“Ворог використовує всі інструменти, щоби знищити нашу ідентичність і зламати дух” – режисер Максим Наконечний

Український кінорежисер, сценарист Максим Наконечний представить Україну на Каннському кінофестивалі, який стартує 17 травня. В програмі “Особливий погляд” покажуть стрічку “Бачення метелика”. Картина розповідає про розвідницю з позивним “Метелик”, яка в полоні росіян пережила тортури та зґвалтування. Військова намагається повернутись до нормального життя, але для цього має знайти опору й мотивацію жити далі. Сценарій писали разом з Іриною Цілик, яка 2020 року отримала ряд нагород на міжнародних кінофестивалях за режисування картини “Земля блакитна, ніби апельсин”. Головну роль зіграла Маргарита Бурковська.

Цьогоріч у Каннах, попри заборону брати до участі картини країни-агресорки Росії, буде представлений фільм “Дружина Чайковського”, створений кінорежисером Кирилом Сєрєбрєнніковим, якого вважають опозиційним митцем. Також до Канн поїде Сергій Лозниця, якого цьогоріч виключили зі Спілки кінематографістів України. 2021 року він представляв у Каннах фільм “Бабин Яр.Контекст”, у якому, на думку українських культурних діячів, були присутні антиукраїнські мотиви. Участь обох режисерів викликала широкий резонанс в українському кіноколі.

Максим Наконечний у розмові з Gazeta.ua розповів про меседжі його картини “Бачення метелика”, представлення України в Каннах та скандали навколо участі у фестивалі російських митців.

Позиція Каннського кінофестивалю викликає розчарування, але вона була прогнозованою. Присутність російської культури на Каннскому кінофестивалі має свою історію, а до того в Каннах була представлена радянської культура. По-перше, вони вбачають тяглість і повне наслідування Росією всього радянського спадку. Не помічають пагубного впливу радянської й російської культури на реалії сьогодення. Виглядає так, що очільникам фестивалю тим чи іншим чином комфортно можливо, поділяють позицію режиму і його злочини, риторику авторів і митців.

Така позиція мала б трансформуватись і видозмінюватись, залежно від постаті авторів і від поточної ситуації. Враз це не зміниться, але в Каннах так чи інакше реагують на виклики. Участь нашого фільму і наша там присутність, теми, питання, які порушуємо – може бути ознакою зміни курсу. Може свідчити про початок втрачання пласту імперського наративу і російської ваги і зріст постколоніального східноєвропейського дискурсу. Щодо участі Сергія Лозниці – не вважаю, що лише він має бути українським голосом на міжнародній арені, до якого мають прислухатись люди. Може бути представником іншого контексту, пласту, егрегору пострадянського, російського. Великою помилкою буде вважати його єдиним репрезентантом сучасної України на міжнародній арені.

В Каннах так чи інакше реагують на виклики. Участь нашого фільму і наша там присутність, теми, питання, які порушуємо – це може бути ознакою зміни курсу

Робочою назвою нашої картини був “Спас”. Хотіли лаконічно схарактеризувати те, що відбувається у фільмі. Це порятунок героїні, невинного життя і спасіння особистості. Нинішня назва точніше відноситься до фільму. Додає більш правильний камертон. Метелик – це істота, якій притаманно переходити з однієї фази в іншу. Якщо брати “бачення метелика” буквально його спектр більший за людський, розрізняють ширшу кольорову гамму. “Метелик” – позивний нашої героїні, вона аеророзвідниця. Назва доволі добре виражає, що подаємо саме її позицію й бачення цієї історії. Також це виражає рису героїні, яка притаманна саме їй – завдяки ній вона виживає і проходить через цей досвід.

Довго обговорювали зі співсценаристкою й виконавицею головної ролі, що є стержнем нашого “Метелика”. Всупереч всьому, що з нею сталось полон, зґвалтування вона бореться за свою ідентичність. В першу чергу жінка виживає завдяки тому, що з самого початку не хоче бути жертвою. Приймає власні притаманні саме їй рішення. Для інших вони не завжди є зручними, зрозумілими. Проте завдяки такому своєму прагненню, небажанню скоритись обставинам зберігає себе не лише фізично, а й особистісно. У фільмі присутність сюрреальний, екзистенційний шар, в якому виражається здатність “Метелика” відроджуватись. Релігійним й містичним фільм не називаю. Але в картині є метафізична складова.

