“Росія може швидко зосередити армію навпроти східного кордону НАТО і поставити Альянс перед фактом війни” – що пише світова преса
Історія про захисників Маріуполя та доля міста, зруйнованого росіянами. Про лідерів Угорщини й Туреччини, які грають ролі корисних союзників Путіна. А також про небажання країн Західної Європи посилювати сили НАТО в Східній Європі. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.
“Корисні союзники Путіна заважають роботі”, CNN, США
У Путіна достатньо союзників, щоб заважати зусиллям Заходу завадити його амбіціям, поглиблюючи клин між державами-членами, що відповідає цілям глави Кремля.
Найближчий союзник Путіна в ЄС, прем’єр Угорщини Віктор Орбан, пригрозив накласти вето на запропоновані санкції проти російської нафти, схвалені іншими 26 державами-членами.
Так само в НАТО президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган не схвалює можливе приєднання історично нейтральних Фінляндії та Швеції до Альянсу. Решта НАТО підтримує їхнє приєднання.
Маючи таких корисних друзів, як Орбан і Ердоган, Путін може безкарно продовжувати свій шлях в Україні
Маючи таких корисних друзів, як Орбан і Ердоган, Путін може мати всі можливості безкарно продовжити нинішній шлях в Україні чи за її межами.
З’явилося багато ідей, як долати ці кризи, що загрожують підірвати здатність, якщо не волю, протистояти Кремлю. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн минулого тижня поїхала в Будапешт, щоб зустрітися з Орбаном. Але, врешті, вона змогла повідомити лише, що їй вдалося “прояснити питання” з угорським лідером.
Значні дипломатичні зусилля також були спрямовані на те, щоб переконати Ердогана змінити курс, хоча він продовжує засуджувати допомогу, яку Фінляндія і Швеція надали курдському угрупованню, що бореться за незалежність – “Робітничій партії Курдистану”. Туреччина вважає її терористичною. Мало хто хоче ризикнути втратити найбільшу після США армію в НАТО. Особливо ту, що також контролює стратегічний Босфор і має доступ до Чорного моря.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Україну чекає війна на виснаження” – що пише про нас світова преса
Отже, що робити з цими отруйними затримками, нав’язаними Угорщиною та Туреччиною? Відповідь, на жаль, проста – грати в ту ж гру, в яку Путін грає багато років. Якщо не можете виграти за традиційними правилами, обійдіть їх. У цьому випадку зробіть Орбана й Ердогана неактуальними. Решта 26 членів ЄС мають просто запровадити нафтове ембарго. А НАТО має прокласти шлях для вступу Швеції та Фінляндії.
Що найгірше можуть зробити Угорщина чи Туреччина – подати в суд? Було багато думок щодо виключення Туреччини з НАТО. Особливо після того, як Ердоган три роки тому купив у Росії тамтешні системи ППО С-400.
Можливо, зараз момент, коли потрібно просто дати відсіч цим самотнім силачам, які зуміли глибоко поринути в демократичні інститути.
“Маєте рацію, закликаючи ЄС йти вперед без Угорщини. Правило “одностайності” від початку було безглуздим. Зараз час перевірити його”, – сказав професор Гарварда Роберт Ротберг, директор-засновник програми внутрішньодержавних конфліктів у Школі державного управління ім. Кеннеді.
Якщо інші 26 країн-членів ЄС здійснять бойкот, Росія втратить великий ринок збуту нафти. Рішення може стати постійним, якщо ЄС продовжить місію щодо відвикання від енергоресурсів Москви.
Одним із вирішень проблеми, яку створили лідери Угорщини й Туреччини, є створення Міжнародного корупційного суду
Одним із вирішень проблеми, яку створили лідери Угорщини й Туреччини, яке активно просуває Ротберг із групою, що складається приблизно з 40 колишніх глав держав і кількох лауреатів Нобелівської премії, є створення Міжнародного корупційного суду. Він вважає, що це було б хорошим місцем, щоб судити Ердогана, Орбана, Путіна та багатьох інших.
