Дух Рамштайну. Україна входить у нову систему безпеки – стаття Олега Бєлоколоса

У ці дні майже кожен ранок в Україні починається з таких і подібних новини: США надають Україні 155-мм гаубиці, гелікоптери, безпілотники Switchblade, бронетранспортери M113, броньовані автомобилі HMMWV, контрбатарейні радари AN/TPQ-36, станції виявлення повітряних цілей AN/МPQ-64 Sentinel, протитанкові ракети Javelin. Також кажуть про надані переносні зенітно-ракетні комплекси Stinger, протипіхотні міни М18А1 Claymorе, новий, до недавнього часу секретний протитанковий і протипіхотний дрон Phoenix Ghost, розроблений військово-повітряними силами США спеціально для потреб України.

Британія надала Україні протитанкові ракетні комплекси NLAW, зенітні ракетні комплекси Starstreak, бронемашини Mastiff, а вже ближчими днями передасть 45 тисяч фугасних снарядів. Вони разом із самохідними гаубицями AS90 будуть відправлені до Польщі, де українських військових навчать, як їх використовувати та обслуговувати перед відправкою на фронт.

Сьогодні ми можемо назвати усіх тих, хто допомагає нам протистояти агресії Кремля, нашими справжніми друзями та надійними партнерами

Словаччина повідомила про передачу Україні системи протиповітряного захисту С-300ПМУ. Норвегія поставила зенітно-ракетні комплекси Mistral, які здатні збивати літаки та гелікоптери на висотах до трьох кілометрів. Тим часом, Литва передає важкі міномети. Чехія вже розпочала постачання в Україну техніки, зокрема танків Т-72, САУ “Дана” моделі ShKH vz. 77, системи залпового вогню RM-70 Vampire, а також висловила готовність допомогти з ремонтом пошкодженої або знятої з консервації військової техніки. Канада відправила в Україну чотири гаубиці М-777. Компанія AeroVironment – лідер у галузі багатопрофільних роботизованих систем – оголосила про передачу Україні понад 100 безпілотних авіаційних систем Quantix Recon, які забезпечують точну і швидку передачу розвідданих “у віддалених, важкодоступних районах поля бою”.

І це, звичайно, далеко ще не все, що відбувається на військово-технічній ниві нашої співпраці з країнами-партнерами. Адже вже сьогодні ми цілком виправдано можемо назвати усіх тих, хто допомагає нам протистояти агресії Кремля нашими справжніми друзями та надійними партнерами.

Поступова зміна курсу офіційного Берліна однозначно працює на користь України

А 26 квітня міністр оборони США Ллойд Остін на військовій базі Рамштайн в Німеччині провів спеціальну зустріч із представниками 42 країн. Там спільно з Україною обговорювалися нагальні і стратегічні питання розвитку нашої оборонної сфери та модернізацію наших Збройних сил. Наголосивши на початку заходу, що “народи доброї волі з усього світу об’єдналися у рішучій підтримці України в її протидії імперській агресії Росії”. Ллойд Остін згодом поінформував про те, що задля посилення відповідної координації домовилися створити спеціальну контактну групу. Яка регулярно робитиме аналіз потреб України та спроможностей країн, що надають підтримку. За підсумками форуму наголосили, що країни-партнери вже зібрали близько $5 млрд військової допомоги Україні, з яких 3,7 мільярда вже виділила адміністрацією США з початку війни. Між тим, окрема увага була прикута до Німеччини, яка змінила свою попередню позицію і оголосила, що поставить Україні близько 50 зенітних самохідних установок “Гепард”. Крім цього, Бундесвер навчатиме на території ФРН українських військових поводженню з західними зразками техніки. Зокрема, не лише “Гепардами”, а й самохідними гаубицями PzH2000, які планують дати Україні Нідерланди. І хоча деякі німецькі політики продовжують критикувати уряд за повільну підтримку Україні поступова зміна курсу офіційного Берліна однозначно працює на нашу користь.

Як повідомляють ЗМІ, Україна у реальному часі отримує від своїх західних друзів, зокрема США, розвіддані про дії російських військ. Це не лише є наочним свідченням довіри до українського командування серед членів НАТО, а й вагомим чинником в плануванні дій ЗСУ у стримуванні російської навали. Ймовірно, партнери надають допомогу і для удосконалення інших напрямків бойової роботи наших військових.