Всупереч всьому, що з нею сталось полон, зґвалтування вона бореться за свою ідентичність. В першу чергу жінка виживає завдяки тому, що з самого початку не хоче бути жертвою

В основу стрічки лягли історії, досвід реальних жінок на війні. 2017 року монтував документальний фільм “Жіночий батальйон”. Тоді вразив досвід військових. Придумав ще одну історію жінки, враженої війною. Консультувались із військовими психологами, з тими, хто працював з жертвами сексуального насилля. Багато обговорювали задум із людьми, які мають травматичний досвід. Говорили про їхні стани, світосприйняття. Виконавиця головної ролі Маргарита Бурковська провела об’ємну підготовку до ролі, радилась із кризовим психологом.

У цій темі, контексті перебуваємо з 2014 року. Ми з друзями-колегами з TABOR-продакшну створили кілька проєктів про російсько-українську війну. Використали історії знайомих – чоловіків і жінок – військових і цивільних. Це волонтери, медики, журналісти, кінематографісти, колишні полонені і ті, хто брав участь в обміні. Вони ділились досвідом, переживаннями.

Це тематика й царина вражаюча показуємо граничний стан, досвід, який би не мав з людиною ставатись. Фільм “Бачення метелика” про механізми й потяг до виживання, закладений у нашу природу. У всіх реакції й вчинки індивідуальні. Але кожен з проявів, вчинків, які травмовані люди роблять для власного виживання – вони вражаючі.

Не хотілось вірити, що під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну насильство буде масовим. Працюючи з людьми, які були свідками або жертвами сексуального насильства і такого типу воєнних злочинів, слухаючи, що відбувалось з ними розуміли з колегами, що це є інструменти ворога. Намагання поламати ідентичність і дух. Сам факт для мене не є неочікуваним – росіяни знищують нас всіма методами, зокрема і за допомогою сексуального насильства. Але я не уявляв собі таких масштабів, які ми побачили зараз на Сході, у тимчасово захоплених містах Київщини.

Працюючи з людьми, які були свідками або жертвами сексуального насильства і такого типу воєнних злочинів, слухаючи, що відбувалось із ними розуміли з колегами, що це є інструменти ворога

Чим більше і довше росіяни отримують пропаганди, україноненависницьких тез і постулатів тим більше ця ненависть викарбовується. Це є експонента. Ненависть – це метод досягнення дегуманізації росіян і відповідно – інструмент геноциду, винищення українців. Ми бачили упродовж цих восьми років, як відбувається дегуманізація Росії, як усі ці тези розвиваються, поширюються в них. Також у світі розповсюджується гібридним чином. З 2014 розумів, що якщо росіяни захочуть завоювати всю нашу країну. Аби виправдати це вторгнення, аби воно було успішним, їм треба знищити нас, нашу ідентичність, єство, визначення самих себе як окремого народу. Розумів, що у випадку ескалації сексуальне насильство теж матиме місце.

Не сказав би, що наш фільм може когось сильно заспокоїти. Це історія людини, яка вижила, її мотивація. Але це не означає, що життя її стало простішим. Створював фільм, в якому головна героїня є моральним орієнтиром. Мотивацією для виживання, відновлення. Тому що альтернативи гірші.

Створював фільм, в якому головна героїня є моральним орієнтиром

На роль подруги й посестри головної героїні волонтерки затвердили Наталю Ворожбит (режисерка, сценаристка, шоураннер. Найвідоміші роботи: “Кіборги”, “Погані дороги”, серіал “Спіймати Кайдаша” – Gazeta.ua). Був цікавий процес кастингу виконавців на всі ролі в фільмі. На роль подруги “Метелика” шукали людину з цеху, яка уявляє певні нюанси ремесла, бо в цього персонажа були складні сцени. Також було обов’язковим, щоби кандидатка мала певний досвід на війні. Наталя зробила багато робіт про війну, долучалась до культурного волонтерства, є драматургинею вистави “Моя Миколаївка”. На основі її зробили фільм “Школа номер 3”. Коли прийшла на кастинг побачили, що вносить свою специфічну природу в цю персонажку. Дає багато свого досвіду як драматургиня і режисерка. Випрацювала класний зв’язок і режим взаємодії з виконавицею головної ролі. На камеру це видно.