“Захисники Маріуполя – герої нашого часу”, The Guardian, Велика Британія
Відрізані від світу і ті, хто потребує їжі та боєприпасів, багато сотень захисників Азовсталі поранені, у деяких немає кінцівок. Їхня капітуляція була неминуча протягом кількох тижнів.
Цей момент настав пізно ввечері у понеділок, коли понад 260 людей – бородатих, брудних, виснажених, зокрема, 51 тяжко поранений, склали зброю та були евакуйовані на тлі визнання поразки після 82 днів боїв в обложеному портовому місті.
“Гарнізон Маріуполя бойове завдання виконав. Вище військове командування наказало командирам зберегти життя особового складу. Захисники Маріуполя – герої нашого часу”, – повідомив генштаб ЗСУ.
Хоча на заводі ще кількасот військових, їхні командири визнали, що місію завершено, а офіційні особи продовжили переговори про “евакуацію”.
Увечері у понеділок п’ять автобусів із військовими Азовсталі прибули до сусіднього підконтрольного Росії Новоазовська. В одному людей укладали на ношах на трьох рівнях.
У довгій перемозі Кремля, яку не раз заперечували, битва, що привернула увагу світу, нарешті закінчилася, залишивши місто в руїнах, а тисячі мирних жителів – убитими.
Облога Маріуполя стала одним із найжорстокіших епізодів агресивної війни Росії проти України
Облога Маріуполя з його районами, що розтягнулися вздовж берега Азовського моря, стала одним із найжорстокіших епізодів агресивної війни Росії проти України. Це було одне з перших великих міст, оточене росіянами. Воно розглядалося Кремлем як одна з ключових цілей – через економічне значення, і як сходинка у будівництві сухопутного мосту з Росії в Крим. Взяття міста в уяві Кремля мало велике значення з метою пропаганди – як база “Азова”, до якого на момент створення 2014 року входили ультраправі добровольці. Останніми роками бригада повністю інтегрувалася до ЗСУ.
Рівень насильства, якого день за днем зазнає місто та його населення, утримував Маріуполь у заголовках газет. Ті, хто зміг потрапити в нього, зокрема представники Міжнародного Червоного хреста, називали умови там “апокаліптичними”.
Ті мирні жителі, яким вдавалося втекти протягом тижнів оточення, часто проходили крізь російські артилерійські обстріли, навіть якщо передбачалися гуманітарні коридори. Медичні установи, зокрема, пологові будинки, були розбомблені. У березні росіяни розбомбили драматичний театр, де ховалася велика кількість мирних жителів. Розслідування Associated Press показало, що могли загинути 600 людей.
Насильство, спрямоване проти міста, стало відображенням того, як довго воно протрималося, коли захисники окопалися на добре захищених позиціях, зокрема, в лабіринті металургійного заводу “Азовсталь”. У міру того, як росіяни просувалися вглиб, оборонці виступили із заявами, що відображають їхнє небезпечне становище – у них закінчилися боєприпаси, вони не могли подбати про сотні поранених, що змусило підрозділи здатися. Минулого тижня здалися понад 1000 солдатів 36-ї бригади морської піхоти, зокрема, десятки офіцерів та кілька британців, які воювали в місті.
Київ припустив, що кількість загиблих у Маріуполі може значно перевищити 20 тисяч людей
Є питання, які не вирішені – скільки українських мирних жителів загинули в Маріуполі. Питання навряд чи вирішать, доки місто під контролем Росії. Київ припустив, що кількість загиблих може значно перевищити 20 тис. людей. Верховний комісар ООН Із прав людини Мішель Бачелет також попередила про велику кількість жертв.
“Оцінюємо кількість загиблих мирних жителів у Маріуполі тисячами. Тільки згодом стануть зрозумілими справжні масштаби звірств, жертв і збитків”, – сказала вона.
Мер заявив, що Росія приховує докази загибелі мирних жителів.
“Загарбники приховують доказИ своїх злочинів. Росіяни викопали величезні траншеї завширшки 30 метрів, де ховають у братських могилах”, – сказав він.
