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”