Оксані Баландіній ампутували обидві ноги

Медсестра з Лисичанська на Луганщині 23-річна Оксана БАЛАНДІНА піді­рвалася на міні, коли несла додому гуманітарну допомогу від волонтерів. Жінці зробили чотири операції ампутували обидві ноги й пальці на лівій руці.

27 березня поверталися додому із чоловіком, розповідає Оксана Баландіна. Щоб скоротити шлях, вирішили пройти за річкою. Я йшла попереду. Раптом побачила снаряд, що стирчав із землі. Повернулася, щоб сказати чоловіку про знахідку й тут же злетіла в повітря. Впала обличчям у землю, стало важко дихати. Ноги боліли і, здавалося, провалилися в яму. Чоловік підбіг і почав перемотувати кінцівки, що кровоточили. “Швидка” приїхала за кілька хвилин. Але медики самі не спускалися до ґрунтової дороги чекали рятувальників. До лікарів мене на руках винесли чоловік із вітчимом. У лікарню я потрапила в критичному стані. Вранці прокинулася і побачила, що ніг у мене немає. Довелося ампутувати їх на верхню третину стегна. На лівій руці залишився тільки великий палець. Спочатку хотілося, щоб мене вбили. Але завдяки підтримці рідних, знайомих і незнайомих людей відкрилося друге дихання. Хочу жити заради сім’ї. Зареєструвалася в тіктоку. Розповідаю там про реабілітацію. Читачі пишуть, що я їх надихаю. Це додає сил.

Оксана Баландіна шість років живе в цивільному шлюбі із 27-річним Віктором Васильєвим. Разом виховують двох дітей. Після того, як жінці ампутували ноги, чоловік запропонував їй одружитися. Розписалися у львівській лікарні.

 Давно про це думали, але все не доходили руки, продовжує. Весілля нам допомогли влаштувати місцева влада, адміністрація лікарні й волонтери. Усе було не так, як мріяла. Але все одно ця подія запам’ятається на все життя.

Оксана Баландіна лікується у Львові. Згодом поїде в Німеччину. Там пройде курс реабілітації. Потім на неї чекає протезування.

 Ноги заживають після операції. Вже не накладають компресійні пов’язки, щоб культя мала правильну форму й можна було виготовити протези, говорить Баландіна. Чоловік завжди зі мною поруч. Він моя допомога й підтримка. Мріємо після закінчення війни повернутися в рідний Лисичанськ.