Плавний розворот

Камера

фото: AFP/EAST NEWS

Як змінюються геополітичні орієнтації українського суспільства

Складність міжнародної ситуації, у якій перебуває Україна, визначає важливість аналізу зовнішньополітичних настроїв у нашому суспільстві. Наведені нижче міркування базуються на даних репрезентативних опитувань загальнонаціонального й місцевого (великі міста Півдня та Сходу України) масштабу, зібраних у межах трьох проєктів. По-перше, це дослідження політичної культури українського суспільства (Інститут соціології НАНУ, 2018–2019). По-друге, моніторинг «Українське суспільство» (Інститут соціології НАНУ, хвилі 2019, 2020 і 2021). І по-третє — оцінка параметрів національної стійкості суспільства України в рамках естонсько-української програми «Стійка Україна» (2021). Для вимірювання геополітичних орієнтацій щодо Європейського Союзу та Російської Федерації використано соціологічні тести «EU-geopol» та «RF-geopol», розроблені автором.

Насамперед слід зазначити, що в українців утримується високий рівень перестороги щодо можливої зовнішньої агресії. За даними щорічного соціологічного моніторингу «Українське суспільство», у 2021 році ця загроза за актуальністю перебувала на третьому місті (на неї вказали 48,1% усіх опитаних) і поступалася лише таким проблемам, як погіршення матеріального становища (71,8%) та епідемія COVID-19 (55,9%). Якщо подивитися, як громадяни оцінюють ключові парамет­ри національної стійкості, то виявляється таке. Лише 16,2% опитаних вірять, що в розпорядженні центральної влади є достатньо матеріальних ресурсів, щоб протистояти воєнній загрозі. Тільки 12,7% вважають, що політики державного рівня мають належний рівень професіоналізму; 19,2% — що вони докладуть достатніх зусиль, щоб протидіяти цій загрозі; 16,5% — що за таких умов політики зможуть забезпечити ефективну комунікацію з місцевим населенням.

Отже, при високій актуальності воєнної загрози наявний суттєвий скепсис щодо можливостей центральної влади захистити населення від неї. Це свідчить про те, що в даному аспекті громадяни сприймають рівень національної стійкості України як низький. Але для стійкості держави не менш важливим (а у вимірі громадської думки — важливішим) є ставлення самого населення до різних геополітичних суб’єктів, що взаємодіють з Україною, — особливо тих, які можуть бути джерелом такої загрози.

Читайте також: У полоні відчуттів

Оцінюючи зміни геополітичних орієнтацій щодо Європейського Союзу, слід відзначити їхню позитивну динаміку. Ці зрушення почались у проміжку між квітнем і серпнем 2019 року, тобто приблизно через два роки після повного набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Імовірно, саме поглиблення справжніх євроінтеграційних процесів, результатами яких змогли скористатися широкі верстви громадян України, є ключовим фактором позитивних змін. Водночас сумарне значення тесту «EU-geopol» у 0,7 бала (станом на вересень 2020 року) свідчить, що про прозахідну геополітичну спрямованість у загальнонаціональному масштабі говорити ще надто рано: для цього потрібен показник від 2,0 балів і вище. Найвищі показники зафіксовано серед мешканців Західної України (1,8), а населення Центру України, умовно кажучи, пройшло половину шляху (1,1). Однак на Півдні (–0,4), Сході (–0,3) й на Донбасі (–0,5) ситуацію ще й досі можна назвати несприятливою. Водночас зміни настроїв щодо Російської Федерації майже не спостерігається. Нині вони загалом по Україні (–1,7) є близькими до антиросійських (показник від –2,0 балів і нижче). Але якщо на Заході (–2,9) та в Центрі (–2,1) геополітичні орієнтації слід назвати саме антиросійськими, то на Півдні (–0,7), Сході (–0,8) й на Донбасі (–0,2) показники перебувають у помірно негативному спектрі.

Оцінки ЄС та РФ як геополітичних партнерів демонструють два відмінні патерни. Так, щодо Росії такі характеристики, як загальна геополітична відкритість, продуктивність поточної геополітичної взаємодії та можливість кооперації у сфері безпеки, а також ставлення до цієї держави як до старшого партнера, здобувають серед респондентів більше негативні оцінки. У випадку ЄС респонденти переважно визнають його геополітичну відкритість, а також важливість співробітництва у військовій сфері. Проте оцінки продуктивності поточної геополітичної взаємодії та ставлення до геополітичного актора як до старшого партнера суперечливіші.