Іншим питанням стане доля українських захисників, які здалися, яких Київ тепер сподівається обміняти на російських військовополонених.
“Маємо надію, що зможемо врятувати життя наших хлопців. Серед них тяжко поранені. Вони отримують догляд. Україні потрібні живі українські герої”, – заявив президент Зеленський.
Для тих, хто був усередині Азовсталі, визнання поразки було забарвлене фаталізмом. Командир полку на заводі Денис Прокопенко заявив у зверненні, що місія полку нарешті виконана – врятовано якнайбільше життів.
“У НАТО розбіжності, як посилити присутність у Східній Європі”, The Washington Post, США
Серед членів НАТО розбіжності щодо того, як збільшити розгортання військ у Східній Європі. Дебати наголошують на різних оцінках уроків майже тримісячної війни в Україні. Країни Балтії і Польща вимагають значного розширення військової присутності на своїй території та нових сил – таких як ППО, які могли б значно ускладнити вторгнення РФ. Інші, зокрема Франція та Італія, висловлюють скептицизм щодо того, що російські сили найближчим часом загрожуватимуть НАТО.
Початкове рішення має бути ухвалене до кінця червня, коли лідери країн НАТО зустрінуться на саміті в Мадриді. Очікується, що вони також схвалять заявки Фінляндії та Швеції на членство, якщо Туреччина відмовиться від заперечень. Розширення значно збільшило б військовий потенціал НАТО у східній частині Альянсу.
У нас буде світ, який треба збудувати завтра
“Не можна виключати прямої воєнної агресії Росії проти НАТО. Росія може швидко зосередити армію навпроти східного кордону НАТО й поставити Альянс перед короткою війною і фактом, що відбувся”, – йдеться в спільній пропозиції Литви, Латвії та Естонії.
У документі пропонується поставити перед контингентом чисельністю 20 тис. військових завдання швидко дістатися кожної країни, якщо ті будуть під загрозою.
Інші країни обережніше ставляться до нових твердих зобов’язань у Східній Європі, побоюючись підписуватися на великі розгортання, які обійдуться дорого та відвернуть війська з інших районів.
“У нас буде світ, який треба збудувати завтра. Давайте ніколи не забувати про це. Маємо зробити це за одним столом з Україною і Росією. Кінець переговорів поставлять Київ і Москва. Але це не буде ні заперечення, ні виключення одне одного, ні приниження. Ми не воюємо з Росією”, – заявив минулого тижня президент Франції Еммануель Макрон, застерігаючи від дій, що унеможливлять співпрацю з Росією в майбутньому.
Лідери Східної Європи кажуть, що вибір приглушеної відповіді був би стратегічною помилкою з тієї ж категорії, що й обмежена реакція Заходу на вторгнення Росії до Грузії 2008 року, її анексію 2014 року Криму та окупацію частини Донбасу. За словами східноєвропейських чиновників, це був би сигнал Путіну, котрому досі сходили з рук напади на сусідів.
“Під час вторгнення в Україну Путін явно прорахувався в основних речах. Він вірить своїй пропаганді. Помилився в Україні. Тому може помилитися і тут, на території НАТО, переконавши себе, що вторгнення в країни Балтії не спричинить великої реакції з боку решти Альянсу. Це було б помилкою, але навряд чи Путін припуститься помилки, якщо побачить військову силу, готову дати відсіч”, – сказав генсек МЗС Естонії Джонатан Всевіов.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Сформована військова антипутінська коаліція, яка завдасть стратегічної поразки Кремлю” – Павло Клімкін
Розгортання нових сил стало однією з тем зустрічі на вихідних у Берліні глав МЗС НАТО, які погодилися продовжити переговори напередодні саміту в Мадриді.
“Щойно війна в Україні закінчиться, багато наших партнерів у Західній Європі будуть дуже зацікавлені, щоб повернутися до колишнього статус-кво з Росією. Нам би це не сподобалося, бо спостерігаємо тектонічний зсув у європейській безпеці. Віримо, що шляху назад немає”, – сказав один із чиновників.