Однак, здається поки мало хто в нас у повній мірі усвідомлює, що це означає. Відбувається перехід на якісно інший рівень у наших відносинах із країнами політичного Заходу. Спробуємо розібратися, що ж відбувається?

По-перше, НАТО показово закладає сьогодні довгострокові засади системного переозброєння армії України.

По-друге, це є однозначним свідченням суттєвого підвищення рівня політичних зобов’язань країн Заходу перед Україною. Практично майже впритул до рівня тих безпекових гарантій, про які так багато сьогодні говорять у Києві.

По-третє, серед західних держав є згода щодо неможливості допустити поразку України у війні проти Росії. Як наголосив 21 квітня президент США Джо Байден, “спільно з нашими союзниками і партнерами та народом України ми надсилаємо однозначний сигнал”.

Суверенна незалежна Україна буде існувати набагато довше, ніж Володимир Путін

24 квітня міністр закордонних справ Великобританії Ліз Трасс оголосила, що Сполучене Королівство не заспокоїться, “поки Путін не зазнає поразки, а Україна не переможе”. А 27 квітня вона ж у Лондоні сказала слова, які увійдуть в історію Британії, України, Європи, а може й усього світу “Війна в Україні це наша війна. Це війна кожного, тому що перемога України це стратегічний імператив для усіх нас”. І додала: “Агресори дивляться на те, що відбувається в Україні. Ми маємо зробити все, щоб вони отримали правильне послання”.

“Ми не знаємо, як розгортатиметься далі ця війна, але ми знаємо, що суверенна незалежна Україна буде існувати набагато довше, ніж Володимир Путін. Наша підтримка України надалі буде продовжуватися. Вона триватиме, поки ми не побачимо остаточного успіху”, – заявив 25 квітня держсекретар США Ентоні Блінкен у Києві.

Чому усе це так важливо для України сьогодні?

Вдруге після завершення Другої світової війни відбулася докорінна зміна у ставленні європейців, американців, канадців до питання військового конфлікту і миру. Перша криза була пов’язана із безцеремонним пануванням СРСР у завойованій частині Європі. Радянський Союз брутально встановив сталінсько-комуністичний лад у Чехословаччині у 1948 році. Це призвело до утворення у 1949-му Північноатлантичного альянсу (НАТО). Невипадково, сьогодні насамперед Східна Європа найбільш гостро відчуває власну небезпеку. Аналогічні настрої також стали мейнстрімом і в США та Великобританії. Вони були змушені двічі у ХХ сторіччі вступати у світові війни, що розгоралися на європейському континенті.

Нам нарешті повірили, що у війні з Росією ми захищаємо цінності, які тотожні цінностям країн-членів НАТО. Наша держава заслужила надзвичайну повагу завдяки звитязі Збройних сил

Є й ще один важливий момент багато і часто говоримо про стандарти НАТО і п’яту статтю його Статуту, ми мало звертаємо уваги на те, в основі Альянсу лежать цінності. Натомість в преамбулі Статуту Північноатлантичного договору, йдеться, що держави-учасники “сповнені рішучості захистити свободу, спільну спадщину своїх народів і їхню цивілізацію, засновану на принципах демократії, свободи особистості і верховенства права”. Так от, здається нам нарешті повірили, що у війні з Росією ми захищаємо цінності, які тотожні цінностям країн-членів НАТО. У світі кардинально змінилося саме сприйняття України. Наша держава заслужила надзвичайну повагу завдяки звитязі Збройних сил, територіальної оборони, що сприймається як справжній усенародний опір російській навалі. Україну вважають країною волелюбних сміливців, які кинули виклик потужному агресору. І визнання цього означає значно більше, аніж будь-які гучні заяви чи розлогі декларації.

Враховуючи вагу і вплив Сполучених Штатів в Альянсі, Києву варто зважати на американський стиль зовнішньополітичного мислення. В його основі лежить англосаксонський, тобто, не суто формальний підхід до союзництва. За ним відносини з іншою країною базуються на спільних цінностях. Також треба враховувати, що США співпрацюватимуть лише тоді, коли це відповідає їхнім життєво важливим інтересам. І жодні міжнародні документи не будуть головним і вирішальним аргументом.