Був цікавий процес кастингу виконавців на всі ролі у фільмі. На роль подруги “Метелика” шукали людину з цеху, яка уявляє певні нюанси ремесла, бо в цього персонажа були складні сцени

Фільм одразу був орієнтований на міжнародну публіку. В ході виробництва був підтриманий кінофондом Хорватії, Чехії, Швеції. Мали певні зобов’язання. Це був шанс розповісти міжнародній публіці наш особистий погляд на нас самих, на наші реалії, на нашу війну. Першочерговим для мене є те, як фільм буде сприйнятий публікою вдома. Наскільки український глядач затвердить таку репрезентацію себе у світі.

Для кожного глядача буде індивідуальне питання коли дивитись “Бачення метелика”, знаючи, про що цей фільм. Коли почалась повномасштабна війна тоді отримав ще одне гірке підтвердження вчасності й актуальності своєї картини. А коли саме її дивитись питання для кожного глядача окремо.

На питання, чи я в безпеці, реагую нормально. Зазвичай відповідаю, що зараз я потихеньку. Більш-менш у безпеці. У Києві трапляються повітряні тривоги, але останнім часом в моєму ареалі не прилітає. На другий місяць війни виснажений. Так чи інакше кожен з нас бере участь у цій війні. Знімали багато з колегами в Києві й області. Не можу в повній мірі назвати себе волонтером, але за можливості допомагаю друзям, що займаються волонтерською діяльністю. Також дістаю необхідне для знайомих, які служать.

Мама мешкає в Одесі, принципово не хоче виїжджати. Багато знайомих з міста переходять на українську. В Одесі зараз стало більш очевидним, що за російською мовою, культурою слідом йде армія. Звісно у нас ще стоїть пам’ятник Катерині ІІ. Думаю, вестимуться дискусії стосовно назву вулиць, але, гадаю, позиція України буде вже в цьому незмінна. Весь травматичний відхід від російської культури у нас всіх уже відбувся.

Звісно у нас ще стоїть пам’ятник Катерині ІІ. Думаю, вестимуться дискусії стосовно назву вулиць, але, гадаю, позиція України буде вже в цьому незмінна

Періодично плачу, але не пам’ятаю моменту, який би мене емоційно вимкнув. Було багато моментів, які вразили. Наприклад, смерть Павла Лі. Ми були знайомі. Павло був талановитим актором, танцюристом, актором озвучки. У його загибель важко повірити. Звісно, багато емоцій було, коли звільнили область ми почали їздити, спілкуватись з людьми. Перебуваючи в Бучі, Бородянці не виходить абстрагуватись, пропускаєш через себе весь цей досвід. Також постійно думаю про Маріуполь, звертаюсь думками туди це болить.

До війни працював з психологом. Маю йому написати, спитати, як він. Бачив його пости в соцмережах, на початку війни теж займався волонтерською діяльністю. У нас всіх змінився графік і режим життя. Воно стало більш спонтанним, непередбачуваним. Зараз хочу відновити сеанси. Нарешті вдалось сформулювати свій запит, чого не міг з початку війни.

Щоби й надалі бути включеним і діяльним, повертаюсь потроху від екстремального режиму до гри вдовгу

На другий місяць війни почав думати про альтернативні джерела ресурсів. Щоби й надалі бути включеним і діяльним, повертаюсь потроху від екстремального режиму до гри вдовгу. На адреналіні довго не витримуєш. Намагаюсь відновити прогулянки містом, фізичну активність, не забувати про регулярне харчування. Стараюсь адекватно оцінювати свої можливості, спостерігати, як на мене вплинула війна. Присутні зміни у взаємодії з людьми, просто в побуті. Назвав би їх ознаками граничності цього стану. Справжні зміни ще попереду.

Після перемоги треба буде вшанувати пам’ять всіх полеглих. А також відзначити перемогу, повернутись до повноцінного життя країни, почати процес відбудови. Хочу святкувати життя і те, що ми – українці. Не маю чітких планів.

Хочеться продовжити робити кіно. Всі мої ігрові історії були пов’язані з реальністю. В ніч на 24 лютого завершував заявку до УКФ (Українського культурного фонду – Gazeta.ua) на фінансування розвитку сценарію фільму. Коли завершив роботу над “Баченням метелика”, то пообіцяв, що наступною буде комедія. Хотів створити гостро соціальну, іронічну історію про людину, яка вірить, що Земля пласка. Показати її подорож світом. Факт цього повномасштабного вторгнення, ця історична подія змінить всі задуми. Зараз треба буде включити в цю іронічну історію поствоєнні реалії.