Одним з ключових результатів розвитку геополітичних орієнтацій населення України є значне збільшення частки тих, хто позитивно сприймає західний вектор розвитку України й негативно — східний. Найсильніше цей результат виявляється на Заході та в Центрі України. А ось в інших макрорегіонах співвідношення протилежних позицій майже однакове. Це вказує на те, що ймовірність певного політичного напруження щодо зовнішньополітичного вектора розвитку країни існує насамперед у південних та східних областях України, а також на Донбасі. В інших частинах країни чітка проросійська позиція зараз уже стала маргінальною. Важливим показником також є зменшення загального геополітичного негативізму, тобто кількості громадян, які дотримуються негативної позиції й щодо ЄС, і щодо Росії. Упродовж згаданого періоду їх частка зменшилася більш ніж удвічі й нині становить менш як 10%. Ця тенденція також може свідчити про успіх євроінтеграційних процесів в Україні. У регіональному аспекті Україна умовно ділиться на дві великі частини. Для першої, що складається з Західної та Центральної України, характерні чіткі прозахідні й антиросійські позиції. На інших територіях і ЄС, і Росія отримують значну кількість негативних оцінок, які дещо переважають над позитивними. Є підстави вважати, що ситуація в Південній та Східній Україні, а також на Донбасі свідчить про трансформацію геополітичних орієнтацій відповідної частини населення.

Читайте також: Екологічна есхатологія

З погляду електоральних уподобань можна виокремити три групи. Перша — це потенційні виборці політичних партій «Слуга народу», «Батьківщина», «Європейська Солідарність», а також ті, хто на час опитування ще не визначився. Друга — потенційні виборці «Опозиційної платформи — За життя». І третя — це абсентеїсти, тобто ті, хто взагалі не планує брати участі у виборах. Перша група переважно прозахідна й антиросійська. Друга демонструє невелике переважання проросійських оцінок над антиросійськими, але водночас — значно виразніше несприйняття західного вектора. А остання оцінює східний вектор співробітництва переважно негативно, а щодо західного кількість негативних і позитивних оцінок дуже близька. Отже, регіональний та електоральний чинники демонструють вектори сил, що визначатимуть динаміку змін геополітичних орієнтацій населення України. Якщо Західні області вже реалізували потенціал відповідних змін, то в Центрі триває зміцнення євроінтеграційного вектора. Водночас ширшому прийняттю західного вектора розвитку на Півночі, Сході, а також на Донбасі заважатимуть окремі політичні сили, які мають на цих теренах досить високу підтримку.

Таким чином, аналіз наявних даних дає змогу зробити висновок про здебільшого сприятливі умови для євроінтеграційних процесів, якщо розглядати геополітичні орієнтації українського суспільства загалом. Про це свідчить і геополітична відкритість щодо ЄС серед абсолютної більшості населення України, і стійка позитивна динаміка змін відповідних настроїв. Водночас є принаймні одна суттєва суспільна проблема, що може створювати перешкоди на шляху до євроінтеграції. Вона зумовлена станом суспільної думки на Півдні та Сході України. Зважаючи на істотне поширення скепсису щодо співпраці з Європейським Союзом у вказаних регіонах, а також діяльність політичних сил, які цей скепсис підживлюють, зміни геополітичних орієнтацій серед відповідної частини населення можуть тривати досить довго або взагалі залишатись у нинішньому стані.

З погляду національної стійкості така ситуація свідчить про позитивну трансформативну фазу в її геополітичному вимірі серед абсолютної більшості населення України. Проте в українському суспільстві присутні «вразливі групи» (насамперед на Півдні та Сході), які або просто займають негативну позицію щодо ЄС, або ж до цього негативізму додають також позитивну установку щодо Росії. Ключовим джерелом загроз водночас є електоральна приналежність респондентів, пов’язана з політичною партією «Опозиційна платформа — За життя», а відтак — з інформаційним впливом з боку Росії.