У цьому контексті можна також провести певні історичні паралелі із поступовим розвитком і поглибленням відносин між Британією і Францією в роки формування Антанти. Тоді, на думку ексдержсекретаря Генрі Кіссинджера, французька зовнішньополітична служба діяла повільно і поступово. Французи були впевнені, що незважаючи на відсутність зобов’язань Лондона перед Парижем, переговори між військовими штабами згодом “викують нову реальність, незалежно від юридичних зобов’язань”. Іншими словами, Франція була впевнена, що у Британії з’явиться міцне моральне зобов’язання, яким вона не може нехтувати, особливо “якщо виникне криза”.

Сьогодні головне це зберегти сам “Дух Рамштайну” – тверду налаштованість країн-партнерів допомогти нам вистояти і суттєво послабити Росію

Звичайно, ще пройде певний час, коли нас у Вашингтоні та інших столицях Альянсу будуть у повній мірі вважати своїми. Однак, сьогодні головне це зберегти сам “Дух Рамштайну” – тверду налаштованість країн-партнерів допомогти нам вистояти і суттєво послабити Росію. У ці дні, в горнилі битви за Україну, створюється і з часом у повній мірі проявиться те, що навряд чи можна вписати у якісь, навіть найбільш розлогі комюніке і широкомасштабні річні плани. А саме – дух справжнього військового братерства, що вже існує між військовими багатьох країн НАТО. Не претендуючи на абсолютну істину, можна спрогнозувати, що згодом таке братерство, скріплене зброєю, сформує в Альянсі спільне бачення того, що Україна заслуговує на статус справжнього союзника.

Вже є обґрунтовані підстави вважати, що війна між Україною та Росією призведе до певного переформатування системи безпеки в Європі та світі. Адже глобальний безпековий порядок, встановлений після 1945 року, виявився неефективним. На цьому 26 квітня в інтерв’ю CNN наголосив голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі. Навів за приклад неспровоковану збройну агресію РФ.

В Україні варто починати не з закликів до нагальної розбудови європейської системи безпеки, а з більш практичних речей. Наприклад, з поетапної формалізації співробітництва України, Великобританії та Польщі. Як відомо, спільною заявою від 17 лютого 2022 року Україна, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії та Республіка Польща серед іншого домовилися розробити тристоронній меморандум про співпрацю. Він покаже зміцнення стратегічного співробітництва та взаємодії між трьома державами щодо найбільш пріоритетних питань та підтримку України. Також ці країни виступають проти силової зміни кордонів в Європі та встановленні будь-яких сфер впливу РФ. Це надає взаємодії у даному форматі сталого і стратегічного характеру. Лондон, Варшава та Київ взаємно зацікавлені у посиленні військового і військово-технічного співробітництва, а також зміцненні стратегічних комунікацій для протидії дезінформації.

Варто опрацьовувати можливості формування на основі стратегічного трикутника Варшава-Київ-Лондон повноцінного блоку

Ядерна Британія безсумнівно може і має бути надійним партнером України. Адже обидві країни мають схоже бачення загрози від Росії. Таке ж розуміння має й сусідня Польща, яка зацікавлена в існуванні незалежної України і активно модернізує свої збройні сили. Крім цього, і Великобританія, і Польща співпрацюють у сфері безпеки зі Сполученими Штатами, де й Україна має потужну двопартійну підтримку та програми допомоги у розвитку збройних сил. Дуже важливо, щоб процес, започаткований в лютому цього року, успішно завершився максимально конкретним тристороннім документом. Це сприятиме підвищенню авторитету й ваги нашої держави на міжнародній арені, зміцненню нашої національної безпеки і здатності протистояти російській агресії. Також уже варто опрацьовувати можливості формування на основі стратегічного трикутника Варшава-Київ-Лондон повноцінного блоку. В основі якого будуть конкретні домовленості про взаємну військову допомогу. При цьому, необхідно шукати варіанти успішної реалізації взаємовигідних тристоронніх проєктів в оборонно-промисловій сфері.

Україна зможе стати невід’ємною частиною нової європейської, трансатлантичної, і, навіть, глобальної системи безпеки. Для цього нам треба модернізовані і ефективні Збройні сили, відповідний оборонно-промисловий комплекс, а також надійні союзники і партнери.