Ресторан, “дім” Джолі і лазня: в яких умовах житимуть у вагонах-купе ірпінці, яким росіяни розбомбили житло
В Ірпені під Києвом 15 червня відкрили містечко для людей, які втратили своє житло через повномасштабну агресію Росії. Складається із семи залізничних вагонів, куди вже заселилися перші родини. Загалом “Залізне місто” розраховане майже на 100 осіб.
Там є вагон-ресторан, душові, пральня. Підведені усі необхідні комунікації, а навколо “Залізного міста” облаштована територія для відпочинку є дитячі та спортивні майданчики, місця для відпочинку. Мешканців забезпечать безкоштовним харчуванням.
Кореспондентка Gazeta.ua побувала на відкритті містечка та поспілкувалася з першими його мешканцями.
ЗАЛІЗНЕ МІСТО
“Залізне місто” встановили неподалік ірпінського вокзалу на вул. Центральній. Територія навколо нього огороджена високим металевим парканом, вкритим щільною зеленою сіткою. Біля вагонів чергують охоронці. Вони тут працюватимуть позмінно і цілодобово.
Перед входом на територію комплексу, цвітуть рожеві та фіолетові петунії. На паркані висить жовта поштова скринька. А доріжки вже в середині “Залізного міста” – вимощені з добротного дерева.
На колії у ряд вишикувалися сім вагонів, які надала Укрзалізниця. Розфарбовані у синьо-білі кольори, вони виглядають новими та охайними. Біля входу в кожен провідники у салатових іменних футболках з фірмовою емблемою містечка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гестапо, таксі за 20 тис. грн і розвалена армія: про що говорять на вокзалі Києва і як там обшукують людей
– Ірпінь має оживати. Але тут багато людей втратили житло. Тому у співпраці з міською владою у нас і зʼявилася ідея зробити вагонне містечко, – проводить екскурсію керівник Пасажирського напрямку Укрзалізниці Олександр Перцовський. – Для нас було важливо зробити це справді круто. Хотіли аби все було схожим на сучасний кемпінг. Це містечко – не лише про розміщення, плануємо взяти шефство над ним.
Широкій внутрішній двір містечка вражає оздобленням – зелений газон, деревʼяні альтанки з мангалами, мʼякі крісла мішки та навіть гамаки між дерев. Трохи далі – дитячий майданчик із гірками та гойдалками. На великій сцені із дощок поставили тенісний стіл. Землю перед вагонами присипана сірим гравієм. Під парканом стоять велосипеди, якими можуть користуватися мешканці.
– До містечка підʼєнали усі необхідні комунікації, – долучається до розповіді перший заступник мера Ірпеня Андрій Кравчук. – Ми намагаємося зробити все можливе, щоб люди мали дах над головою, щоб були забезпечені максимально комфортними умовами.
БЕЗКОШТОВНИЙ STARLINK
Безпосередньо житлові тут п’ять вагонів. Їх назвали на честь відомих людей, які під час повномасштабної війни подорожували Укрзалізницею. Зокрема, тут є вагони на честь гурту Kalush та Анджеліни Джолі.
Усередині є кондиціонери, холодильник, мікрохвильовка, гаряча та холодна вода. Працює високошвидкісний інтернет Starlink.
– Тут є вагон-ресторан, де можна буде не тільки пообідати, а й провести час із сусідами або попрацювати, подивитися телевізор, – продовжує Перцовський. – Будуть доступні всілякі снеки та напої. Встановили вагон-баню. Це унікальна конструкція, яка приїхала з нашого Тернопільського заводу. Ми його модернізували, щоб всі могли комфортно приймати душ. Усі вагони підʼєднані до міської каналізації. Зона, де ми знаходимось – імпровізована сцена, яку ми ще будемо доопрацьовувати. Мешканці можуть займатися творчістю. Є зона настільних ігор. В дитячій зоні встановили маленький потяг з пісочницею.
Це унікальна конструкція
Поки заселити у містечко встигли тільки шість сімей. Кожна родина отримує по два комфортних купе. Олександр Перцовський вручає магнітний ключ для входу в містечко та від купе високому чорнявому чоловіку у смугастій футболці. Ірпінець ледь стримує сльози. Втратив усе, що мав – житло обстріляли російські військові, зізнається.
У другий вагон під назвою Bono House піднімаємося сходами із обтесаних пеньків. Сивоволосий провідник подає руку, щоб допомогти. У салоні прохолодно та пахне свіжістю. Вікна поїзду заклеєні спеціальною плівкою, щоб захистити людей від можливої вибухової хвилі. Такі заходи безпеки наразі в усіх потягах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Два місяці без “русского мира”: який вигляд зараз має Ірпінь
Від сонця вікна прикривають сірі ролети, а від комах захищають москітні сітки. У вагоні дуже чисто. Біля кімнати провідника стоїть кавовий автомат, однак його невдовзі замінять на кулер з питною водою.
Туалет – у кінці вагону. Його обладнали вакуумною системою.
– Є смітники, мильнички у вбиральні, – показує провідниця Ксенія Мельник. Жінка в компанії лише рік. Професію вирішила освоїти, бо її чоловік працює на залізниці понад 30 років. – По дві людини будуть заселяти у купе, щоб на верхні полиці можна було речі покласти. Усього до ста людей планують розмістити. Людям із заселенням допомагають дівчата (працівниці Укрзалізниці. Gazeta.ua).
ПАРКА БАНЯ
Барна стійка у вагоні-ресторані “причаїлась” у кутку приміщення. На стіні тихо працює плазмовий телевізор, під ним стоять полиці з книгами та різноманітними настільними іграми.