У той час як більшість країн Східної Європи не чекають неминучого вторгнення, посилаючись на те, що російські війська застрягли в Україні. Ймовірно, їм потрібен час для перегрупування після війни, вони стверджують, що для запобігання вторгненню потрібні потужніші сили на сході.
Країни Східної Європи передбачають наявність великих з’єднань військ НАТО. Зокрема, десятків тисяч військових і допоміжних підрозділів, що забезпечуватимуть ППО та інший захист. За балтійським планом, у кожній країні не буде постійно повна дивізія військ, але їхня техніка буде там. А НАТО направить тисячі додаткових сил у резерв для кожної країни на випадок кризи. Згідно з пропозицією, у кожній країні на постійній основі буде лише приблизно бригада військ НАТО – до 6 тис. військових, порівняно з 2 тис. до лютого.
Польща приймає понад 10 тис. американських військових, порівняно з довоєнними 4500, і хотіла б, щоб надалі розміщувалося ще більше. У США вважають постійне розміщення великої кількості військ НАТО на Сході дорогим і громіздким, воліючи створювати умови, включаючи завчасне розміщення обладнання, попередній вибір ВМС та нову командну структуру, які дозволили б НАТО швидко масштабуватися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “США не дають інформації, яка б допомогла Україні знищити військове та політичне керівництво Росії” – що пише про нас світова преса
Генерал Марк Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів США, заявив минулого місяця, що виступає за створення постійних баз із тимчасово розгорнутими військами у Східній Європі, “щоб отримати ефект сталості”.
Адміністрація Байдена вже збільшила чисельність військ у Європі з 60 тисяч до більш як 100 тисяч
Адміністрація Байдена вже збільшила чисельність військ у Європі з 60 тис. до більш як 100 тис. Але багато хто з військових живе в умовах, непридатних для тривалих місій, сплять на ліжках в імпровізованих казармах.
Країни Східної Європи також наполягають, щоб НАТО офіційно відмовилося від “Основного акту НАТО-Росія” – угоди 1997 року, що обмежувала постійне розгортання сил Альянсу на схід від Німеччини в обмін на зобов’язання Росії підтримувати мир. Більшість в Альянсі згодні, що пакт недійсний через вторгнення Росії в Україну, і тому, що Кремль розмістив російські війська в Білорусі.
Але деякі політики в Західній Європі та США з підозрою ставляться до прямої відмови від угоди, говорячи, що це корисний інструмент для майбутньої координації між НАТО та Росією, а блок уже досить сильний, щоб утримати РФ від нападу на Альянс. Вони вважають, що це зміцнює стабільність, оскільки закріплює намір НАТО ніколи не розміщувати ядерну зброю у Східній Європі.
Вони також побоюються, що Альянс відвернеться від інших загроз, на яких зосередив увагу останніми роками. Включаючи тероризм і нелегальну міграцію через Середземне море, що спричиняють нагальнішу занепокоєність у країнах, які далеко від Росії, але близько до Північної Африки – таких як Іспанія та Італія.
“Не бачимо, щоб війна в Україні була чимось, що має повернути вістря НАТО лише до оборони й стримування від Росії”, – сказав представник західноєвропейської держави.
Іво Даалдер, колишній посол США в НАТО, вважає, що лідери НАТО в Мадриді виступлять із загальнішою заявою про зміцнення інфраструктури стримування та оборони у Східній Європі, після чого відбудуться дебати про деталі та конкретний розподіл військ. Він додав, що навіть обіцянка покращити залізничне сполучення та іншу інфраструктуру, які могли б допомогти НАТО швидко відреагувати на надзвичайну ситуацію, було б важливим кроком.
У минулому огляді преси Gazeta.ua писала про два сценарії завершення війни – мляву війну, яка не дає Україні можливості почати відбудовувати країну, та українську перемогу з можливим ядерним ударом росіян у відповідь. Російська армія втратила вже до третини первісної сили у війні, каже британське міноборони. І викорінення всього українського зі шкіл на окупованих територіях.