Дерев’яні столи “вишикувалися” у два ряди під вікнами, на них лежать білі серветки з вишитими словами “Південно-Західна”. Мʼякі дивани, оббиті зеленою оксамитовою тканиною, стоять один навпроти одного.
Їжу для ірпінців готуватимуть у ресторанах і привозитимуть сюди двічі на день. За приготування взялася громадська організація World Central Kitchen.
Одразу за рестораном під парканом стоїть сірий вагон без вікон. До нього піднімаємося сірими високими сходами. Слово “баня” добре підходить цьому приміщенню. Усередині вагону парко, стіни обшиті лакованою вагонкою. Тут два різних входи. Перший веде у пральню, де встановили пральну машинку та вентиляцію.
Заходимо у другі двері й потрапляємо у роздягальню з крючками на стінах та довгими дерев’яними лавами. За кімнатою розташовані душові кабіни у два ряди, прикриті шторками. На білих піддонах лежать гумові коврики.
ВІДВЕРНУЛО ВІД РОСІЙСЬКОЇ МОВИ
У житловий вагон Kalush House встигли заселити кілька родин. У вузькому коридорі зустрічаємо струнку брюнетку у джинсовому костюмі. Волосся зав’язала у хвіст, а на плечі носить маленьку сумку. Тільки сьогодні приїхали, каже.
– Син обрав саме цей вагон, – розповідає Міла Кагарлицька і запрошує у своє купе. – Він фанат Kalush, дуже любить цей гурт. На Євробаченні дуже вболівали за них, до ночі дивилися конкурс.
У просторому купе верхні полиці ще не розкладені. На столі під вікном стоять пляшки з водою. У кімнаті “ліжка” у синіх кольорах. Під самою стелею складені подушки з матрацами. Постіль буде видавати залізниця, змінюватимуть кожного тижня. Біля ліжок є гачки та розетки, чути повільну музику в радіо.
– Наш будинок знаходиться в районі СМУ (частина міста, яка постраждала від обстрілів. – Gazeta.ua), – розповідає 42-річний Євген, чоловік Міли. Біля нього стоїть пакет із шампунем та зубними щітками. – Це по Гостомельському шоссе.
– Два рази туди попало, – продовжує жінка. – Перший раз мінами обстріляли, а потім вже, 25 березня, горів дах і повністю верхній поверх.
Подружжя разом із сином шість років тому оселилися в Ірпені. Жили на четвертому поверсі пʼятиповерхівки в однокімнатній просторій квартирі. Зараз над ними немає навіть стелі, а всередині помешкання зруйноване.
– Немає пʼятого поверху, – важко зітхає Міла. – Під нами теж зруйновані квартири, погоріли вікна. Заходити дуже страшно туди. Більше того, вона була ще й пограбована. Ми, коли прийшли, дверей там не було, вирвали з коробками. Все було простріляне осколками, кулями. Купа гільз валялося на підлозі.
– Майже усі телевізори, що висіли, пробиті осколками, – згадує Євген.
– Але саме цінне збереглося – фотографії і картини, які я сама вишивала. Дуже за них переживала, коли поїхали з міста, – додає Міла.
Саме цінне збереглося – фотографії і картини
Родина виїхала з Ірпеня 4 березня. Однак війна застала їх поблизу Ясногородки на Київщині, звідки невдовзі довелося також тікати через постійні вибухи та обстріли.
Син Міли та Євгена житиме в окремому купе. Родина вже перезнайомилася із сусідами.
– У нас сусідці за кілька днів буде 60 років, – каже Кагарлицька. – Готуємо їй сюрприз. Думаємо тортика купити. Хочемо її підтримати, бо вона переживає досі все важко, у розпачі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ночі в наметах, ракетні удари по будинках і сволота з РФ: як і де живуть ірпінці, яким росіяни розбомбили житло
– Сюрприз ми зробимо рано-вранці, торт, шампанське, – сміється чоловік.
– І, мабуть, точно заспіваємо пісню “Стефанія”, бо ми живемо у Kalush-вагоні.
Євген та Міла ще не встигли все роздивитися у містечку. Але нам все подобається, кажуть в унісон.
Родина планує і далі жити в Ірпені. Дуже любимо своє місто за красиву природу та зелені ландшафти, пояснюють.
Євген із сином до війни часто вибиралися на велосипедні прогулянки в парк.
– А зараз гаража нема, велосипедів, самокатів немає. Коли дізналися, що втратили житло, то це було більше, ніж шок, – згадує Міла. – Було одне питання – за що? Я раніше навчалася в російській школі, розмовляли російською постійно. І в один момент відвернуло від неї. Із 24 лютого тільки українською спілкуємося, намагаємося вивчити досконало.
У жінки задзвонив телефон. Популярна мелодія “Доброго вечора, ми з України” перебиває розмову.
– Намагаємося щось робити, відправляємо допомогу ЗСУ. Нещодавно син навіть планшет свій подарував солдатам, бо знав, що потрібен був, – гордо відказує жінка. – Мріємо зараз повернутися у 23 лютого – як збирались на роботу, планували звичайні вихідні. Ми мали ось у червні вперше повезти сина відпочивати за кордон. Обіцяли, але поки не судилося. Ще все попереду.
Міла періодично їздить у стару квартиру. Там залишились вазони, за якими потрібно доглядати. Можливо, кілька рослин принесе у купе. Інтерʼєр хоче доповнити картиною, яку намалював син.
– Я десять років не їздила поїздом. Навіть не очікувала, що тут могло бути так гарно. Це буде перша наша поїздка за останній час. Ще й у такому Kalush-вагоні, – підсумовує жінка. В купе стукає сусідка та кличе родину разом пообідати в альтанці.
